Новиков Микола Іванович

Новиков Микола Іванович
рос. Николай Иванович Новиков
Народився	27 квітня (8 травня) 1744 Московська губернія, Російська імперія
Помер	31 липня (12 серпня) 1818 (74 роки) Москва, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	журналіст, письменник, редактор, філантроп, видавець, філософ
Alma mater	Імператорський Московський університетd
Знання мов	російська
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

М. І. Новіков, портрет роботи Д. Г. Левицького

Микола Іванович Новиков (рос. Николай Иванович Новиков; 1744(1744) — 1818) — російський просвітитель, письменник, видавець.

Життєпис

Народився у дворянській родині. Навчився грамоти в сільського дяка, з 1755 по 1760 рік учився в гімназії при тільки що заснованому Московському університеті. З 1762 ніс солдатську службу в Ізмайловському полку. В 1767—1768 роках працював у Комісії зі складання проекту нового «Уложення» як секретар.

Просвітительські переконання Новікова сформувалися під впливом депутатів різних станів. У 1769 вийшов у відставку й став видавати сатиричні журнали: «Трутень», «Пустомеля», «Живописець» та інші, у яких критикував пороки тогочасного суспільства, виступав проти кріпосницьких порядків і полемізував з Катериною ІІ. Мріючи виховати нове покоління в дусі громадських чеснот, Новіков став творцем «Дружнього вченого суспільства» й «Типографічної компанії», що займалися облаштуванням друкарень, першої в Москві загальнодоступної бібліотеки, книгарень і шкіл.

Новиков видав понад 940 книг з різних галузей знань, зокрема «Скіфську історію» Лизлова, свої власні праці: «Досвід історичного словника про російських письменників» (Спб., 1772), «Древняя россійськая идрографія» (Спб., 1773), «Древня россійськая вивліофика» (Спб., 1773—1775; 1788—1791), а також, серед інших журналів, перший дитячий журнал у Російській імперії — «Дитяче читання для серця й розуму».

В 1775 році став масоном, захоплений широкою релігійно-ідеологічною програмою, що розвивала християнське вчення про братерство й любов і спрямованою на моральне вдосконалення. Після Великої французької революції 1789 року та повстання Є. І. Пугачова розмах суспільної діяльності Новікова, що продовжував «розливати світ освіти у своїй батьківщині» (В. Г. Бєлінський), викликав насторожену увагу до нього Катерини ІІ, що вважала Новікова «розумною й небезпечною людиною». 1792 року заарештований і без суду, за наказом імператриці, отримав 15 років заслання у Шліссельбурзькій фортеці.

1796 року його звільнив Павло І, проте підірване здоров'я вже не дозволило діячеві повернутися до активної діяльності.

Джерела

• Життєпис на hrono.info(рос.)
• Западов А. В. Новиков. М., 1968
• Макогоненко Г. П. Николай Новиков и русское просвещение XVIII века. М, — Л, 1951
• Сухарева О. В. Кто был кто в России от Петра I до Павла I, Москва, 2005

Посилання

• Новиков Микола Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 580.