Патон Володимир Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патон Володимир Євгенович
Ім'я при народженні Патон Володимир Євгенович
Народився 18 лютого 1917(1917-02-18)
Київ
Помер 28 лютого 1987(1987-02-28) (70 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Національність українці[1]
Діяльність науковець
Alma mater Уральський державний технічний університет
Галузь електрозварювання
Заклад Інститут електрозварювання імені Євгена Патона НАН України
Посада начальник дослідницького конструкторсько-технічного бюро НДІ електрозварювання (1943—1987)
Науковий ступінь доктор технічних наук
Батько Патон Євген Оскарович
Мати Будде Наталія Вікторівна
Брати, сестри Патон Борис Євгенович
У шлюбі з Кошкіна Тамара Семенівна
Діти Патон Наталія Володимирівна
Нагороди Орден «Знак Пошани»Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений винахідник України
Заслужений винахідник України
Сталінська преміяДержавна премія УРСР у галузі науки і техніки

Володи́мир Євге́нович Пато́н (18 лютого 1917(19170218), Київ — 28 лютого 1987, Київ, УРСР, СРСР) — український радянський науковець, доктор технічних наук, заслужений винахідник УРСР (1982), старший брат президента НАН України академіка Бориса Патона.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1917 року в Києві в родині Євгена Оскаровича Патона та Наталії Вікторівни Будде.

На мості Патона на початку 1940-х впровадив технологію автоматичного зварювання вертикальних швів — апарат, що повз по стінці, сконструював Володимир.

Закінчив Свердловський індустріальний інститут. До листопада 1943 року працював технологом на металургійному заводі. Надалі перейшов до Інституту електрозварювання; до 1987 року — начальник начальник відділу і заступник начальника дослідницького конструкторсько-технічного бюро Науково-дослідного інституту електрозварювання.

Спеціаліст та винахідник у царині металургії та електрозварювання; 1951 року захистив кандидатську дисертацію.

Був одружений двічі; у другому шлюбі з Тамарою Семенівною Кошкіною 1962 року народилася донька Наталія.

Лауреат Сталінської премії 3-го ступеня 1949 року — за корінне вдосконалення методів будівництва магістральних газопроводів.

Був різносторонньою особистістю — спортсмен, захоплювався велосипедом та мисливець, колекціонував альбоми по живопису.

Займався вдосконалюванням основ проектування нової зварювальної техніки, систем керування зварювальними процесами, устаткування для виробництва металевих конструкцій, вирішенням інших конструкторських проблем.

Є автором 49 патентів.

Помер 1987 року, похований на Байковому кладовищі.

Серед патентів:

  • «Пристрій для подачі електродного дроту», співавтори Дерев'янко Микола Григорович, Дудко Данило Андрійович, Ігнатьєв Володимир Георгійович, Притула Сергій Іванович, Ткаченко Іван Никифорович, Ткаченко Роман Никифорович.
  • «Пристрій для автоматичного зварювання під флюсом в стелевому положенні», співавтори Варенчук Павло Олександрович, Дубовецький Василь Якович, Ковальов Валентин Деонисович, Новиков Анатолій Максимович, Пашкевич Валентин Рафаїлович, Тищенко Василь Васильович, Чвертко Анатолій Іванович.

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]