Татуювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Татуювання
Татуювання на спині

Татуюва́ння — зображення (малюнок) на шкірі живої людини та процедура його нанесення. Технічно татуювання полягає в ін'єкціях фарби в глибину шкіри, чим досягається довготривалість — «вічність» татуювань. Татуювання може бути декоративним, символічним, статутним (у певних соціальних групах).

Назва[ред.ред. код]

Тату — термін, запозичений з полінезійської мови, на діалекті Таїті слово «татау» позначає «малюнок». У англійську мову це слово ввів видатний англійський мандрівник Джеймс Кук. Він вжив його в звіті про навколосвітню подорож, опубліковану в 1773 році. До цього татуювання в Європі не виділялася окремою назвою. Використовувані до того терміни ідентифікували її з іншою технікою безпосередньої прикраси і позначення людського тіла або були запозиченнями з жаргону різних суспільних груп.

Історія[ред.ред. код]

Татуювання та пірсинг більшості людей здається чимось ультрасучасним і молодіжним. Насправді історія татуювання, як малюнку на шкірі починається приблизно в епоху Льодовикового періоду.

Татуюванням в Стародавній час займалися різні світлошкірі племена. Татуювання могли відображати належність до певної особливої групи, наприклад воїнів, або положення в сім'ї, як у японських народностей. Серед європейців і слов'ян татуювання було дуже поширена як метод прикраси свого тіла. Але через вплив християнства татуювання надовго стала «ізгоєм» (приблизно до ХІІІ ст.)

Перелік найцікавіших позначень татуювань, які у минулому застосовувалися на території Західної Європи: «signum» і «stigma» — ці слова відомі з літератури Стародавнього Риму, слово «stygmat» зустрічається в Біблії, виданій Лютером в 1534 році, «grafism» — у Дж. Казанови. «hieroglif» — так писав в «Весіллі Фігаро» П. О. Бомарше. Слова «знак», «відбиток» зустрічаються в романі знедолені «Люди» В.Гюго. Окрім цих термінів аж до кінця XVIII століття на території Західної Європи досить широко уживалося назви: «вирізаний малюнок» і французький термін «piquage», автором якого був маркіз Л. де Монкальм (1712–1759), особисто знайомий із звичаями тодішніх індіанців Канади. А загалом на європейському континенті татуйованих найчастіше позначали словом «розфарбований» або «відмічений пунктиром». Голландці називали процес татуювання «prikschildern» або «stechmalen», що в перекладі означає «малювання наколюванням». Англійці вживали слова «punctures» і «punctation», іспанці — «pintados».

Після використання терміну «татуювання» Куком, він не відразу був прийнятий, як основний по відношенню до одного і того ж способу прикраси тіла, у різних народів земної кулі. Спочатку слово «татуювання» пов'язувалося з процедурою, що виконується на Таїті.

У нинішньому сенсі термін «татуювання» поступово розповсюджувався в більшості європейських держав, пристосовуючись до різних мов і заповнюючи нішу в лексиці точним позначенням предмету, про який йде мова. Само ж поняття «татуювання», яке охоплювало вже всі різновиди даного явища у всьому світі, вперше потрапило до «Словника медицини», підготовленого бельгійцем П. Ністеном в 1856 році. Потім Е. Літтре ввів його в «Великий словник французької мови».

Див. також[ред.ред. код]