Контрфорс (архітектура)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каркасна конструкція готичного храму, ліворуч - система контрфорсів і аркбутанів, що тримають вагу хрестоподібних готичних склепінь
Контрфорси кірхи св. Мартина у Ландсгуті (Баварія)
Костел в Ішкольді (Білорусь)
Контрфорси кафедрального собору в Кеніґсберґу (Калінінґраді), XIV століття
Костел з контрфорсами. Акварель Наполеона Орди (1876)

Контрфо́рс або підстінок (фр. contre force — «протидіюча сила») — вертикальна конструкція, що являє собою висунуту вперед частину стіни, або вертикальне ребро, або окрему опору, зв'язану із стіною аркбутаном. Призначена для посилення несучої стіни шляхом прийняття на себе горизонтального зусилля розпору від склепінь [1].

Зовнішня поверхня контрфорса може бути вертикальною, ступінчастою або безперервно похилою, збільшуючись в перерізі до основи.

Історія[ред.ред. код]

Контрфорси вживали ще давні римляни, але майже винятково для підпирання кам'яної оболонки платформ, побудованих на схилі пагорбів. При зведенні власне будівель у них виявилося потреба після того, як у церквах та інших будівлях стали робити (щоб уникнути пожеж, а на півночі Європи і для захисту від холоду) замість дерев'яних стельових покриттів кам'яні склепіння. Контрфорси, таким чином, отримали дуже важливе значення в будівлях романської епохи, особливо у храмах.

Контрфорси зводилися навколо всієї споруди, у вигляді підвалин, які прилягають до стін із зовнішнього боку і розташовані на деякій відстані один від одного, проти тих місць, в які впираються у стіну підпружні арки склепінь. Вони виглядали у своєму розрізі як квадрат або прямокутник, іноді звужувалися догори і майже завжди закінчувалися там одним або декількома відкосами, які полегшували стікання з них дощової води.

Ще більш важливе значення набули контрфорси в готичній архітектурі. Високі мури готичних соборів, прорізані величезними вікнами, не могли без допомоги контрфорсів ані триматися самі, ані витримувати ваги склепінь, спертих на них. Тому контрфорси були одними з найістотніших і найпомітніших частин будівлі. Згодом, з розвитком готики, їх стали зводити дещо відступивши від стін, але з'єднували зі стінами так званими підпірними арками (аркбутанами). Розріз отримав багатокутну форму, поверхня - архітектурні прикраси, згідно з загальною орнаментацією будівлі, а вершина - гостре увінчання у вигляді засіяних кросами пінаклей (XIV ст.).

В епоху Відродження, з поверненням мистецтва до античних форм, контрфорси майже зовсім вийшли з ужитку в архітектурі: їх замінили (у значенні стінних опор) групи колон або ж декоровані напівколонами виступи стін [2].

Деякі види контрфорсів[ред.ред. код]

  • Кутовий контрфорс — продовження стін за межі будівлі на розі. Таким чином, ця ділянка в горизонтальному перерізі являє собою хрест.
  • Діагональний контрфорс — опора, споруджена на розі будівлі так, що утворює зі стінами кут 135°.
Плани контрфорсів
Кутовий 
Охопний (затискальний) 
Діагональний 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Контрфорс — значення слова. Большая советская энциклопедия. 
  2. Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. Энциклопедический словарь. Издательское общество Ф.А.Брокгауз — И.А.Ефрон (Петербург). Архів оригіналу за 2013-06-27. 
Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.