Патон Євген Оскарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Патон Євген Оскарович
Євген Патон — викладач КПІ (1910-ті роки)
Євген Патон — викладач КПІ (1910-ті роки)
Народився 5 березня 1870(1870-03-05)
Ніцца, Франція
Помер 12 серпня 1953(1953-08-12) (83 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Національність росіяни[1]
Діяльність інженер-будівельник, інженер, викладач університету, політик
Alma mater Дрезденський технічний університет (1894) і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Галузь мостобудування, зварювання
Заклад Дрезденський політехнічний інститут (1894)
Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучень (1896)
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Звання професор, академік
Ступінь доктор технічних наук
Відомі учні Борис Медовар
Борис Патон
Володимир Підгаєцький
Юрій Раєвський
В'ячеслав Шеверницький
Членство ВУАН
Батько Патон Оскар Петрович
Мати Патон Катерина Дмитрівна
Брати, сестри Патон Наталія Оскарівна, Патон Олександра Оскарівна, Патон Олександр Оскарович, Патон Михайло Оскарович, Патон Володимир Оскарович, Патон Петро Оскарович
У шлюбі з Будде Наталія Вікторівна
Діти Патон Володимир Євгенович, Патон Борис Євгенович
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1943
Орден Трудового Червоного Прапора — 1940 Орден Леніна — 1942 Орден Леніна — 1943
Орден Червоної Зірки  — 1942 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945
Орден Святої Анни 3 ступеня
Заслужений діяч науки УРСР— 1940
Автограф Evgeny Paton Signature 1915.png

CMNS: Патон Євген Оскарович у Вікісховищі

Євге́н О́скарович Пато́н (5 березня 1870(18700305), Ніцца, Друга французька імперія — 12 серпня 1953, Київ, УРСР, СРСР) — український радянський вчений у галузі зварювальних процесів і мостобудування[2]. Академік АН УРСР (1929). Герой Соціалістичної Праці (1943). Заслужений діяч науки УРСР (1940). Фундатор і перший керівник Інституту електрозварювання АН України. Член КПРС. Батько академіка Бориса Патона.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1870 року в Ніцці, нині Франція (тоді Друга французька імперія) у родині Оскара Петровича Патона (колишній гвардійський полковник, російський консул у Франції) та Катерини Дмитрівни Патон. Євген Оскарович мав іще чотирьох рідних братів і двох рідних сестер[3].

1894 року закінчив Дрезденський технічний університет, а 1896 року — Петербурзький інститут Корпусу інженерів шляхів сполучення.

До 1895 року Патони жили в Німеччині. Оскільки в Російській імперії диплом дрезденського університету не був визнаний, Євген Патон закінчив ще й російський вищий навчальний заклад. 1904 року учений прийняв пропозицію створити в Києві третю в Росії кафедру конструювання мостів. Упродовж 1904—1938 рр. завідував кафедрою Київського політехнічного інституту.

1929 року організував у Академії наук України кафедру інженерних споруд, на базі якої створено Інститут електрозварювання (1934). Протягом 1934—1953 рр. — директор Інституту електрозварювання АН України.

Помер 12 серпня 1953 року в Києві, нині Україна (тоді Українська РСР, СРСР). Похований у Києві на Байковому кладовищі (центральна алея, ділянка № 1) (надмогильний пам'ятник — бронза, граніт; архітектор Авраам Милецький; встановлений 1954 року)[4].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 350 праць. Займався проєктуванням і будівництвом мостів. Створив методи розрахунку раціональних конструктивних схем металевих проймових споруд мостів, дослідив умови їхньої роботи, розробив способи відбудови зруйнованих мостів. Автор чотиритомної праці «Залізні мости». Зокрема за проєктами Є. О. Патона в Києві 1910 року був побудований Парковий міст через Петрівську алею, а 1925 року на опорах зруйнованого Миколаївського ланцюгового моста через Дніпро був споруджений міст імені Євгенії Бош.

У 1930-х роках Євген Патон зацікавився електрозварюванням. Розвинув ідеї винахідника Миколи Бенардоса, метод швидкісного автоматичного зварювання під флюсом дістав назву «метод Патона». Виконав фундаментальні дослідження в галузі розрахування та міцності зварних конструкцій, механізації зварювальних процесів, наукових основ електричного зварювання плавленням. Під його керівництвом винайдено спосіб автоматичного швидкісного зварювання, який відіграв визначну роль у технічному розвитку.

У роки Другої Світової війни зробив визначний внесок у обороноздатність СРСР: розробив і впровадив технологію та обладнання для зварювання спеціальних сталей, зокрема, для танкових башт. 1953 року на честь Є. О. Патона названо міст через Дніпро в Києві, який споруджувався під його керівництвом.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Будде Наталія Вікторівна.

Сини:

Звання та посади[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

  • Патон Е. О. Железные мосты: В 4-х т. — М.; К., 1902—1907. (рос.)
  • Патон Е. О. Восстановление разрушенных мостов. — К., 1918—135 с. (рос.) (рос.)
  • Патон Е. О. Скоростная автоматическая сварка под слоем флюса. — 2-е изд. — М.; Л.: Машгиз, 1941. — 112 с. (рос.)
  • Патон Е. О. Избранные труды: В 3-х т. — К.: Изд-во АН УССР, 1959—1961. (рос.)
  • Патон Е. О. Воспоминания: Лит. запись Ю. Буряковского. — К.: Гослитиздат УССР, 1955. — 324 с. (рос.)
  • Патон Євген Оскарович. Спогади / Літературний запис Юрія Буряківського. Переклад з російської. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1956. — 320 с.
  • Memorias. Moscú: Ediciones en Lenguas Extranjeras, 1958. Traducido del ruso por José Santacreu (Спогади. Москва: Видання іноземними мовами, 1958. Переклад з російської мови Хосе Сантакреу).

Зображення[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Патон Евгений Оскарович. Анкетный лист (формуляр). 25 марта 1937 г. // ЦДАВО України, ф. 166, оп. 12, спр. 5736, арк. 1–1 зв. Автограф. (Цитата за: Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. Документи / М. Ф. Дмитрієнко, В. В. Томазов – К. : Інститут історії України НАН України, 2013. – C. 235-236. – ISBN 978-966-02-7022-0).
  2. Патон Євген Оскарович в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - ХХІ. 2007. с. 329. ISBN 978-966-8653-95-7. 
  4. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  5. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Социалистического Труда действительному члену Украинской Академии наук Патону Евгению Оскаровичу» от 1 марта 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1943. — 6 марта (№ 10 (216)). — С. 1

Посилання[ред. | ред. код]

Патон Євген Оскарович. // Сайт «Герои страны» (рос.). 

Джерела[ред. | ред. код]