Балаклійський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Балаклійський район
Balaklea coa.png UKR Балаклійський район flag.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Харківська область
Код КОАТУУ: 6320200000
Утворений: 1923
Населення: 82 793 (на 1.02.2015)
Площа: 1986.44 км²
Густота: 42.3 осіб/км²
Тел. код: +380-5749
Поштові індекси: 64200—64282
Населені пункти та ради
Районний центр: Балаклія
Міські ради: 1
Селищні ради: 3
Сільські ради: 20
Міста: 1
Смт: 3
Села: 56
Селища: 9
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 64200, Харківська обл., Балаклійський р-н, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 18, 5-38-56
Веб-сторінка: Балаклійська РДА
Голова РДА: Столбовий Іван Михайлович[1]
Голова ради: Масельський Степан Іванович[2]

Балаклі́йський райо́н — район у південно-східній частині Харківської області. Населення району становить 83 974 осіб (на 1 лютого 2012 року). Адміністративний центр — місто Балаклія.

Географія[ред.ред. код]

Загальна територія району становить 1986,44 км². Район розташований у лісостеповій зоні. Клімат — помірно континентальний. Середньорічні температури: літня +23,9°С, зимова — 5,5°С. Середньорічна кількість опадів — 468 мм.

Територією району протікають 12 річок. Найбільша з них — Сіверський Донець.

Район межує зі Зміївським, Чугуївським, Первомайським, Ізюмським, Барвінківським, Шевченківським та Лозівським районами.

Відстань від районного центру до Харкова — 101 км.

Історія[ред.ред. код]

У 1571 р. вперше в історичних джерелах згадується про нинішню Балаклію, а в 1617 р. з'являється перша письмова згадка про Балаклійські землі в «Писцовой книге по городу Белгороду».

У 1663 році козацький отаман Яков Черніговець разом зі своїми українськими задніпровськими переселенцями заснував м. Балаклію, а також збудував фортеці на татарських бродах Сіверського Дінця — Андрієві Лози, Бишкин, Савинці та інші. Балаклійський полк проіснував до 1677 року, тоді ж його включили до Харківського.

У 1765 р. Балаклія стає центром Балаклійського комісарства Ізюмської провінції Харківського намісництва, з 1796 р. стала називатися Новосерпуховським (за ім'ям дислокованого полку, що прибув з підмосковного Серпухова). Історичне ім'я місту повернуто у 1891 р.

3 року в рік становище простих козаків та селян погіршувалось, вони потрапляли в залежність розбагатілої старшини та російських дворян. Після скасування у 1861 році кріпацтва капіталістичні виробничі відносини стали домінуючими, але пережитки кріпосництва існували ще довгий час.

У 1875 р. в селі Андріївці було збудовано політичний каторжний централ.

Інтенсивний розвиток промисловості, формування таких нових промислових центрів як Харків, Донбас, Придніпров'я, зумовив масштабне будівництво залізниць. У 1919 р. запрацювала залізниця, що з'єднала Харків з Донбасом через Зміїв, Балаклію, Ізюм.

Роки першої російської революції 1905–1907 р.р. Балаклійщина пережила без значних революційних потрясінь, але І Світова війна принесла великих страждань цьому краю.

Прискорену військову підготовку у Балаклії пройшли тисячі солдат. 1915–1917 рр. — військову службу в м. Балаклія та смт. Савинці проходить майбутній маршал Радянського Союзу Георгій Жуков.

1917 р. — військова служба в м. Балаклія Івана Манагарова, у майбутньому генерал-полковника, Героя Радянського Союзу, командувача 53-ю армією, яка в 1943 році захопила Харків та південно-західну частину Харківської області.

У 1917 році у Балаклії був сформований комітет, що визнавав лише владу Центральної Ради. В населених пунктах відбувалися численні демонстрації проти війни, царизму.

У січні 1918 року тут була проголошена радянська влада. Процес цей пройшов мирно, без яких-небудь ексцесів. Члени волосного ревкому взяли під свій контроль полкові склади зі зброєю, розпочали інвентаризацію землі та майна поміщиків і заможних селян. Остаточно Центральна Рада втратила свій авторитет серед населення після укладення домовленості з Німеччиною та Австро-Угорщиною про військову допомогу в боротьбі проти більшовиків. 22 лютого 1919 року на Балаклійщині утвердилась радянська влада.

У 1923 році Балаклія стала районним центром однойменного району відповідно до постанови Робітничо-Селянського Уряду України від 7.03. 1923 р. «Про адміністративно-територіальний поділ Харківщини» ст. 313. із Балаклійської і Волохів'ярської волостей із центром в с. Балакліївка. Життя людей було складним. Велика посуха 1921 року принесла голод. Життя стабілізується лише в 1924 році. Разом з тим, нова хвиля Голодомору пронеслася над краєм у 1932–1933 роках.

1938 р. — Балаклія одержує статус міста. 1940 р. — споруджено і відкрито районний Будинок культури.

Глибоких ран Балаклійщині завдала Німецько-радянська війна. Були спалені села: Червона Гусарівка, Байрак, Криничне, половина Лагерів та Новоселівки міста Балаклія. Німецька окупація тривала з 10 грудня 1941 року до 5 лютого 1943 року.

