Татуювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Татуювання
Татуювання на спині

Татуюва́ння — зображення (малюнок) на шкірі живої людини та процедура його нанесення. Технічно татуювання полягає в ін'єкціях фарби в глибину шкіри, чим досягається довготривалість — «вічність» татуювань. Татуювання може бути декоративним, символічним, статутним (у певних соціальних групах).

Назва[ред.ред. код]

Тату — термін, запозичений з полінезійської мови, на діалекті Таїті слово «татау» позначає «малюнок». У англійську мову це слово ввів видатний англійський мандрівник Джеймс Кук. Він вжив його в звіті про навколосвітню подорож, опубліковану в 1773 році. До цього татуювання в Європі не виділялася окремою назвою. Використовувані до того терміни ідентифікували її з іншою технікою безпосередньої прикраси і позначення людського тіла або були запозиченнями з жаргону різних суспільних груп.

Історія[ред.ред. код]

Татуювання та пірсинг більшості людей здається чимось ультрасучасним і молодіжним. Насправді історія татуювання, як малюнку на шкірі починається приблизно в епоху Льодовикового періоду.

Татуюванням в Стародавній час займалися різні світлошкірі племена. Татуювання могли відображати належність до певної особливої групи, наприклад воїнів, або положення в сім'ї, як у японських народностей. Серед європейських народів, і, до речі слов'ян татуювання було дуже поширена як метод прикраси свого тіла. Але через вплив християнства татуювання надовго стала «ізгоєм» (приблизно до ХІІІ ст.)

Перелік найцікавіших позначень татуювань, які у минулому застосовувалися на території Західної Європи: «signum» і «stigma» — ці слова відомі з літератури Стародавнього Риму, слово «stygmat» зустрічається в Біблії, виданій Лютером в 1534 році, «grafism» — у Дж. Казанови. «hieroglif» — так писав в «Весіллі Фігаро» П. О. Бомарше. Слова «знак», «відбиток» зустрічаються в романі знедолені «Люди» В.Гюго. Окрім цих термінів аж до кінця XVIII століття на території Західної Європи досить широко уживалося назви: «вирізаний малюнок» і французький термін «piquage», автором якого був маркіз Л. де Монкальм (1712–1759), особисто знайомий із звичаями тодішніх індіанців Канади. А загалом на європейському континенті татуйованих найчастіше позначали словом «розфарбований» або «відмічений пунктиром». Голландці називали процес татуювання «prikschildern» або «stechmalen», що в перекладі означає «малювання наколюванням». Англійці вживали слова «punctures» і «punctation», іспанці — «pintados».

Після використання терміну «татуювання» Куком, він не відразу був прийнятий, як основний по відношенню до одного і того ж способу прикраси тіла, у різних народів земної кулі. Спочатку слово «татуювання» пов'язувалося з процедурою, що виконується на Таїті.

У нинішньому сенсі термін «татуювання» поступово розповсюджувався в більшості європейських держав, пристосовуючись до різних мов і заповнюючи нішу в лексиці точним позначенням предмету, про який йде мова. Само ж поняття «татуювання», яке охоплювало вже всі різновиди даного явища у всьому світі, вперше потрапило до «Словника медицини», підготовленого бельгійцем П. Ністеном в 1856 році. Потім Е. Літтре ввів його в «Великий словник французької мови».

Див. також[ред.ред. код]