Контрфорс (архітектура)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каркасна конструкція готичного храму, ліворуч — система контрфорсів і аркбутанів, що тримають вагу хрестоподібних готичних склепінь
Контрфорси кірхи св. Мартина у Ландсгуті (Баварія)
Костел в Ішкольді (Білорусь)
Контрфорси кафедрального собору в Кеніґсберґу (Калінінґраді), XIV століття
Костел з контрфорсами. Акварель Наполеона Орди (1876)

Контрфо́рс або підстінок (фр. contre force — «протидіюча сила») — вертикальна конструкція у вигляді висунутої назовні частини стіни, вертикального ребра чи окремої опори, зв'язаної зі стіною аркбутаном. Призначена для посилення несучої стіни через прийняття на себе горизонтального зусилля розпору від склепінь[1].

Зовнішня поверхня контрфорса може бути вертикальною, ступінчастою або безперервно похилою, збільшуючись в перерізі до основи.

Якщо контрфорс не навантажений горизонтальною силою, то його називають псевдоконтрфорсом, який служить тільки прикрасою споруди.

Історія[ред.ред. код]

Контрфорси вживали ще давні римляни, але майже винятково для підпирання кам'яної оболонки платформ, побудованих на схилі пагорбів. При зведенні власне будівель у них виявилося потреба після того, як у церквах та інших будівлях почали робити (щоб уникнути пожеж, а на півночі Європи і для захисту від холоду) замість дерев'яних стельових покриттів кам'яні склепіння. Контрфорси, таким чином, отримали дуже важливе значення в будівлях романської епохи, особливо у храмах.

Контрфорси зводилися навколо всієї споруди, у вигляді підвалин, які прилягають до стін із зовнішнього боку і розташовані на деякій відстані один від одного, проти тих місць, в які впираються у стіну підпружні арки склепінь. Вони виглядали у своєму розрізі як квадрат або прямокутник, іноді звужувалися догори і майже завжди закінчувалися там одним або кількома відкосами, які полегшували стікання з них дощової води.

Ще важливіше значення контрфорси набули в готичній архітектурі. Високі мури готичних соборів, прорізані величезними вікнами, не могли без допомоги контрфорсів ані триматися самі, ані витримувати ваги склепінь, спертих на них. Тому контрфорси були одними з найістотніших і найпомітніших частин будівлі. Згодом, із розвитком готики, їх стали зводити дещо відступивши від стін, але з'єднували зі стінами так званими підпірними арками (аркбутанами). Розріз отримав багатокутну форму, поверхня ― архітектурні прикраси, згідно з загальною орнаментацією будівлі, а вершина ― гостре увінчання у вигляді засіяних кросами пінаклей (XIV ст.).

В епоху Відродження, з поверненням мистецтва до античних форм, контрфорси майже зовсім вийшли з ужитку в архітектурі: їх замінили (у значенні стінних опор) групи колон або ж декоровані напівколонами виступи стін [2].

Деякі види контрфорсів[ред.ред. код]

  • Кутовий контрфорс — продовження стін за межі будівлі на розі. Таким чином, ця ділянка в горизонтальному перерізі має форму хреста.
  • Діагональний контрфорс — опора, споруджена на розі будівлі так, що утворює зі стінами кут 135°.
Плани контрфорсів
Кутовий 
Охопний (затискальний) 
Діагональний 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Контрфорс — значення слова. Большая советская энциклопедия. 
  2. Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. Энциклопедический словарь. Издательское общество Ф.А.Брокгауз — И.А.Ефрон (Петербург). Архів оригіналу за 2013-06-27. 
Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.