Москстреумен
Москстреумен або Москенстреумен — система припливних вирів, одних із найсильніших у світі,[1] яка формується на Лофотенському архіпелазі в Норвезькому морі. Розташований біля невеликого острова Москен[en], приблизно посередині між Лофотенським мисом (норв. Lofotodden) комуни Москенес і островом Верей.[2][3] Москенстраумен незвичайний тим, що утворюється у відкритому морі, тоді як більшість інших вирів бувають у закритих протоках і річках. Він виникає через поєднання декількох чинників, основними з яких є сильні півдобові припливи і своєрідна форма морського дна, а також завдяки наявності мілкого хребта між островами Москенесоя і Верей, який підсилює і закручує припливні течії.
Москстреумен з'являвся в багатьох історичних описах, зазвичай у перебільшеному масштабі. Він також широко відомий під назвою Малстрем — скандинавське слово, яке означає «сильний вир» і походить від поєднання голландських слів мален (молоти) та строом (потік). Цей термін ввів у англійську мову Едгар Аллан По у своєму оповіданні 1841 року «У полоні Мальстрему». По наводить альтернативну назву виру в рядку: «А для нас, норвежців, це Москестрем — від острова Моске, що стирчить посеред тієї водоверті.»[4]
Москстраумен розташований між Лофотенським мисом (норв. Lofotodden) комуни Москенесея і островом Верей, біля невеликого острова Москен. Він являє собою потужні припливні течії, що протікають через мілководдя між цими островами і Атлантичним океаном, і глибокий Вестфіорд, створюючи вихори і вири, найбільший із яких має діаметр 40-50 м і здіймає на поверхні води брижі амплітудою до 1 метра.[5]
Течія завширшки близько 8 км[2]. Вона несе різні дрібні мікроорганізми, тим самим приваблюючи рибу та рибальські човни.[6] Потік течії найсильніший у липні–серпні. Її добре видно з літака або прилеглого Лофотодден Гілл (601 м над рівнем моря), що на острові Москенесея.[7] Існують регулярні туристичні поїздки на катері між островами Москенесея і Верей.[8]
Москстраумен утворюється внаслідок поєднання декількох факторів, зокрема припливів, сильних місцевих вітрів, положення Лофотенських островів і підводного рельєфу; на відміну від більшості інших великих вирів, таких як Сальстраумен, затока Корриврекан[en], вири Наруто, вир Старої свині і Skookumchuck Narrows, він розташований у відкритому морі, а не в протоці або каналі. Припливи мають амплітуду близько 4 м[9] і відбуваються двічі на добу. Вони є головним чинником Москстраумен. В поєднанні з течіями Північного моря і викликаними бурями потоками вини ще сильніше збурюють воду, різні джерела повідомляють про швидкість приблизно від 11 до 20 км/год і вище.[2][5] Спочатку ця течія проходить на значних глибинах, близько 500 м. Потім вона зустрічає хребет завглибшки лише близько 20 м[10] (40-60 м за іншими джерелами[9]) у ланцюзі островів Москенесея, Москен і Верей, що примушує воду текти вгору і створює вири навколо острівних країв.[6]
Москстреумен описаний у XIII столітті в давньоскандинавських віршах Едди і залишається привабливим об'єктом для художників і письменників. Зокрема він став об'єктом творів Едгара Алана По, Вальтера Мерса і Жуля Верна.[3] Шведський єпископ Олаус Магнус включив Москстреумен у свою докладну доповідь про скандинавські країни і позначив його на мапі Carta marina (1539). Він пояснив вир дією божественних сил і зазначив, що він набагато сильніший, ніж раніше відомий сицилійський вир Харібда. Більшість інших письменників того часу вважали, що Москстреумен відіграє важливу роль в циркуляції океану, але, враховуючи велику кількість легенд і відсутність наукових спостережень, переоцінювали розмір і потужність цього явища.[5] Москстреумен надихнув Едгара Аллана По на оповідання «У полоні Мальстрему» (1841), у якому письменник впровадив термін maelstrom (що означає «сильний вир») в англійську мову[11]. Про нього також йдеться в книзі Жуля Верна «Двадцять тисяч льє під водою», а також згадує капітан Ахаб[en] у романі «Мобі Дік» американського письменника Германа Мелвілла.[12] Ймовірним джерелом інформації про Москстреумен цим письменникам слугував вигаданий опис цього явища, написаний 1715 року Йонасом Данілссоном Рамусом[en], який був перекладений на англійську мову й частково увійшов у видання Британіки 1823 року.[5] По цитує Йонаса Рамуса та Encyclopaedia Britannica у своєму оповіданні.[4]
Автором одного з перших наукових описів Москстреумена був норвезький священик і поет Петтер Дасс у своїй поемі «Труба Нордланд», яка містить віршований топографічний опис північної Норвегії. Там він чітко пов'язав вири з припливами, зазначивши, що вони найсильніші під час місячних фаз молодика та повні і слабкі під час чвертей. Він також зазначив, що оскільки великий фіорд Москенесея повинен заповнитися і спорожніти за 6 годин, то пов'язана з цим витрата води має створювати сильні течії. Проте роман Дасса не був перекладеним на англійську мову і залишався невідомим у Європі. Зв'язок Москстреумена з припливами показав у своїй статті А. Schelderup, написаній, ймовірно, у 1750-х роках і опублікованій 1824 року.[5][13]
- ↑ Craig Glenday (Ed.) Guinness World Records 2006, ISBN 1-904994-02-4 p. 76
- ↑ а б в Maelstrom [Архівовано 11 червня 2015 у Wayback Machine.], Encyclopædia Britannica on-line
- ↑ а б The Lofoten Maelstrom [Архівовано 8 травня 2006 у Wayback Machine.], University of Oslo, includes animation of the tidal current
- ↑ а б Edgar Allan Poe, «A Descent into the Maelström» [Архівовано 15 березня 2012 у Wayback Machine.], Graham's Magazine, 1841.
- ↑ а б в г д B. Gjevik, H. Moe and A. Ommundsen (1997). Sources of the Maelstrom (PDF). Nature. Т. 388, № 6645. с. 837—838. doi:10.1038/42159. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ а б Tom Kopel Ebb and Flow: Tides and Life on Our Once and Future Planet, Dundurn Press, 2007. — Р. 78—79. — ISBN 1-55002-726-3.
- ↑ Jules Brown The Rough Guide to Barcelona, Rough Guides, 2004 ISBN 1-84353-218-2, p. 374
- ↑ Maelstrom and coastal caves. Архів оригіналу за 6 вересня 2010. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ а б History of Flakstad & Moskenes, Lofoten Islands. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 19 вересня 2016.
- ↑ Tom Garrison Essentials of Oceanography, Cengage Learning, 2008. — Р. 22. — ISBN 0-495-55531-2.
- ↑ The Merriam-Webster new book of word histories [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.], 1991, ISBN 0-87779-603-3 p. 300
- ↑ Herman Melville Moby-Dick Chapter 36, wikisource.
- ↑ A. Schelderup, Kongelige norske Videnskabersselskabs Skrifter, Trondheim, Norway, 2, 1, 78–85 (1824)
- Den Norske Los, Bind 5: Rørvik-Lødingen og Andenes [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.] — Norwegian pilot guide with information about Mokstraumen (pages 234—236)
- yr.no: Sea currents [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.] — real-time sea currents map from Norway
- Edgar Allan Poe: A Descent Into the Maelstrom (1841) — complete text