Божиків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Божиків
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район Бережанський район
Рада/громада Божиківська сільська рада
Код КОАТУУ 6120486701
Облікова картка Божиків 
Locator Dot2.gif
Розташування села Божиків
Основні дані
Засноване 1455р.
Населення 528 (2014)
Площа 2,6 км²
Густота населення 257.6 осіб/км²
Поштовий індекс 47535
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°19′00″ пн. ш. 24°59′20″ сх. д. / 49.31667° пн. ш. 24.98889° сх. д. / 49.31667; 24.98889Координати: 49°19′00″ пн. ш. 24°59′20″ сх. д. / 49.31667° пн. ш. 24.98889° сх. д. / 49.31667; 24.98889
Водойми ріка "Золота Липа"
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради 47535, с. Божиків
Сільський голова Щур Володимир Остапович[1]
Карта
Божиків is located in Україна
Божиків
Божиків
Божиків is located in Тернопільська область
Божиків
Божиків

CMNS: Божиків на Вікісховищі

Знак на в'їзді до села

Бо́жиків — село Бережанського району Тернопільської області. Від 1964 до 1992 - Привітне. Центр сільради, до якої входять села Волощина, Квіткове і хутори Слобідка, Лози. Розташоване на правому березі річки Золота Липа. Населення — 670 осіб (2001). Дворів — 241[2].

Історія[ред.ред. код]

Символічна могила Борцям за волю України в Божикові

Перша писемна згадка — 1443 року[3]. Вже тоді село славилось своїми ставами. У 1444 році згаданий дідич села Івасько,[4] його брати Васько та Олехно.[5] Друга дружина Грицька Кердейовича Ядвіґа підписувалась з Бережан та Божикова.[6]

У середині 15 століття в «Актах гродських Галицької землі» згадується й сільська церква.

У 15 столітті село належало магнату Мартину Свірзькому зі Свіржа.

Ян Непомуцен Топач Копичинський у 1787 році набув право власності (посідання) на частину маєтку в Божикові.[7]

У 18-19 століттях маєток у Божикові належав шляхетським родинам Мошинських, Янковських, від початку 1880-х рр. — єврейському промисловцю з Підгаєць Іро Лілієнфельду, близько 1892 року перейшло у власність вихреста Людвика Сломніцького, згодом його сина Броніслава (+1932). Останнім власником фільварку у 1930-х роках була вдова поміщика Дорота Сломніцька, яка одночасно володіла й кількома селами на Теребовельщині (Тютьків, Дарахівка).

На хуторі Лози відбувся останній відомий бій бойової групи УПА 14 квітня 1960 року (група Перегінця-Пальчак-Цетнарського).

У 1909—1944 роках проходила залізниця Львів-Підгайці.

В травні 2015 року парафія УАПЦ Святителя Миколая Чудотворця перейшла до складу УПЦ КП[8].

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[9]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,55
російська 0,45

Пам'ятки[ред.ред. код]

Церква Миколая Чудотворця в Божикові

Є церква Миколая Чудотворця (1870; кам'яна), збереглися будівлі школи (2-а пол. 19 ст.) і Народного дому (1926). Встановлено кам'яний хрест на честь скасування панщини (1848) та 950- і 1000-літнього ювілеїв хрещення Руси-України; споруджено дві «фігури» Миколая Чудотворця (1934; кам'яна), пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям; насипана символічна могила Борцям за волю України (1990); відкрито меморіальну таблицю на честь поета-повстанця, уродженця села, Мирослава Кушніра (1997), пам'ятник Т. Шевченку (1999). 23 жовтня 2011 посвячено нову греко-католицьку церкву св. Миколая.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Початкова школа й пам'ятник Тарасові Шевченку в Божикові

Діють Божиківський навчально-виховний комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І — ІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад», народний дім, сільська бібліотека, відділення зв'язку.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • Буняк Степан Остапович (1967 р.н.) — викладач кафедр менеджменту Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки та державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола, громадсько-політичний діяч, мер Любіня Великого (2005–2011).
  • Зінь Михайло Олексійович (19272007) — професор і декан Віндзорського університету (Канада), автор численних підручників з бухобліку.
  • Клячко Марія (14 жовтня 191420 лютого 2003) — магістр Колумбійського університету (США), професор політології.
  • Кметик Володимир (21 червня 19038 липня 1983, Торонто) — випускник Лювенського католицького університету в Бельгії. Активіст «Пласту», діяч Ревізійного союзі українських кооператив. По війні опинився в Канаді.
  • Кудла Володимир (1920–1985, Віндзор, Канада) — громадсько-політичний діяч. Провідний член організацій Визвольного фронту, член Головного комітету підгайчан, меценат видавничого фонду.
  • Кушнір Мирослав Андрійович (12 вересня 1922 — листопад 1944 у партизанському загоні УПА, с. Добра) — поет, перекладач, публіцист, мемуарист.
  • Семенів Остап Михайлович (1932 р.н.)- інженер-економіст, канд. екон. наук, доцент, автор 120 друкованих робіт, в тому числі чотирьох підручників і навчальних посібників, доцент кафедри менеджменту організацій Національного університету «Львівська політехніка».
  • Скасків Григорій Юрійович (28 лютого 1891 — 27 вересня 1938) — служив в австрійській армії уланом, також в УГА та армії УНР. Викладав історію України в Полтавській гімназії, видатний діяч УНДО 1920—1930-х рр. Режисер аматорського театру, активіст товариств «Просвіта», «Сокіл», «Сільський господар».
  • Скасків Михайло (1914 — 24 липня 1944) — учасник національно-визвольних змагань.
  • Скасків Ярослав Григорович (24 червня 1922 — 19 липня 1944, с. Старі Стріличі) — керівник Юнацтва міста Львова (1941), Львівської області (1942), керівник Крайового проводу Юнацтва (з 1943). В червні 1944 призначений тереновим провідником Львівщини, членом Крайового проводу ОУН. Посмертно нагороджений Срібним Хрестом заслуги УГВР (1945).
  • Стеткевич Іларіон Іванович (18337 лютого 1901) — греко-католицький священик, парох Божикова 1865–1901, декан Підгаєцький 1866–1901, член Общества М. Качковського і «Народного Дому» у Львові з 1860-х рр., член повітової ради (з 1860-х рр.), титулярний совітник львівської митрополичої консисторії з правом вживання крилошанських відзнак (1883), член виділу товариства «Руська бурса» у Бережанах (1883), засновник товариства «Народна торгівля» у Бережанах (1885), член бережанського Товариства будови і відновлення руських церков (1893), голова повітової «Просвіти» (1898). Ініціатор побудови церкви, створення читальні, кооперативи, райффайзенівки.
  • Тяжка Олександра Василівна (1937 р.н.) — д. м. н., професор, зав. кафедрою педіатрії № 1 Київського Національного університету.
  • Фліссак Ярослав Антонович (1954 р.н.) — директор департаменту з питань науки та гуманітарної сфери Рахункової палати України. «Заслужений економіст України» (2006 р.).

Відвідували[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]