Перерва Анатолій Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Антонович Перерва
Народився12 квітня 1949(1949-04-12)
Вербівка, Балаклійський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер24 березня 2018(2018-03-24) (68 років)
Харків, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьжурналіст, поет
Alma materФакультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1977)
Жанрпоезія
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
ПреміїПремія ЛКСМУ імені Миколи Островського

Анатолій Антонович Перерва (12 квітня 1949 — 24 березня 2018) — український журналіст та поет[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 квітня 1949 року в селі Вербівка Балаклійського району Харківської області. У 1977 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

У 1966—1979 рр. — працював кореспондентом районних газет у селищі Нова Водолага та м. Балаклія Харківської області заступником редактора Харківської молодіжної газети «Ленінська зміна». Обирався відповідальним секретарем Харківської організації Спілки письменників України (1979—1994). За рекомендаціями Василя Мисика та Миколи Шаповала його прийнято до Спілки письменників України у 1979 р., після виходу в світ першої збірки поезій «Живіть, жита» (Х.: Прапор, 1978).

3 2000 р. — член Асоціації українських письменників.

В літературу прийшов як поет, але пише також сатиру і гумор (пародії та епіграми), художню публіцистику, поетичні тексти для пісень, перекладає з білоруської, молдовської, грузинської та російської мов.

Анатолій Антонович брав активну участь у громадській роботі: обирався головою правління Благодійного фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича, сприяв відкриттю і становленню в Харкові Літературного музею. З 1994 року працював заступником директора з наукової роботи Харківського літературного музею[2].

Помер 24 березня 2018 року

Автор поетичних збірок

[ред. | ред. код]
  • «Живіть, жита», «Голоси криниць», «Серед білого дня», «На зламі літа», «Соло і голос вещедождей», «Чистий четвер», «Полювання без ліцензії», «Невимовне», «Перевесло слова і сльози», «Небесна ясність». Його вірші перекладено польською, молдовською, російською, киргизькою, болгарською і марійською мовами.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Анатолій Перерва // Письменники Харкова: довідник. — Х., 2003. — С. 129—131.
  • Анатолій Перерва // Хрестоматія з літератури рідного краю. — Х., 2001. — С. 317—319.
  • Ільїницька О. П. Перерва Анатолій Антонович / О. П. Ільїницька // Літературна Харківщина: довідник. — Х., 1995. — С. 257.
  • Перерва Анатолій [Електронний ресурс] // Національна спілка письменників України[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Помер харківський поет Анатолій Перерва
  2. На 69-м году оборвалась жизнь известного украинского поэта
  3. Національна спілка письменників України. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 26 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]