Очікує на перевірку

П'єрлуїджі Конкутеллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єрлуїджі Конкутеллі
ПрізвиськоIl comandante
Народився3 червня 1944(1944-06-03)
Рим, Італія
Помер15 березня 2023(2023-03-15)[1] (78 років)
Рим, Італія
Країна Італія
Діяльністьполітик
Знання мовіталійська
ПартіяІталійський соціальний рух

П'єрлуїджі Конкутеллі (італ. Pierluigi Concutelli, 3 червня 1944, Рим — 15 березня 2023, там само) — італійський ультраправий терорист. Бойовик неофашистської організації «Новий порядок» (Ordine Nuovo). Один з провідних активістів періоду «свинцевих сімдесятих». Вбивця судді Вітторіо Оккорсіо. Засуджений за кілька вбивств, відбував довічний термін. Відомий під прізвиськом Comandante. Автор спогадів «Я – чорний»[2].

Збройна боротьба

[ред. | ред. код]

Конкутеллі організував підпільні курси бойової підготовки молодих неофашистів (зброя надходило від ветеранів Республіки Сало). У жовтні 1969 вперше заарештований. Засуджений на 1 рік 2 місяці за незаконне володіння зброєю. Після звільнення встановив зв'язок з рухом «Новий порядок» і радикальним неофашистом Піно Рауті. Вступив в організацію FUAN, студентська філія MSI, та очолив її місцевий філіал. Відновив військове тренування неофашистської молоді. Після заборони «Нового порядку» восени 1973 року Конкутеллі ухвалив рішення про перехід до збройної боротьби з лівими силами і італійською державою.

Для отримання коштів на збройне підпілля влітку 1975 року здійснив викрадення банкіра Луїджі Маріано. Було отримано великий викуп. Для організації регулярного фінансування угруповання Конкутеллі встановила оперативний зв'язок з мафіозною структурою «Ндрангета». Засоби використовувалися на придбання зброї і забезпечення нелегалів.

Конкутеллі разом зі Стефано Делле К'яє перебрався до Іспанії. Брав участь в терористичних атаках на іспанських ультралівих і баскських сепаратистів. За деякими даними, відвідав також Анголу, де брав участь у громадянській війні на боці антикомуністичного руху УНІТА.

Навесні 1976 року Конкутеллі нелегально повернувся в Італію, доставивши партію зброї. Йому вдалося швидко активізувати бойову структуру «Нового порядку».

10 липня 1976 року П'єрлуїджі Конкутеллі і Джанфранко Ферро розстріляли в Римі суддю Вітторіо Оккорсіо, який курував справи щодо неофашистів.

Буржуазна юстиція зупиняється на довічному ув'язненні, революційне правосуддя йде далі.

Листівка «Нового порядку», залишена на місці вбивства судді Оккорсіо

13 лютого 1977 року був знайдений поліцією та заарештований. Утримувався у в'язницях суворого режиму.

В ув'язненні

[ред. | ред. код]

3 квітня 1981 року Конкутеллі разом з активістом Маріо Туті скоїли внутрішньо тюремне вбивство неофашистського терориста Ермано Буцці [3], запідозрюваного в інформуванні правоохоронних органів. 10 серпня 1982 року з тієї ж причини задушив іншого ув'язненого неофашиста - Карміне Палладіно. Буцці і Палладіно звинувачувалися в терактах на П'яцца Фонтана і на залізничному вокзалі в Болоньї.

16 березня 1978 року суд засудив П'єрлуїджі Конкутеллі до довічного ув'язнення за вбивство Оккорсіо. Ще два довічні терміни були призначені за вбивства Буцці і Палладіно. До четвертого довічного ув'язнення Конкутеллі був засуджений за спроби збройного заколоту.

25 років Конкутеллі відбув в умовах суворого режиму. Здійснив кілька невдалих спроб втечі.

У 2002 році умови утримання Конкутеллі були пом'якшені. У 2008 знову посилені - після виявлення у поверненого з прогулянки Конкутеллі гашишу і ножа [4]. З 2009 року за станом здоров'я переведений під домашній арешт. У 2011 році отримав відстрочку подальшого виконання вироку на дворічний випробувальний термін і умовно вийшов з в'язниці.[5]

У 2008 році опублікована автобіографія П'єрлуїджі Конкутеллі «Я, чорний», написана з допомогою журналіста Джузеппе Ардікі.[2]

Див.також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б https://www.repubblica.it/politica/2023/03/15/news/concutelli_morto_terrorismo_nero_ordine_nuovo-392191514/?ref=RHLF-BG-I392195798-P5-S1-T1
  2. а б П’єрлуїджі Конкутеллі. «Я – чорний» – Літературний клуб Пломінь (укр.). Процитовано 28 жовтня 2019.
  3. Archivio Corriere della Sera. archivio.corriere.it. Процитовано 28 жовтня 2019.
  4. Pagina non Trovata. www.ilmessaggero.it. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 28 жовтня 2019.
  5. La liberazione di Concutelli: la sua storia/1 - FascinAzione. www.fascinazione.info. Процитовано 28 жовтня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]