Мукасей Єлизавета Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мукасей.
Мукасей Єлизавета Іванівна
Файл:Mukasej-E.jpg
Ім'я при народженнірос. Елизавета Ивановна Емельянова
Народилася16 (29) березня 1912(1912-03-29)
Уфа,
Уфимська губернія, Російська імперія
Померла19 вересня 2009(2009-09-19) (97 років)
Москва, Росія
ПохованняХованський цвинтар
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьрадянська розвідниця, Шаблон:Педагог
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет і Біологічний факультет Санкт-Петербурзького державного університетуd
Знання мовросійська
Військове званняпідполковник
У шлюбі зМукасей Михайло Ісаковичd
ДітиАнатолій Мукасей, Елла Мукасей
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Почесний співробітник держбезпеки

Єлизавета Іванівна Мукасей (до шлюбу Ємельянова; 16 [29] березня 1912, Уфа — 19 вересня 2009, Москва) — радянська розвідниця (під кодовою назвою Ельза) та нелегал. Почесна співробітниця держбезпеки, підполковник. Разом із своїм чоловіком Михайлом Мукасеєм (кодове ім'я якого було Зефір), вона брала участь у ряді таємних операцій у Західній Європі та США з 1940-х по 1970-ті роки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Будучи ще дитиною, наприкінці 1917 року вона зі своїми батьками переїхала в Ташкент, рятуючись від голоду. У 1929 році після закінчення середньої школи вона вступила на біологічний факультет Ленінградського університету. Після закінчення університету Єлизавета Іванівна працювала спочатку на фабриці, а потім займала посаду директора школи робітничої молоді (1939 рік).

1939 — 1943 роки — перебувала в службовому відрядженні в США в місті Лос-Анджелесі Єлизавета Іванівна разом зі своїм чоловіком — розвідником-нелегалом Михайлом Ісааковичем Мукасеєм.

1943 — 1949 роки — працювала секретарем Художньої ради МХАТу.

Після завершення проходження спеціальної підготовки[1] під псевдонімом «Ельза» (з 1955 року по 1977 рік) працювала 22 роки разом з чоловіком за кордоном. Виконувала обов'язки звязкового своєму чолову. Під час своєї роботи за кордоном разом з чоловіком здійснювала поїздки по країнах Європи з метою отримання розвідувальної інформації, яка отримала високу оцінку Центру.

Після повернення в СРСР в 1977 році Єлизавета Іванівна навчала молоді кадрів розвідки. Вона є авторкою багатьох підручників і навчальних посібників для розвідницької школи.

В співавторстві зі своїм чоловіком написала книгу спогадів про роботу і життя за кордоном протягом 30 років — «Зефір і Ельза».

Син Єлизавети Іванівни — Анатолій Михайлович Мукасей, радянський і російський кінооператор. Невістка — акторка і кінорежисерка Дружинина Світлана Сергіївна. Онук — кінооператор Михайло Анатолійович Мукасей.

Померла в Москві 19 вересня 2009 року. Похована поруч з чоловіком на Хованському кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Єлизавета Іванівна Мукасей була почесним співробітником держбезпеки. За свою службу і за видатні заслуги вона була нагороджена багатьма медалями, в тому числі медаллю «За бойові заслуги». Вона лауреат премії Юрія Андропова, присудженої за їй видатний внесок у справу забезпечення безпеки Російської Федерації.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Мукасей М. И., Мукасей Е. И. Зефир и Эльза. Разведчики-нелегалы. — Закон и порядок, 2004. — (Великая Россия. Имена) — ISBN 5-98465-005-3.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Изучение немецкого и польских языков, изучения радиодела, отработка работы на рации на слух азбукой Морзе и пр.
  • Мукасей Елизавета Ивановна на сайте Службы внешней разведки Российской Федерации. Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 9 червня 2010.
  • Легендарна розвідниця-нелегал Єлизавета Мукасей померла в Москві [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мукасей_Єлизавета_Іванівна