Обмежена раціональність
Обмежена раціональність (англ. Bounded rationality) полягає в тому, що коли люди приймають рішення, їх раціональність обмежується проблемою вибору, пізнавальними обмеженнями їх розуму та часом, доступними для прийняття рішення. Приймачі рішень у цьому випадку виступають агентами, що задовольняють свої потреби, прагнучи знайти задовільний, а не оптимальний варіант.
Герберт А. Саймон, один з основоположників сучасної евристики, запропонував обмежену раціональність як альтернативну основу для математичного моделювання прийняття рішень, як це використовується в економіці, політології та суміжних дисциплінах. Він доповнює «раціональність як оптимізацію», яка розглядає прийняття рішень як цілком раціональний процес пошуку оптимального вибору з урахуванням наявної інформації. Саймон використовував аналогію пари ножиць, де одне лезо представляє «когнітивні обмеження» реальних людей, а інше — «структури навколишнього середовища», що показує, як розум компенсує обмежені ресурси, використовуючи відомі структурні закономірності в навколишньому середовищі.
Деякі моделі людської поведінки в соціальних науках передбачають, що люди можуть бути описані як «раціональні» істоти (див., Наприклад, теорію раціонального вибору або Моделі політичних агентств Downs). Багато економічних моделей вважають, що люди, як правило, раціональні, і найчастіше вони діють відповідно до їхніх уподобань. Концепція обмеженої раціональності переглядає це припущення з огляду на те, що на практиці ідеально раціональні рішення часто неможливі через обмежені обчислювальні ресурси доступні для їх прийняття.[1]
Походження[ред. | ред. код]
Термін був створений Гербертом А. Саймоном. У «Моделях людини» Саймон зазначає, що більшість людей є лише частково раціональними та незрозумілі в частині їх дій. В іншій роботі він стверджує «обмежені раціональні агенти відчувають обмеження у формуванні та вирішенні складних проблем і в обробці (отримання, зберігання, передача) інформації». Саймон описує ряд вимірів, за якими «класичні» моделі раціональності можуть бути зроблені дещо більш реалістичними, при цьому дотримуючись досить жорсткої формалізації. До них належать:
- обмеження типів корисних функцій
- визнання витрат на збір та обробку інформації
- можливість наявності функції «вектора» або «багатозначної» корисності
Саймон пропонує, щоб економічні агенти використовували евристику для прийняття рішень, а не жорсткі правила оптимізації. Вони роблять це через складність ситуації та неможливість обробити та обчислити очікувану корисність кожної альтернативної дії. Обговорення витрат може бути високим, і часто існують інші одночасні економічні заходи, що також вимагають прийняття рішень.
Відношення до поведінкової економіки[ред. | ред. код]
Обмежена раціональність передбачає ідею про те, що люди приймають міркування, які можуть призвести до неоптимального прийняття рішень. Поведінкові економісти заохочують брати участь у формуванні швидких рішень агентів для підвищення ефективності прийняття рішень людьми. Одне звернення до цієї ідеї походить від Касса Санштейна та Річарда Талера. Санштейн і Талер рекомендують, щоб архітектори вибору та маркетологи модифікували свою працю в світлі обмеженої раціональності агентів. Широко цитована пропозиція від Санштейна і Талера, щоб здорова їжа була розміщена на рівні зору, щоб збільшити ймовірність того, що людина буде робити цей вибір, а не менш здоровий варіант.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Е.И. Надыкто Рациональность как сдерживающий механизм преемственности ценностей. Психология и Психотехника. Т. 8, № 8. 2013-08. с. 789—797. doi:10.7256/2070-8955.2013.8.8310. ISSN 2070-8955. Процитовано 9 липня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Bayer, R. C., Renner, E., & Sausgruber, R. (2009). Confusion and reinforcement learning in experimental public goods games [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]. NRN working papers 2009-22, The Austrian Center for Labor Economics and the Analysis of the Welfare State, Johannes Kepler University Linz, Austria.
- Elster, Jon (1983). Sour Grapes: Studies in the Subversion of Rationality. Cambridge, UK: Cambridge University Press. ISBN 0-521-25230-X.
- Gigerenzer, Gerd & Selten, Reinhard (2002). Bounded Rationality. Cambridge: MIT Press. ISBN 0-262-57164-1.
- Hayek, F.A (1948) Individualism and Economic order
- Kahneman, Daniel (2003). Maps of bounded rationality: psychology for behavioral economics (PDF). The American Economic Review. 93 (5): 1449—75. doi:10.1257/000282803322655392. Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2018. Процитовано 9 липня 2018.
Ця стаття є сирим перекладом з російської мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (9 липня 2018) |
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (12 липня 2018) |
В іншому мовному розділі є повніша стаття Bounded rationality(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|