Координати: 37°3′12.000000098802″ пн. ш. 3°18′41.000000100039″ зх. д. / 37.05333° пн. ш. 3.31139° зх. д. / 37.05333; -3.31139

Муласен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Муласен
ісп. Mulhacén
Північний схил Муласена
Північний схил Муласена
Північний схил Муласена

37°3′12.000000098802″ пн. ш. 3°18′41.000000100039″ зх. д. / 37.05333° пн. ш. 3.31139° зх. д. / 37.05333; -3.31139
Країна Іспанія
Регіон Андалусія
Система Кордильєра-Пенібетика
Тип гора
Висота 3479[1] м
Висота відносна 3285 м
Ізоляція 529 км
Муласен. Карта розташування: Іспанія
Муласен
Муласен
Муласен (Іспанія)
Мапа
CMNS: Муласен у Вікісховищі

Муласен (ісп. Mulhacén) — гора на півдні Іспанії, найвища вершина Піренейського півострова (3479 м н.р.м.). Розташовується в Кордильєрі-Бетіка, у хребті Сьєрра-Невада. На північному схилі гори лежить невеликий лавинний льодовик (найпівденніший в Європі), з якого бере початок річка Хеніль (притока Гвадалквівіра).

Гору названо на честь мусульманського короля династії Насридів Абу-л-Хасана Алі, який керував Гранадою в XV столітті. Його іспанське ім'я — Мулей Асен (Muley Hacén), дало назву горі, на вершині якої він був за легендою похований.

Муласен є третьою вершиною Західної Європи за відносною висотою, після Монблана і Етни, а у всесвітньому списку займає 64 місце за цим показником[2]. Південний і західний схили гори дуже пологі, а для підкорення північного потрібні особливі навички. Зійти на Муласен можна за день з сіл Капілейра і Тревелес.

Віртуальний тур

[ред. | ред. код]

Віртуальний тур — 17 панорам
Сходження на вершину Муласен. Капілейра — Притулок Покуейра — Лагуна-де-Ла Кальдера — Муласен [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Climbing to the top Mulhacen. Capileira — Refugio Poqueira — Laguna de la Caldera — Mulhacen [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Peakbagger.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  2. Піки Європи [Архівовано 9 січня 2019 у Wayback Machine.] на peaklist.org