Папуга-віхтьохвіст палаванський
| Папуга-віхтьохвіст палаванський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Prioniturus platenae Blasius, 1888 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Папуга-віхтьохвіст палаванський[2] (Prioniturus platenae) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae[3]. Ендемік Філіппін. Раніше вважався конспецифічним з міндорським папугою-віхтьохвостом[4].
Довжина птаха становить 27-28 см. Забарвлення переважно зелене, нижня частина тіла жовтувато-зелена. Голова блакитна, груди і верхня частина живота поцятковані бірюзово-синіми плямками, нижні покривні пера крил блакитні. Два центральних стернових пера видовжені, мають голі стрижні, на кінці у них чорні "віхті". Дзьоб блакитнувато-білий, райдужки жовтуваті. У самиць голова зеленувата, тім'я і скроні блакитнуваті.
Палаванські папуги-віхтьохвости мешкають на Палавані та на сусідніх островах. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях, в чагарникових лісах і мангрових заростях, на полях. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 300 м над рівнем моря. Живлятся насінням, плодами і горіхами. Гніздяться в дуплах дерев.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція палаванських папуг-віхтьохвостів становить від 2500 до 10000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також їм може загрожувати вилов з метою продажу на пташиних ринках.
- ↑ BirdLife International (2016). Prioniturus platenae.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 травня 2022.
- ↑ M. Schweizer, M. Güntert, S.T. Hertwig. Phylogeny and biogeography of the parrot genus Prioniturus (Aves: Psittaciformes). „Journal of Zoological Systematics and Evolutionary Research”. 50 (2), ss. 145–156, 2012. doi:10.1111/j.1439-0469.2012.00654.x.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |