Нік Вустер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нік Вустер
Народився 2 липня 1960(1960-07-02) (63 роки)
Канзас, США
Діяльність модельєр
Alma mater Університет Канзасу
Сайт nickwooster.com

Нікельсон Вустер (англ. Nickelson Wooster; народився 2 липня 1960, Канзас, США) — ікона стрітстайлу[1][2][3]. Працював у мережах магазинів Barneys New York, Bergdorf Goodman і Neiman Marcus, а також у марках Calvin Klein, Polo Ralph Lauren і Thom Browne.

Біографія[ред. | ред. код]

Нік Вустер народився 2 липня 1960 року в місті Саліна у штаті Канзас (США). У 16 років почав працювати у місцевому магазині одягу Joseph P. Roth and Sons. У 1978 році вступив до Канзаського університету, де вивчав журналістику і рекламу. Після закінчення університету в 1982 році Вустер переїхав до Нью-Йорку, влаштувавшись до рекламного агентства Saatchi & Saatchi[4]. Пізніше став помічником керівника відділу в мережі магазинів Saks Fifth Avenue[4], а у 1984–1985 працював менеджером з роботи з клієнтами журналу New York Magazine.

З 1987 по 1993 рік Нік Вустер був байєром спочатку мережі магазинів Barneys New York, а потім мережі Bergdorf Goodman. У 1993–1995 він працював директором з роздрібних продажів будинку моди Calvin Klein, а у 1995–1996 — дизайн-директором марки Polo Ralph Lauren. У 1996 році став президентом американської марки John Bartlett[4]. У 2001 році Вустер покинув John Bartlett і заснував своє агентство Wooster Consultancy. У 2005 році став менеджером з продажів марки Rozae Nichols, а у 2007 перейшов на посаду креативного директора марки Splendid/Ella Moss.

У 2010 році Вустер став директором відділу чоловічої моди мережі магазинів Neiman Marcus, проте був звільнений через півтора року після відвертого інтерв'ю у GQ[4][5]. У 2010–2012 був консультантом марки Thom Browne та інтернет-магазина одягу Gilt Groupe[4]. У 2012–2013 обіймав посаду старшого віце-президента мережі магазинів JCPenney[5][6].

Колекції одягу[ред. | ред. код]

У 2012 році Нік Вустер розробив колекцію сорочок для американського бренду Hamilton 1883[7]. У 2014–2015 роках він створив дві спільні колекції з японською маркою United Arrows[8][9]. Також у 2014 році Вустер розробив колекцію разом з італійським будинком Lardini, представлену на виставці чоловічої моди Pitti Uomo у Флоренції[10]. У 2015 році він розробив капсульну колекцію одягу з вовни мериноса спільно з шведським брендом The White Briefs, теж представлену на Pitti Uomo[11].

Особистий стиль[ред. | ред. код]

Нік Вустер відомий приталеними піджаками, закрученими вусами і тату-рукавами[4]. Перше татуювання він зробив у 1994 році, у 39 років у нього був тату-рукав на три чверті лівої руки, після завершення лівої руки він зробив рукав на правій, також у нього одне татуювання на правій нозі[12][13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mark Anthony Green. Jolly Saint Nick's Gift Guide, GQ (20 грудня 2011)
  2. OUT On The Street at NYFW, Out Magazine (10 вересня 2013)
  3. Street Style: Project Menswear Show NYC [Архівовано 2015-03-05 у Wayback Machine.], Articles of Style (28 січня 2014)
  4. а б в г д е Tommye Fitzpatrick. Nickelson Wooster, Creative Director, The Business of Fashion (16 жовтня 2012)
  5. а б James Covert. Nickelson Wooster to become creative director for JCPenney's men's clothing business, New York Post (27 квітня 2012)
  6. James Covert. An ill-fitting suit: Wooster joins Penney exec exodus, New York Post (17 квітня 2013)
  7. Alec Banks. Hamilton 1883 for Project Wooster Collection, Hypebeast (15 серпня 2012)
  8. Alec Banks. Nick Wooster x United Arrows Collection, Hypebeast (4 квітня 2014)
  9. Cameron Wolf. United Arrow's Collaboration With Nick Wooster Might Get You Street Styled by Tommy Ton, Too, Complex (2 квітня 2015)
  10. Guy Trebay. Nick Wooster, One-Man Brand, The New York Times (19 червня 2014)
  11. Jesse Steinbach. Nick Wooster Unveils Collaboration with The White Briefs & Woolmark, Out Magazine (14 січня 2015)
  12. Nick Wooster on Whether You Should Get a Tattoo, Esquire (28 липня 2011)
  13. Sean Hotchkiss. Tumblrs to Know… Nickelson Wooster, GQ (5 серпня 2011)

Посилання[ред. | ред. код]