Нанове
| Нанове | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Старосамбірський |
| Основні дані | |
| Існувало до | 1951 р. |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°25′43″ пн. ш. 22°43′16″ сх. д. / 49.428778° пн. ш. 22.72111° сх. д.Координати: 49°25′43″ пн. ш. 22°43′16″ сх. д. / 49.428778° пн. ш. 22.72111° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
519 м |
| Водойми | річка Стебник |
| Карта | |
.svg)  Нанове | |
 Нанове | |
|
| |
Нанове — колишнє бойківське село Хирівського району. Зараз територія Нанового знаходиться на території Старосамбірського району Львівської області.
Історія[ред. | ред. код]
У 1880 році в селі налічувалось 365 мешканців (греко-католиків). 1913 року в селі була побудована церква Св. Михаїла (зруйнована після виселення мешканців).
У міжвоєнний період входило до ґміни Кросьцєнко Добромильського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 810 мешканців, з них 800 українців і 10 євреїв[1]. 17 січня 1940 р. село було включене до Хирівського району Дрогобицької області. Після війни в селян відібрали землю і майно, а самих загнали до колгоспу імені Жданова.[2]
У 1951 році жителі вивезені в село Зміївка Бериславський район Херсонської області до колгоспу ім. Молотова у зв'язку наближенням кордону через обмін територій[3].
У селі є каплиця Всіх Святих Українського Народу.
Церква св. Михаїла[ред. | ред. код]
Стара[ред. | ред. код]
Дерев'яна тризрубна церква, увінчана наметовим верхом з одним заломом над навою і емпорою над бабинцем була збудована, за твердженням дослідника Михайла Драґана, у XVII ст. (шематизми подають 1750 і 1754 pp.). Вона мала привілей від польського короля Яна III Собєського.[4] На початок ХХ століття перебувала у поганому стані та, у зв'язку із будівництвом нової, була розібрана.
Нова[ред. | ред. код]
У 1913 р. на місці старої зведена нова дерев'яна, хрещата в плані з укороченими боковими раменами будівля, увінчана над середхрестям світловим восьмериком, вкритим наметовою банею. Після обміну територіями між УРСР та ПНР, споруда була зруйнована разом із усім селом, у зв'язку із тим, що село потрапило у прикордонної смуги.[4]
Фото[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 19 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Кляшторна Н. О. Акція-51. Останні свідки. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. — 232 с.: іл. ISBN 966-7151-67-0 [Архівовано 22 липня 2020 у Wayback Machine.] — с. 193.
- ↑ Дарія ПЕТРЕЧКО. — До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.— Галичина, 06 вересня 2016 року. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
- ↑ а б Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. — Льв.: 1998 р., с. 714.
Джерела[ред. | ред. код]
- Маловідома сторінка історії Західної Бойківщини
- Nanowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 896. (пол.) (пол.)
| |||||||||||