Зупинний пункт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перестанок Сирець у Києві

Зупинко́вий пункт[1] або переста́нок[2], зупи́ночний пункт[3], також зупи́нний пункт[4] — ділянка залізничної колії, призначена для зупинки поїздів з метою висадки і/або посадки пасажирів. Зазвичай розміщені уздовж головних колій приміських дільниць залізниці. На відміну від залізничної станції, зупинкові пункти не мають колійного розвитку і, відповідно, не можуть використовуватися для обгону чи пропуску зустрічних поїздів.

Зазвичай зупинні пункти обладнані платформами або посадочними майданчиками, що забезпечують доступ пасажирів до поїздів.

На пасажирських зупинних пунктах можуть розміщуватися каси або квиткові автомати. В Україні, якщо їх немає, то пасажир має право посадки без квитка в електропоїзд або дизель і купити квиток у роз'їзного касира. У Польщі необхідно зайти через передні двері і шукати кондуктора електропоїзда.

На найнапруженіших магістралях зазвичай колії зупинних пунктів можуть бути обладнані вихідними світлофорами. На дільницях з напівавтоматичним блокуванням зупинні пункти бувають суміщеними з блокпостом.

Нетарифний зупинний пункт — зупинний пункт, на якому не здійснюються багажні операції.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пункт пасажирський зупинковий — Словник термінів. Архів оригіналу за 6 липень 2013. Процитовано 6 липень 2013. 
  2. Перестанок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  4. Новий політехнічний російсько-український словник. © 2005, Зубков М. Г. 100 тис. термінів і термінів-словосполучень (словник до версії ABBYY Lingvo x3)