Лупан Андрій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лупан Андрій Павлович
Народився2 лютого 1912(1912-02-02) або 15 лютого 1912(1912-02-15)[2]
Міхулень, Шолданештський район, Молдова[3]
Помер24 серпня 1992(1992-08-24)[1][2] (80 років)
Кишинів, Молдова
Країна Молдова
 СРСР
 Румунія
Національністьмолдаванин
Діяльністьписьменник, політик, поет
Alma materЯсський університет
Знання мовросійська, молдавська і румунська
ЧленствоСП СРСР і Академія наук Молдови
НапрямокПролеткульт
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія СРСР

Андрій Павлович Лупан (15 лютого 1912(19120215), село Мігулени Бессарабської губернії, тепер село Міхулень, Молдова — 24 серпня 1992, місто Кишинів, Молдова) — радянський молдавський письменник, голова Верховної Ради Молдавської РСР. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 2—5-го і 6—7-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 4—5-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (15.02.1982). Академік Академії наук Молдавської РСР (з 1961 року).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині.

Друкуватися почав у 1932 році під псевдонімами Л. Андріу та А. Кудрік. Дебютував із віршем «Біографія» на сторінках газети «Бухарест».

У 1930-ті роки брав участь в прокомуністичному русі, вступив до лав підпільної Румунської комуністичної партії (в 1933 році) і Спілки комуністичної молоді. Був секретарем Бессарабського обласного комітету Блоку захисту демократичних свобод.

У 1941 році вступив на агрономічний факультет Кишинівського сільськогосподарського інституту. Під час німецько-радянської війни працював на військовому будівництві, перебував в евакуації, виступав як прорадянський публіцист, підтримував боротьбу проти німецької та румунської влади. Закінчив Фрунзенський сільськогосподарський інститут Киргизької РСР.

У 1945—1946 роках — науковий співробітник Молдавського науково-дослідного інституту виноробства і виноградарства.

З 1946 року — завідувач відділу редакції газети в Молдавській РСР.

У 1946—1961 роках — голова правління Спілки письменників Молдавської РСР.

Член КПРС з 1956 року.

У 1959—1971 роках — секретар Спілки письменників СРСР.

3 квітня 1963 — 11 квітня 1967 року — голова Верховної Ради Молдавської РСР.

Перша збірка «Вірші» опублікована в 1947; автор писав про життя молдавського села, про події воєнних років. Потім вийшли збірки: «Вступ до балади» (1954), «Майстер-творець» (1958), «Брат землі» (1959), «Закон гостинності» (1966) та інші. П'єса «Світло» (1948) присвячена подіям періоду колективізації молдавського села. Був автором нарисів та літературно-критичних статей.

Переклав на молдавську мову твори Т. Шевченка, Янки Купала, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Некрасова, В. Маяковського, О. Твардовського та інших.

З його ініціативи було створено театр «Лучаферул». Лупан був одним із засновників Алеї класиків у Кишинівському парку імені Пушкіна.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 лютого 1982 року за великі заслуги у розвитку радянської літератури, плідну громадську діяльність та у зв'язку з сімдесятиріччям від дня народження письменнику Лупану Андрію Павловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням йому ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».

Помер 24 серпня 1992 року в місті Кишиневі. Похований на Вірменському цвинтарі Кишинева.

Основні твори

[ред. | ред. код]
  • Хаз ши неказ. Кишинэу, 1957.
  • Лицом к лицу. Кишинёв, 1957.
  • Версурь. Кишинэу, 1969.
  • Кэрциле ши рэботул анилор. Кишинэу, 1969.
  • Ноша своя. Кишинёв, 1970.
  • Гингурел умнеет: Рассказы. Для мл. школ. возраста. Київ: Веселка, 1978.
  • Добро носящий: Стихи. Москва: Дет. лит., 1980.
  • Еще о любви: Рассказы разных лет. Кишинёв: Лит. артистикэ, 1981.
  • Добрый знак: Стихи. Київ: Радянський письменник, 1987.
  • Стихи. Москва: Худож. лит., 1987.
  • Прятки: Стихи. Кишинёв: Лит. артистикэ, 1989.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лупан Андрій Павлович (рос.)
  • Депутаты Верховного Совета СССР 5-го созыва. Москва, 1959 (рос.)