Мунія чорна
| Мунія чорна | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lonchura stygia Stresemann, 1924 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Му́нія чорна[2] (Lonchura stygia) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Нової Гвінеї.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 11 см, вага 10-12 г. Самці мають переважно чорне, блискуче забарвлення. Крила у них бурувато-чорні, верхні покривні пера хвоста мають жовті кінчики, стернові пера чорнувато-бурі з жовтими краями. Очі темно-карі, дзьоб сірий, лапи сіруваті. У самиць верхня частина тіла коричнювато-чорна, позбавлена відблиску.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Чорні мунії мешкають в регіоні Транс-Флай[en] на півдні Нової Гвінеї, від Мандума до озера Давіумбу. Вони живуть у вологих саванах, на луках і болотах. Зустрічаються зграйками до 20 птахів, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться насінням трав, іноді також ягодами, плодами, пагонами і дрібними літаючими комахами. Розмножуються протягом всього року, пік гніздування припадає на завершення сезону дощів. Гніздо кулеподібне, в кладці від 4 до 6 яєць. Інкубаційний період триває 2 тижні. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Чорним муніям загрожує знищення природного середовища, зокрема пов'язане з інтродукованими дикими свинями і оленями Rusa timorensis.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lonchura stygia: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |