Очікує на перевірку

Метрополітен Монреаля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Метрополітен Монреаля
Montréal Métro
Опис
КраїнаКанада Канада
Місто Монреаль
Дата відкриття14 жовтня 1966
Щоденний пасажиропотік1,051 млн чол. [1]
Річний пасажиропотік286,7 млн чол.
СайтОфіційний сайт
ОператорSociété de transport de Montréald
Маршрутна мережа
Кількість ліній4
Кількість станцій68
Довжина мережі69,2 км
Схема маршрутів

CMNS: Метрополітен Монреаля
Montréal Métro
у Вікісховищі

Метрополітен Монреаля (фр. Montréal Métro) — система ліній метро в місті Монреаль, Квебек, Канада. Другий за розміром та пасажиропотоком метрополітен в Канаді після метрополітену Торонто. Усі зупинки міської «підземки» — це станції мілкого закладення, що мають берегові платформи довжиною 152 метри. В системі використовується двоколійний тунель великого діаметру, середня відстань між станціями 950 метрів, та комбінований шинно-рейковий хід. Потяги метро живляться від третьої рейки.

Історія

[ред. | ред. код]
Хронологія розвитку Монреальського метро

Перші ідеї будівництва метро у місті виникли на початку 1900-х років коли запрацювали перші метрополітени у Сполучених Штатах у Бостоні, Філадельфії тощо. Але далі розмов діло не пішло через опозицию трамвайних компаній та Першу світову війну.

До цієї ідеї повернулися наприкінці 1920-х років, але будівництву завадили проблеми з економікою та зменшення пасажиропотоку громадського транспорту через поширення приватних автомобілів. На початку 1950-х трамваї у місті були замінені автобусами та міська влада знов повернулася до ідеї спорудження метрополітену, будівництво якого стартувало 23 травня 1962 року.

Початкова дільниця, що її було відкрито 1966 року, складалася з 20 станцій на двох лініях; дільниці Зеленої лінії «Етвотер» — «Папіно» та Помаранчевої «Плас-д'Арм» — «Анрі Бурасса». До початку виставки Експо-67 відкрилося ще декілька станцій на вже наявних лініях та нова Жовта лінія. Таким чином у Монреалі до відкриття виставки працювало три лінії та 26 станцій.

Найновіша Синя лінія була відкрита у 1986 році. Практично всі станції були відкриті в період між 1966 та 1988 роками, пізніше відкрилися лише 3 станції Помаранчевої лінії.

Лінії

[ред. | ред. код]
Дата відкриття Останнє продовження Кількість станцій Кінцеві станції Довжина, км
Зелена 14 жовтня 1966 1978 27 «Ангріньйон» — «Оноре-Богран» 22,1
Помаранчева 14 жовтня 1966 2007 31 «Кот-Вертю» — «Монморансі» 30
Жовта 28 квітня 1967 3 «Беррі/UQAM» — «Лонгьой/університет Шербрука» 4,25
Синя 16 червня 1986 1988 12 «Сен-Мішель» — «Сноудон» 9,7

Рухомий склад

[ред. | ред. код]

Потяги Монреальського метро мають меншу ширину, ніж ті, що використовуються у більшості північноамериканських метро; це дало змогу використовувати двоколійний тунель і зменшити витрати на будівництво. Оскільки у системі відсутні наземні ділянки, потяги менш схильні до корозії, а це збільшує термін служби вагонів. Потяги моделі MR-63[en], що будувалися для початкової дільниці, були остаточно зняті з експлуатації лише влітку 2018 року, пропрацювавши на лініях 52 роки.

Режим роботи

[ред. | ред. код]
  • Метрополітен працює з 05:30 до 01:00, у суботу вночі до 01:30.
  • Інтервал руху від 3-5 хвилин в годину пік до 12 хвилин пізно ввечері.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. APTA, [1] [Архівовано 4 липня 2010 у Wayback Machine.] Transit Ridership Report.

Посилання

[ред. | ред. код]