Марочко Василь Іванович
| Василь Іванович Марочко | |
|---|---|
| Народився | 5 лютого 1956 (68 років) Велика Чернігівка, Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова |
| Галузь | історія |
| Заклад | Інститут історії України НАН України |
| Вчене звання | Професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Відомий завдяки: | дослідження Голодомору 1932—1933 років |
Васи́ль Іва́нович Ма́рочко (нар. 5 лютого 1956, с. Велика Чернігівка, Овруцький район (нині Коростенського району), Житомирська область) — український історик. Доктор історичних наук.
Провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України. Rерівник Центру дослідження геноциду українського народу Інституту історії України НАН України. Голова ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні (1996, 2008—2015).
Василь Марочко народився 5 лютого 1956 року у Велика Чернігівка неподалік Овруча на Житомирському Поліссі.
Закінчив історичний факультет Київського педагогічного інституту імені Максима Горького.
У 1981—1995 роках — аспірант, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник.
У 1985 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Становлення радянського способу життя в колгоспному селі України. 1929—1937» (науковий керівник — д.і.н. С. В. Кульчицький) та отримав науковий ступінь — кандидат історичних наук. У 1996 році захистив докторську дисертацію на тему «Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект. 1861—1929»[1].
У науковому доробку Василя Марочка — близько 100 публікацій про Голодомор, десятки монографій з історичної проблематики 1920—1930-х років.
З 2013 року — професор за спеціальністю «Історія України».
У 2009 році закликав не зносити, а залишити пам'ятники діячам комуністичної диктатури, які були причетні до організації Голодомору. Він пропонував внести такі пам'ятники у «пантеон псевдогероїв, або залишити, але поряд спорудити чорну дошку з написами, наприклад, що цей діяч є творцем Голодомору, політика якого була злочинною.»[2]
- Праці Василя Марочка [Архівовано 5 липня 2019 у Wayback Machine.] у бібліотеці Чтиво.
- Василь Марочко, Хілліг Гьотц Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929—1941). — Київ: Науковий світ, 2003.
- Василь Марочко Голодомор 1932—33 рр. — Київ, 2007. — 64 с.
- Василь Марочко Зачарований Десною. Історичний портрет Олександра Довженка. — Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».
- Енциклопедія Голодомору 1932—1933 років в Україні / Вступне слово Євгена Нищука; Передмова, авторський текст Василя Марочка. — Дрогобич : Коло, 2018. — 576 с. — ISBN 978-617-642-388-1.
- Йосип Сталін — фельдмаршал Голодомору / Національний музей Голодомору-геноциду, Інститут дослідження Голодомору. — К.: Видавець Мельник М. Ю., 2020. — 104 с.[3].
- Орден «За заслуги» III ступеня (2008).
- Лауреат Медалі Ґарета Джонса (2019).
- Премія імені Івана Огієнка (2024)[4]
- ↑ Марочко Василь Іванович
- ↑ Радянські пам'ятники до пантеону?
- ↑ ЙОСИП СТАЛІН – ФЕЛЬДМАРШАЛ ГОЛОДОМОРУ (Василь Марочко) – Інститут Дослідження Голодомору (укр.). Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ Руслан, Мороз (5 квіт. 2024 р.). Члени комітету із присудження Премії імені Івана Огієнка у 2024 році визначилися із лауреатами цьогорічної премії.
- О. О. Ковальчук Марочко Василь Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 530. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- О. М. Мовчан Марочко Василь Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.
- Передача на радіостанції «Эхо Москвы» з участю Василя Марочка [Архівовано 23 квітня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Ярослава Музиченко Голодна пам'ять // Україна молода. — 2006. — 14 листопада. [Архівовано 26 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Ярослава Музиченко Страсті по сіячах вічного // Україна молода. — 2004. — 8 квітня. [Архівовано 19 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Україна має докази етнічного спрямування голодомору [Архівовано 8 квітня 2008 у Wayback Machine.]