Омельченко Василь Іванович
| Василь Іванович Омельченко | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народився | 25 грудня 1918 Благовіщенка | |||||||||
| Помер | 6 лютого 1988 (69 років) Москва | |||||||||
| Громадянство |  СРСР | |||||||||
| Діяльність | бортінженер | |||||||||
| Alma mater | Запорізький машинобудівний інститут | |||||||||
| Науковий ступінь | доктор технічних наук | |||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Василь Іванович Омельченко (25 грудня 1918, село Благовіщенка, тепер Лозівського району Харківської області — 6 лютого 1988, Москва) — директор Запорізького моторобудівного заводу (1958—1974), генеральний директор Запорізького виробничого об'єднання «Моторобудівник» (1974—1988), доктор технічних наук (1977), професор (1982), заслужений діяч науки УРСР (1978), Герой Соціалістичної Праці (1966), «Почесний авіабудівник» (1986).
Народився 25 грудня 1918 року в селі Благовіщенці (пізніше Лозівського району Харківської області, нині не існує) в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1938 році техніком Запорізького заводу імені П. І. Баранова.
В 1941—1945 роках — служба в Червоній армії, учасник радянсько-німецької війни.
Після закінчення Запорізького машинобудівного інституту в 1950 році працював на Запорізькому моторобудівному заводі, де займав посади: майстра, заступника начальника цеху, заступника головного технолога, головного технолога, директора заводу, генерального директора виробничого об'єднання «Моторобудівник» імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Під керівництвом Омельченко В. І. організовано серійне виробництво авіадвигунів нового покоління: ТВД АІ-20, АІ-24; ТРДД АІ-25 і АІ-25ТЛ; ТВлД ТВЗ-117, Д-136; ТРДД Д-36, Д-18Т.
Був автором та ініціатором впровадження прогресивних технологічних процесів; лиття деталей в кокіль, штампування вибухом, виготовлення заготовок лопаток компресора з титанових сплавів і легованих сталей періодичною прокаткою, ультразвукового зміцнення важко навантажених деталей, використання авіадвигунів в народному господарстві.
Обирався делегатом з'їздів КПРС та КПУ, членом Запорізького обкому КПУ та бюро міськкому партії, депутатом Запорізької міської ради народних депутатів.
Помер 6 лютого 1988 року у Москві. Похований у Запоріжжі на Капустяному кладовищі.
Лауреат Державної премії УРСР (1985), премії Ради Міністрів СРСР.
Нагороджений двома орденами Леніна (1966 і 1987), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1974 і 1981), орденом Жовтневої Революції (1971), орденом Вітчизни-ної війни 1-го ступеня (1985), медалями.
На честь Василя Омельченка названа одна з вулиць Запоріжжя. На будинку по вулиці Жуковського, 64 в Запоріжжі встановлено меморіальну дошку[1].
- ↑ www.life.zp.ua. Архів оригіналу за 15 квітня 2011. Процитовано 25 травня 2011.
- В. О. Жадько. Український Некрополь. Київ. 2005. ISBN 966-8567-01-3. стор. 254.
- sites.znu.edu.ua[недоступне посилання з липня 2019]
- Издательский дом «Газотурбинные технологии» [недоступне посилання з липня 2019](рос.)
 | ||
- Народились 25 грудня
- Народились 1918
- Померли 6 лютого
- Померли 1988
- Доктори технічних наук
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Лауреати премії Ради Міністрів СРСР
- Лауреати Державної премії УРСР у галузі науки і техніки
- Уродженці Лозівського району
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Випускники Запорізького національного технічного університету
- Заслужені діячі науки УРСР
- Почесні авіабудівники
- Члени КПРС
- Померли в Запоріжжі
- Поховані на Капустяному кладовищі
- Українські авіаконструктори