Патон Євген Оскарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Патон Євген Оскарович
Евгений Оскарович Патон 1910-е.jpg
Євген Патон — викладач КПІ (1910-ті роки)
Народився 20 лютого (4 березня) 1870(1870-03-04)
Ніцца, Французька імперія
Помер 12 серпня 1953(1953-08-12) (83 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Галузь наукових інтересів мостобудування, зварювання
Заклад Дрезденський політехнічний інститут (1894)
Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучень (1896)
Вчене звання професор, доктор технічних наук
Відомі учні син Патон Борис Євгенович
Батько Патон Оскар Петрович
Мати Патон Катерина Дмитрівна
Дружина Будде Наталія Вікторовна
Діти Патон Володимир Євгенович
Патон Борис Євгенович
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1943 Заслужений діяч науки і техніки України — 1940
Орден Трудового Червоного Прапора — 1940 Орден Леніна — 1942 Орден Леніна — 1943
Орден Червоної Зірки
Орден Вітчизняної війни I ступеня — 1945
Сталінська премія — 1941
Автограф Evgeny Paton Signature 1915.png

Пато́н Євге́н О́скарович (20 лютого (4 березня) 1870(18700304), Ніцца — 12 серпня 1953, Київ) — український учений у галузі зварювальних процесів і мостобудування. Академік АН УРСР (1929). Герой Соціалістичної Праці (1943). Заслужений діяч науки УРСР (1940). Фундатор і перший керівник Інституту електрозварювання АН України. Член КПРС. Батько академіка Бориса Патона.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 4 березня 1870 у Ніцці в сім'ї Патона Оскара Петровича (колишній гвардійський полковник, російський консул у Франції) та Патон Катерини Дмитрівни. У Євгена Оскаровича було ще 4 рідних брата і 2 сестри.

У 1894 році закінчив Дрезденський технічний університет, а в 1896 році — Петербурзький інститут інженерних шляхів.

До 1895 року Патони жили в Німеччині. Оскільки в Російській імперії диплом дрезденського інституту не був визнаний, Євген Патон закінчив ще й російський вищий навчальний заклад. 1904 молодий учений прийняв пропозицію створити в Києві третю в Росії конструкцію мостів. У 1904—1938 роках завідував кафедрою Київського політехнічного інституту.

1929 року організував в Академії наук України кафедру інженерних споруд, на базі якої створено Інститут електрозварювання (1934). 19341953 років — директор Інституту електрозварювання АН України.

Помер 12 серпня 1953 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (надгробний пам'ятник — бронза, граніт; архітектор А. М. Милецький; встановлений у 1954 році)[1].

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Автор понад 350 праць. Займався проектуванням і будівництвом мостів. Створив методи розрахунку раціональних конструктивних схем металевих проймових споруд мостів, дослідив умови їхньої роботи, розробив способи відбудови зруйнованих мостів. Автор чотиритомної праці «Залізні мости». Зокрема за проектами Є. О. Патона у Києві в 1912 році був побудований Парковий міст через Петрівську алею, а в 1925 році на опорах зруйнованого Миколаївського ланцюгового моста через Дніпро був споруджений міст імені Євгенії Бош.

У 1930-х роках Є. Патон зацікавився електрозварюванням. Розвинув ідеї винахідника Миколи Бенардоса, метод швидкісного автоматичного зварювання під шаром флюсу дістав назву «метод Патона». Виконав фундаментальні дослідження у галузі розрахування та міцності зварних конструкцій, механізації зварювальних процесів, наукових основ електричного зварювання плавленням. Під його керівництвом винайдено спосіб автоматичного швидкісного зварювання, який відіграв визначну роль у технічному розвитку.

У роки Другої Світової війни зробив визначний внесок в обороноздатність СРСР: розробив і впровадив технологію та обладнання для зварювання спеціальних сталей, зокрема, для танкових башт. 1953 року ім'ям Є. О. Патона названо міст через Дніпро у Києві, який споруджувався під його керівництвом (див. міст Патона).

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Будде Наталія Вікторовна.

Сини:

Звання та посади[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Праці[ред.ред. код]

  • Патон Е. О. Железные мосты: В 4-х т. — М.; К., 1902–1907. (рос.)
  • Патон Е. О. Восстановление разрушенных мостов. — К., 1918 — 135 с. (рос.) (рос.)
  • Патон Е. О. Скоростная автоматическая сварка под слоем флюса. — 2-е изд. — М.; Л.: Машгиз, 1941. — 112 с. (рос.)
  • Патон Е. О. Избранные труды: В 3-х т. — К.: Изд-во АН УССР, 1959–1961. (рос.)
  • Патон Е. О. Воспоминания: Лит. запись Ю. Буряковского. — К.: Гослитиздат УССР, 1955. — 324 с. (рос.)
  • Патон Євген Оскарович Спогади / Літературний запис Юрія Буряківського. Переклад з російської. — Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1956. — 320 с. — 15 000 прим.

Зображення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Київ: Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицкого. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.

Посилання[ред.ред. код]

Hero of Socialist Labor medal.png Патон Євген Оскарович. на сайті «Герої країни»(рос.). 

Література[ред.ред. код]