Обретіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Обретіння
Обретіння
Обретіння
Сорока
Інші назвивіднайдення голови Івана Предтечі
Місцезимуючі птахи починають готувати гнізда
Ким святкуєтьсяСлов'яни
Типнародно-православний
Дата24 лютого (9 березня)
Традиціїз цього дня розвішували по деревах шпаківні

Обретіння — свято на честь першого і другого віднайдення (обретіння) голови Івана Предтечі. Припадає на 9 березня.

Прикмети і обряди, пов'язані з поверненням птахів

[ред. | ред. код]

В цю пору починають повертатися птахи з вирію. Тому про цей день є багато народних приповідок:

  • «Чоловік до жінки обертається, і птахи обертаються з вирію»
  • «Обертаються до нас головами, збираються летіти до нас»
  • «Діти — від хліба, а птахи — до гнізд»[1].
  • «На обретіння прилітають з вирію птахи; це святий Іван чудом своєї голови повертає їх назад додому»[2].

Жайворонок

[ред. | ред. код]

Першим прилітає жайворонок. В одній з народніх веснянок про нього дівчата співають:

Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:
Іще по горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять!

А жайворонок ніби відповідає їм:

Ой, я тії сніженьки крильцями розжену,
Ой, я тії криженьки ніжками потовчу![3]

Селяни по жайворонках ворожать на врожай:

  • якщо жайворонки летять високо над землею, то це вони «до Бога летять молитися» — буде врожай на збіжжя
  • якщо ж жайворонки летять над землею низько, то це вони «загубили ціп по дорозі» — буде неврожай.

Граки

[ред. | ред. код]

Одразу після повернення граки починають будувати гнізда, від чого здіймають великий галас і метушню на деревах. Звідси і народна загадка:

  • «Дорога розлога, на дубі — ярмарок»[4] (Відповідь: граки на деревах)

Дикі гуси

[ред. | ред. код]

Наступними прилітають з вирію дикі гуси. Коли діти побачать вперше на весні диких гусей, то підкидають угору солому і гукають: «Гуси, гуси, нате вам на гніздечко, а нам на здоров'ячко!» або: «Гуси, гуси, вам на гніздо, а нам на тепло!» Цю солому матері збирають і кладуть на гніздо під квочку — «щоб курчата водились»[5].

«У нас, було, як летять дикі гуси з вирію, а діти побачать їх, то гукають: «Гуси, гуси, зав'яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому!»[6]
«На весні, як тільки на горбках сніг злізе, ми з братом, бувало, бігаємо за село на вигін та виглядаємо гусей, а як побачимо, то гукаємо: «Гуси, гуси, колесом — червоним поясом!» Це щоб вони почули нас і почали кружляти на одному місці»[7]

Дикі качки

[ред. | ред. код]

В цей час також повертаються дикі качки: крякви, чирки, крохалі та чубатий гоголь. Подібно до гусей, качки спочатку летять великими табунами високо над землею, що ще покрита снігом. Але, як тільки розтане сніг і ріки звільняться від льоду, качки летять низько над землею і сідають на ті місця, які їм сподобаються — звичайно на водоймища.

Коли вже льоду на ріках нема і дикі качки з вирію прилетіли, дівчата колись «замовляли» на тепло і на щастя, викликаючи з сухого очерету птаха-гоголя. Ось як розповідає про це добродійка Марія Г-ко8):

— Цього я вже сама не робила, а мої мама, було, розказують, що як вони дівували, то оце йдуть ранком з коромислом по воду, стануть над річкою і замовляють... Як гоголь випливе з осоки чи з очерету, то це добре: весілля буде або літо весело пройде, а як не випливе гоголь, то це — казали — доля забарилася».

— А як же вони замовляли? — Та як ? . .. оце стануть і говорять: виплинь, гоголю, винеси літо, щастя ... Я вже все позабувала, як там вони говорили»[8]

Замовляння птаха-гоголя відоме також в етнографічній літературі[9]:

Ой, виплинь, виплинь, гоголю,
Винеси літо з собою,
Винеси літо, літечко,
Зеленее житечко,
Хрещатенький барвіночок,
Запашний весильочок!

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Михайло Грушевський. «Історія укр. літератури», ч. 1. Київ-Львів, 1923. Стор. 166
  2. Запис, від Ганни Г-к, с. Кордишівка на Поділлі
  3. Чом ти, жайворонку… // Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край. Югозападный отдел : Материалы и исследования = [Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ. Югозападный отдѣлъ] : в 7 т. / собр. П. П. Чубинский ; Имп. рус. геогр. о-во. — СПб. : [Тип. В. Безобразова и Комп.], 1872. — Т. 3 : Народный дневник (обычаи и обряды, приуроченные к временам года) / изд. под наблюдением Н. И. Костомарова, разд. «Веснянки», № 2. — С. 110. — 486 с.(рос. дореф.)(ст. укр.)
  4. М. Номис. Загадки. Стор. 292. «Укр. нар. припов. і таке інше»
  5. М. Номис. «Укр. приказки, прислів'я и таке інше». 1864.
  6. Записано О. Воропаєм від Марфи М-к з с. Надлак на Херсонщині (нині Новоархангельський район Кіровоградської області)
  7. Записано О. Воропаєм від І. П. з Югівщини
  8. Записано О. Воропаєм від Марії Г-ко з Південної Київщини
  9. М. Грушевський. «Історія укр. літ.», ч. 1. Київ-Львів, 1923. Стор. 166

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]