Мелітта Шмідеберґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мелітта Шмідеберґ
Народилася19 січня 1904(1904-01-19)[1]
Ружомберок, Жилінський край
Померла10 лютого 1983(1983-02-10)[1] (79 років)
Лондон, Велика Британія
Країна Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльністьлікарка-психіатриня, психоаналітикиня
Знання мовнімецька
МатиМелані Кляйн
У шлюбі зВальтер Шмідеберґd

Мелітта Рене Шмідеберґ-Кляйн (уроджена Кляйн; 17 січня 1904 — 10 лютого 1983) — британсько-американська лікарка, психіатриня і психоаналітикиня єврейського походження.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Мелітта народилася в Ружомбероку, Австро-Угорщина (нині Словаччина) в єврейській родині, була єдиною донькою та старшою дитиною Артура Кляйна та психоаналітикині Мелані Кляйн (уроджена Райзес). У неї був брат Ганс, який народився в 1907 році. Перед першою світовою війною родина переїхала до Будапешта. Після війни її батько переїхав до Швеції, а Мелітта та її мати повернулися в Ружомберок, де в 1921 році Мелітта закінчила середню школу.[2] Згодом вона переїхала до Берліна, щоб стажуватися в Берлінському психоаналітичному інституті, де познайомилася з австрійським психоаналітиком Вальтером Шмідеберґом, другом Фрейда, за якого вийшла заміж у 1924 році.[2][3]

У 1927 році Шмідеберґ отримала ступінь доктора медицини в Університеті Фрідріха Вільгельма в Берліні. Того ж року її мати переїхала до Лондона. Через п'ять років, у відповідь на зростання антисемітизму в Німеччині, Мелітта та її чоловік приєдналися до неї в Лондоні, де вона стала громадянкою Великої Британії.[2]

У 1945 році вона переїхала до Нью-Йорка і допомогла заснувати Асоціацію психіатричного лікування правопорушників у Нью-Йорку.[2] У 1959 році, коли вона жила за адресою 444 Central Park West, Мелітта стала громадянкою США.[4]

Після смерті матері в 1960 році вона повернулася до Лондона, де й померла в 1983 році.[2][5]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У Лондоні вона приєдналася до Британського психоаналітичного товариства як асоційований член. Після подальшого аналізу з Едвардом Ґловером[6] вона стала стороною його в їхній голосній суперечці з її власною матір'ю[7], а в 1944 роціе пішла з Товариства[8], щоб зосередитися на своїй роботі з підлітковою злочинністю.[3] Іноді її сприймають як надзвичайний приклад озлобленості, яку можна прищепити аналітичному батькові.[9]

Вона була редакторкою-засновницею Міжнародного журналу терапії злочинців та порівняльної кримінології (International Journal of Offender Therapy and Comparative Criminology).[10]

Публікації

[ред. | ред. код]

Ранні статті

[ред. | ред. код]

У 1930-х роках Шмідеберґ опублікувала серію статей у Міжнародному журналі психоаналізу, присвячених різноманітним темам: від асоціальної дитини до інтелектуальних обмежень.[11]

Дослідження реакції на бомбардування

[ред. | ред. код]

Під час бомбардувань Шмідеберґ опублікувала низку спостережень про реакцію на повітряні нальоти в Лондоні, відзначаючи зростання місцевого характеру, споживання алкоголю та (особливо у жінок) сексуального бажання.[12]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Children in Need. Allen and Unwin. 1948.
  • Short Analytic Therapy. Child Care Pub. 1950.
  • Schmideberg, Melitta (1955). Principles of Treating Borderline Cases.
  • Schmideberg, Melitta (1956). Multiple Origins and Functions of Guilt.
  • My Experience of Psychotherapy. American Psychological Association. 1974.
  • Probation and allied services: criminology in action - Volume 1. International Journal of Offender Therapy. 1971. with Gerhard O. W. Mueller, Irving Barnett.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д Schmideberg-Klein, Melitta (1904-1983). International Dictionary of Psychoanalysis (англ.). Процитовано 15 серпня 2018.
  3. а б M. Shapira, The War Inside (2013) p. 148
  4. New York, Index to Petitions for Naturalization filed in New York City, 1792—1989
  5. Edward Bibring; Sanford Gifford (2005). Edward Bibring Photographs the Psychoanalysts of His Time: 1932 - 1938. Taylor & Francis. с. 203. ISBN 9783898064958.
  6. M. Shapira, The War Inside (2013) p. 57
  7. P. Gay, Freud (1989) p. 466
  8. Pearl King; Riccardo Steine. The Freud-Klein Controversies 1941-45. с. 17.
  9. J. Pearson, Analyst of the Imagination (2004) p. 49
  10. Editorial Board. Sage Publishing. 28 жовтня 2015. Процитовано 24 вересня 2017.
  11. Otto Fenichel, The Psychoanalytic Theory of Neurosis (1946) p. 652
  12. J. Gardiner, The Blitz (2011) p. 182-4

Посилання

[ред. | ред. код]