Меморіальна каплиця короля Георга VI
| Меморіальна каплиця короля Георга VI | |
|---|---|
| King George VI Memorial Chapel | |
 | |
| 51°29′01″ пн. ш. 0°36′25″ зх. д. / 51.483611111111° пн. ш. 0.60694444444444° зх. д. | |
| Тип споруди | Каплиця |
| Розташування | .svg){kind=small} Велика Британія, Віндзор |
| Архітектор | Джордж Пейс[en] |
| Засновник | Єлизавета II |
| Початок будівництва | 1962 |
| Кінець будівництва | 1969 |
| Стиль | Перпендикулярна готика |
| Епонім | Георг VI |
  Меморіальна каплиця короля Георга VI (Велика Британія) | |
 | |
 Меморіальна каплиця короля Георга VI у Вікісховищі | |
Меморіальна каплиця короля Георга VI (англ. King George VI Memorial Chapel) є частиною каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку. Каплиця була побудована на замовлення королеви Єлизавети II в 1962 як місце поховання її батька — короля Георга VI. Тут знаходяться місця останнього спочинку короля Георга VI, королеви-матері Єлизавети, королеви Єлизавети II, принца Філіпа, герцога Единбурзького і праху принцеси Маргарет. Збудована за проєктом архітектора Джорджа Пейса. Будівництво каплиці було завершено у 1969 році.
Каплиця була замовлена королевою Єлизаветою II в 1962[1]. Архітекторам каплиці було доручено спроєктувати її таким чином, щоб вона могла вмістити останки трьох монархів та їхнього подружжя[1]. У грудні 1962 року особистий секретар Єлизавети II звернувся до декана Віндзора Робіна Вудса з двома проханнями. Перше полягало в тому, щоб підготувати старшого сина королеви, принца Чарльза, до конфірмації, а друге — в тому, щоб знайти спеціальне місце для упокою її батька — короля Георга VI[1]. Після відспівування у каплиці Святого Георгія останки Георга були перенесені до королівської усипальниці під каплицею. Смерть Георга була несподіваною, і йому не було визначено конкретне місце упокою[1].
Прохання не було виконане ще п'ять років, оскільки королева хотіла, щоб її мати, вдова Георга VI, королева-мати Єлизавета, уникла хворобливого досвіду похорону чоловіка вдруге[1][прояснити]. Їй також не подобалася ідея мармурового склепу із зображеннями в натуральну величину, які зазвичай замовлялися для останків монархів, і вона віддала перевагу простим плитам, інкрустованим у підлогу[1]. У каплиці Святого Георгія не було місця для будівництва ще одного склепу, тому було знайдено рішення побудувати додаткову каплицю-канцелярію із зовнішнього боку каплиці Святого Георгія[1]. Це була перша прибудова до каплиці Святого Георгія з того часу, як у 1504 році на південній стороні каплиці була побудована капела для Олівера Кінга — особистого секретаря короля Генріха VII[1].
Початковий план нової каплиці був відхилений Королівською комісією з архітектури та навколишнього середовища. Він передбачав будівництво невеликої прямокутної каплиці в північній стіні нефа за проєктом Пола Педжета та Джона Силі, 2-го барона Моттістону[1]. Другий план, представлений архітектором Джорджем Пейсом, схвалили. Він передбачав будівництво каплиці між Ратлендською каплицею та північним хором каплиці Святого Георгія[1]. Проєкт Пейса мав висоту 18 футів, ширину 10 футів та глибину 14 футів[1]. Будівництво було завершено в 1969[1]. Каплиця стоїть між двома зовнішніми контрфорсами північної стіни хору[2] і побудована з каменю з Кліпшема[2], графство Ратленд. Червоні та сині вітражі були спроектовані Джоном Пайпером і виконані Патріком Рент'єном[2]. Дах пофарбований у чорно-білі кольори і прикрашений вкрапленим сусальним золотом[2]. На вівтарі встановлено бронзовий рельєфний портрет Георга VI роботи сера Вільяма Ріда Діка, копія цього портрета висить у церкві Святої Марії Магдалини в королівському маєтку Сандрінгем у Норфолку[2]. Закінчена каплиця була описана деканом Віндзора Робіном Вудсом як продовження «перпендикулярної готичної архітектури самої каплиці, але в ідіомі XX століття»[2]. Прямо під каплицею знаходиться похоронна камера, в яку поміщають останки[3].
- Keay, Douglas. Princess Margaret's ashes to rest by her father // The Times : газета. — Лондон, 2002. — No. 67375. — (02). — P. 3. — ISSN 0140-0460.
- Last resting place of King George VI // The Times : газета. — Лондон, 1969. — No. 57522. — (03). — P. 3. — ISSN 0140-0460.
