Моріс Саррай
| Моріс Саррай | |
|---|---|
| фр. Maurice-Paul-Emmanuel Sarrail | |
 | |
| Народження |
6 квітня 1856[1][2] або 4 травня 1856 Каркассонн[3] |
| Смерть |
23 березня 1929[1] (72 роки) Париж[3] |
| Поховання | склеп губернаторівd |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Освіта | Особлива військова школа Сен-Сір |
| Звання | генерал |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Нагороди |
   |
 Моріс Саррай у Вікісховищі | |
Моріс Поль Еммануель Саррай (фр. Maurice Paul Emmanuel Sarrail; 6 квітня 1856, Каркассонн, Друга Французька імперія — 23 березня 1929, Париж, Третя Французька республіка) — французький воєначальник, дивізійний генерал. Під час Першої світової війни командував військами Антанти на Балканах.
Біографія до Першої світової війни[ред. | ред. код]
Народився у Каркассонні. У 1877 році закінчив Військову школу Сен-Сір[4]. З 1877 року — лейтенант, із 1882 року — капітан, з 1897 року — майор. Із 1901 року — начальник Військової школи Сен-Максент. Із 1902 року — підполковник. У 1904—1906 роках — військовий комендант Бурбонського палацу, де засідав французький парламент. У 1905 році отримав військове звання полковника. У 1907—1911 роках служив у військовому міністерстві. Із 1908 року — бригадний генерал, із 1911 року — дивізійний генерал. У листопаді 1913 року був призначений командиром 8-го армійського корпусу.
Саррай відзначався лівими поглядами, що було рідкістю для тогочасного французького генералітету де панували монархістські і консервативні погляди. Також Саррай був масоном.
Перша світова війна[ред. | ред. код]
З початком Першої світової війни командував 6-м армійським корпусом 3-ї французької армії, брав участь у боях в Арденнах[5]. 30 серпня 1914 року був призначений командувачем 3-ї армії замість генерала П'єра Рюффе. На посаді командувача 3-ї армії зіграв значну роль в перемозі армій Антанти у битві на Марні.
У 1915 році Саррай розглядався як можливий наступник маршала Жоффра на посаді головнокомандувача французької армії. Однак, через невдалі бойові дії у липні 1915 року був знятий з посади командувача 3-ї армії.
У серпні 1915 року призначений командувачем французької Східної армії на Балканах. Після вступу у війну Болгарії і відкриття Салонікського фронту Саррай став головнокомандувачем всіх союзних сил на Балканах. Навесні та восени 1917 року Саррай провів ряд невдалих наступальних операцій, також у 1917 році Саррай сприяв державному перевороту в Греції і вступі цієї країни у війну на боці Антанти.
10 грудня 1917 року знятий з посади головнокомандувача на Балканах і відправлений у відставку[6].
Після війни[ред. | ред. код]
Після Першої світової війни Саррай жив у Парижі і писав мемуари. У 1924 році призначений верховним французьким комісаром у Сирії, керував придушенням повстання сирійців. У жовтні 1925 року звільнений з посади. Помер і похований у Парижі[7].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Почесного легіону (Франція)
- Військова медаль (Франція)
- Колоніальна медаль (Франція)
- Медаль Перемоги
- Орден Святого Михайла і Святого Георгія (Британська імперія)
- Орден Зірки Карагеоргія (Сербія)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #129414654 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Sarrail, Maurice Paul Emmanuel. 1922 Encyclopædia Britannica. Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ First World War.com - Who's Who - Maurice Sarrail. www.firstworldwar.com. Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ Maurice Sarrail | Chemins de mémoire. www.cheminsdememoire.gouv.fr. Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ TIMES, Special Cable to THE NEW YORK (24 березня 1929). GEN. SARRAIL DIES; HELD VERDUN FORTS; Former High Commissioner in Syria Did Not Know His Chief, Foch, Died Before Him. STORM CENTRE IN POLITICS His Radical Beliefs and Actions Against the Druse Brought Censure From Chamber. One of War's Great Leaders. A Political Storm Centre. Relieved of Command at Front. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 8 грудня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Cassar, George H. (2011). Lloyd George at War, 1916–18. Anthem Press, London. ISBN 978-0-857-28392-4. 
- Herwig, Holger (2009). The Marne. Random House. ISBN 978-0-8129-7829-2.
- Prete, Roy (2009). Strategy And Command, 1914. McGill-Queen's University Press. ISBN 978-0-7735-3522-0.
- Sumner, Ian (2012). They Shall Not Pass: The French Army on the Western Front 1914—1918. Pen & Sword. ISBN 978-1-848-84209-0.
- Tuchman, Barbara (1962). August 1914. Constable & Co. ISBN 978-0-333-30516-4. 
|
