Літятин
село Літятин | |
---|---|
Церква св. Великомученика Димитрія | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Тернопільський район |
Громада | Саранчуківська сільська громада |
Облікова картка | Літятин |
Основні дані | |
Засноване | 1473 |
Населення | ▼ 648 (2014) |
Площа | 2,26 км² |
Густота населення | 342,92 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47530 |
Телефонний код | +380 3548 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°23′04″ пн. ш. 25°03′12″ сх. д. / 49.38444° пн. ш. 25.05333° сх. д.Координати: 49°23′04″ пн. ш. 25°03′12″ сх. д. / 49.38444° пн. ш. 25.05333° сх. д. |
Водойми | річка Літятинський потік |
Відстань до районного центру |
12 км |
Найближча залізнична станція | Літятин |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47533, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Саранчуки, вул Личакова, буд 18 |
Карта | |
Мапа | |
|
Літя́тин — село в Україні, у Саранчуківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
Поштове відділення — Літятинське. До 2020 року центр однойменної сільської ради. До Літятина приєднано хутори Кривуля, Лісничівка та Обозисько. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Саранчуківської сільської громади.[1]
Населення — 775 осіб (2001). Дворів — 219.
Поблизу села є озеро Кривуля. Селом тече річка Літятинський потік.
Через село пролягають автошляхи М12 та Т 2004. Між селами Літятин та Криве проходить залізниця, на якій розташований пасажирський залізничний зупинний пункт Літятин.
У селі є вулиці: Зелена, Нижня, Нова, Обозиська, Садова та Центральна[2].
Для села характерний помірно континентальний клімат. Літятин розташований у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
Клімат Літятина | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −1,7 | −0,4 | 4,4 | 12,5 | 18,4 | 21,6 | 22,9 | 22,3 | 18,1 | 12,3 | 5,2 | 0,4 | 11 |
Середня температура, °C | −4,7 | −3,4 | 0,8 | 7,6 | 13,1 | 16,4 | 17,6 | 16,9 | 13,1 | 7,8 | 2,3 | −2,2 | 7 |
Середній мінімум, °C | −7,7 | −6,3 | −2,8 | 2,8 | 7,8 | 11,2 | 12,4 | 11,6 | 8,1 | 3,4 | −0,5 | −4,7 | 2 |
Норма опадів, мм | 33 | 32 | 34 | 52 | 80 | 94 | 99 | 73 | 57 | 39 | 37 | 41 | 671 |
Джерело: climate-data.org |
Село згадується 15 січня 1443 року в книгах галицького суду[3].
Перша писемна згадка — 1473 року. Назва села походить від словосполучення «літній тин», назви козацької фортеці. Під час Австро-Угорської імперії село мало статус містечка.
У селі діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші українські товариства.
1943 року в місцевому лісі нацисти розстріляли понад 100 євреїв із Бережанського гето.
Після ліквідації Бережанського району 17 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[4].
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:
Мова | Число ос. | Відсоток |
---|---|---|
українська | 100 | |
російська | 0 |
- Костел (1888);
- Церква святого Димитрія (1906, мурована);
- 2 каплички;
- 2 «фігури» Матері Божої.
Відновлено три хрести, насипано могилу на місці загибелі вояка УПА В. Шачка.
- Загальноосвітня школа І—ІІ ступенів;
- клуб;
- бібліотека;
- амбулаторія загальної практики сімейної медицини;
- ПАП «Промінь».
-
Церква Святого Димитрія
-
Костел
-
Пам'ятний знак Борцям за волю України.
-
Каплиця на околиці села
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.109, № 1109. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 24 грудня 2015.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 16 березня 2022.
- Копистенський І., о. Кивух, Федечко М. Літятин // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 405—406. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Ковальков Ю., Туркевич О. Літятин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 381—382. — ISBN 966-528-199-2.
- М. Рева. На шляхах життя. — Лондон, 1980
- Litiatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 328. (пол.)
- Марія Бойко. Поїхали в Бережани
- Дрібні вісти. Громада Літятина // «Діло», 17.01.1890
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |