Зупинний пункт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зупинний пункт Сирець у Києві

Зупи́нний пункт[1], також зупи́ночний пункт[2], зупинко́вий пункт[3] — ділянка залізничної колії, призначена для зупинки поїздів з метою висадки і/або посадки пасажирів. Зазвичай розташовуються уздовж головних колій приміських дільниць залізниць. На відміну від залізничної станції, зупинні пункти не мають колійного розвитку і, відповідно, не можуть використовуватися для обгону чи пропуску зустрічних поїздів.

Зазвичай зупинні пункти обладнані платформами або посадочними майданчиками, що забезпечують доступ пасажирів до поїздів.

На пасажирських зупинних пунктах можуть розміщуватися каси або квиткові автомати. В Україні, якщо їх немає, то пасажир має право посадки без квитка в електропоїзд або дизель і купити квиток у роз'їзного касира. У Польщі необхідно зайти через передні двері і шукати кондуктора електропоїзда.

На найнапруженіших магістралях зазвичай колії зупинних пунктів можуть бути обладнані вихідними світлофорами. На дільницях з напівавтоматичним блокуванням зупинні пункти бувають суміщеними з блокпостом.

Нетарифний зупинний пункт — зупинний пункт, на якому не здійснюються багажні операції.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Новий політехнічний російсько-український словник. © 2005, Зубков М. Г. 100 тис. термінів і термінів-словосполучень (словник до версії ABBYY Lingvo x3)
  2. Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  3. Пункт пасажирський зупинковий — Словник термінів. Архів оригіналу за 6 липень 2013. Процитовано 6 липень 2013.