Патон Євген Оскарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патон Євген Оскарович
Евгений Оскарович Патон 1910-е.jpg
Євген Патон — викладач КПІ (1910-ті роки)
Народився 20 лютого (4 березня) 1870(1870-03-04)
Ніцца, Франція
Помер 12 серпня 1953(1953-08-12) (83 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність інженер в цивільному будівництві[d], інженер, викладач університету, політик
Сфера роботи мостобудування, зварювання
Alma mater Дрезденський технічний університет
Науковий ступінь доктор технічних наук
Відомі учні Борис Медовар
Борис Патон
Володимир Підгаєцький
Юрій Раєвський
В'ячеслав Шеверницький
Заклад Дрезденський політехнічний інститут (1894)
Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучень (1896)
Членство Національна академія наук України
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Батько Оскар Петрович Патон
Мати Катерина Дмитрівна Патон
У шлюбі з Наталія Вікторівна Будде
Діти Володимир Патон
Борис Патон
Автограф Evgeny Paton Signature 1915.png
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1943
Орден Трудового Червоного Прапора — 1940 Орден Леніна — 1942 Орден Леніна — 1943
Орден Червоної Зірки  — 1942 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945
Заслужений діяч науки і техніки України — 1940
Премії
Сталінська премія — 1941
Звання професор, академік

Євге́н О́скарович Пато́н (20 лютого [4 березня] 1870(18700304), м. Ніцца, Франція — 12 серпня 1953, Київ, Українська РСР, СРСР) — радянський учений у галузі зварювальних процесів і мостобудування. Академік АН УРСР (1929). Герой Соціалістичної Праці (1943). Заслужений діяч науки УРСР (1940). Фундатор і перший керівник Інституту електрозварювання АН України. Член КПРС. Батько академіка Бориса Патона.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1870 року в Ніцці, нині Франція (тоді Друга французька імперія) в сім'ї Оскара Петровича Патона (колишній гвардійський полковник, російський консул у Франції) та Катерини Дмитрівни Патон. Євген Оскарович мав ще чотири рідних брати й дві сестри.

У 1894 році закінчив Дрезденський технічний університет, а в 1896 році — Петербурзький інститут інженерних шляхів.

До 1895 року Патони жили в Німеччині. Оскільки в Російській імперії диплом дрезденського інституту не був визнаний, Євген Патон закінчив ще й російський вищий навчальний заклад. 1904 учений прийняв пропозицію створити в Києві третю в Росії кафедру конструювання мостів. У 1904—1938 роках завідував кафедрою Київського політехнічного інституту.

1929 року організував у Академії наук України кафедру інженерних споруд, на базі якої створено Інститут електрозварювання (1934). У 19341953 роках — директор Інституту електрозварювання АН України.

Помер 12 серпня 1953 року в м. Києві, нині Україна (тоді Українська РСР, СРСР). Похований у Києві на Байковому кладовищі (надгробний пам'ятник — бронза, граніт; архітектор Авраам Милецький; встановлений у 1954 році)[1].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 350 праць. Займався проектуванням і будівництвом мостів. Створив методи розрахунку раціональних конструктивних схем металевих проймових споруд мостів, дослідив умови їхньої роботи, розробив способи відбудови зруйнованих мостів. Автор чотиритомної праці «Залізні мости». Зокрема за проектами Є. О. Патона в Києві в 1910 році був побудований Парковий міст через Петрівську алею, а в 1925 році на опорах зруйнованого Миколаївського ланцюгового моста через Дніпро був споруджений міст імені Євгенії Бош.

У 1930-х роках Євген Патон зацікавився електрозварюванням. Розвинув ідеї винахідника Миколи Бенардоса, метод швидкісного автоматичного зварювання під флюсом дістав назву «метод Патона». Виконав фундаментальні дослідження в галузі розрахування та міцності зварних конструкцій, механізації зварювальних процесів, наукових основ електричного зварювання плавленням. Під його керівництвом винайдено спосіб автоматичного швидкісного зварювання, який відіграв визначну роль у технічному розвитку.

У роки Другої Світової війни зробив визначний внесок у обороноздатність СРСР: розробив і впровадив технологію та обладнання для зварювання спеціальних сталей, зокрема, для танкових башт. 1953 року на честь Є. О. Патона названо міст через Дніпро в Києві, який споруджувався під його керівництвом (див. міст Патона).

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Будде Наталія Вікторівна.

Сини:

Звання та посади[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

  • Патон Е. О. Железные мосты: В 4-х т. — М.; К., 1902—1907. (рос.)
  • Патон Е. О. Восстановление разрушенных мостов. — К., 1918—135 с. (рос.) (рос.)
  • Патон Е. О. Скоростная автоматическая сварка под слоем флюса. — 2-е изд. — М.; Л.: Машгиз, 1941. — 112 с. (рос.)
  • Патон Е. О. Избранные труды: В 3-х т. — К.: Изд-во АН УССР, 1959—1961. (рос.)
  • Патон Е. О. Воспоминания: Лит. запись Ю. Буряковского. — К.: Гослитиздат УССР, 1955. — 324 с. (рос.)
  • Патон Євген Оскарович. Спогади / Літературний запис Юрія Буряківського. Переклад з російської. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1956. — 320 с.

Зображення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]