Більш ніж 30 тис. жителів району брали участь у війні в складі Червоної Армії, понад 200 — в радянських партизанських загонах. На фронтах Другої світової війни загинуло 8 тис. балаклійців, під час німецької окупації 200 ос., заслано в Німеччину близько 2 тис. ос. На території району загинуло 18 тис. бійців Червоної Армії, які брали участь в захопленні району.

Початок захопленню Харківщини радянськими військами поклала Сталінградська битва. У ніч з 5 на 6 лютого 1943 року війська 172-ї стрілецької дивізії генерал-майора Ф. Толбухіна захопили місто Балаклію. Балаклійський район було захоплено військами 172-ї, 263-ї, 35-ї стрілецьких гвардійських дивізій 6-ї Армії під командуванням генерал-лейтенанта Ф. Харитонова.

З 24 серпня 1991 року Балаклійський район є адміністративно-територіальною одиницею незалежної України.

Історія економіки[ред.ред. код]

Основні факти про розвиток району (сільське господарство та промисловість) у минулому столітті й до наших днів:

  • 1910–1914 рр. — будівництво залізниці та залізничних станцій Шебелинка, Балаклія, Савинці;
  • 1916 р. — в Балаклії встановлено перші телефони, комутатор на 30 номерів належав земству;
  • 1917 р. — Балаклія та довколишні землі входять до складу УНР.
  • 1919 р. — в с. Чепіль утворено одну з перших в Україні сільськогосподарську комуну ім. Р. Люксембург «Плуг і Молот»;
  • 1919 р. — у Балаклії утворена перша артіль городників;
  • 1926–1940 рр. — в Балаклії стали до ладу промкомбінат, птахокомбінат, маслозавод, артілі, майстерні, завершена електрифікація;
  • 1932 р. — засновано Державний артилерійський ремонтно-дослідний завод № 2 «Арсенал»;
  • 1932–1933 — Голодомор;
  • 1936 р. — початок перших розвідувальних пошуків нафти і газу на території району ;
  • 1948 р. — ланкова колгоспу ім. Чапаєва Асіївської сільської ради М. Р. Катихіна за високий урожай пшениці удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці;
  • 1948 р. — за умілу організація сільськогосподарського виробництва звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно О. А. Майбороді;
  • 1950 р. — завершено відбудову народного господарства району;
  • 1950 р. (травень) — відкрито потужне Шебелинське газородовище;
  • 1956 р. — початок будівництва селища газовиків і буровиків Червоний Донець;
  • 1959 р. — за відкриття унікального газородовища в Шебелинці вчені і геологи М. П. Балуховський, Б. С. Воробйов, М. О. Горєлов, В. Р. Литвинов, Л. С. Палець та С. Є. Черпак удостоєні Ленінської Премії;
  • 1960 р. — початок будівництва Балаклійського цементного заводу;
  • 1960 р. — в смт. Андріївка споруджено газопереробний завод;
  • 1962 р. — став до ладу Савинський цукровий завод;
  • 1962 р. — в смт. Андріївка відкрито швейну фабрику з виробництва дитячого одягу;
  • 1962 р. — почала працювати птахофабрика «Курганська»;
  • 29 червня 1963 р. — стала до ладу перша обертова піч цементного заводу-гіганта;
  • 1963 р. — до ладу стала автоматична телефонна станція;
  • 1963 р. — розпочалася газифікація міста;
  • 1968 р. — розпочав роботу Балаклійський міськмолокозавод;
  • 1968 р. — здані в експлуатацію заводи з виробництва шиферу й азбоцементних труб;
  • 1972 р. — став у лави діючих Балаклійський домобудівельний комбінат.
  • 1991 р. — Балаклійський район стає адміністративно-територіальною одиницею незалежної України.

Економіка[ред.ред. код]

Балаклійський район один із найбільших районів області, це значний промисловий, транспортний та культурний центр.

Питома вага промислового виробництва району становить 6,3% від загального обсягу промислового виробництва області. Серед 17 промислових підприємств найбільшими є газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування», Шебелинське відділення з переробки газоконденсату та нафти, відкрите акціонерне товариство «Балцем», які в грошовому виразі виробляють левову частку валової продукції і таким чином підтримують районний бюджет. Стабільно нарощують свій виробничий потенціал й інші підприємства району.

Вагома частка в господарському комплексі Балаклійщини належить аграрному сектору: 25 сільгосппідприємств, 3 фермерських господарства та особисті підсобні господарства мають зерновий, зерно-цукровий, зерно-молочний напрямки. Власниками земельних паїв у районі стали 14,3 тис. селян, 98% яких віддали свої паї в оренду новоствореним с/г підприємствам.

Основні напрямки виробництва в сільському господарстві:

  • вирощування зернових і технічних культур;
  • вирощування великої рогатої худоби м'ясо-молочного напрямку;
  • птахівництво.

Площа сільськогосподарських угідь — 144,7 тис. га:

  • ріллі — 114,6 тис. га.
  • сіножаті — 9 тис. га.
  • пасовища — 19 тис. га

На 514 км пролягли асфальтовані шляхи, які обслуговує підприємство «Балаклійський автодор». Економіку, соціальні потреби населення обслуговують транспорт і зв'язок. У районі збережена мережа автобусних перевезень, яку обслуговує ТОВ «Автотранс-Балаклія». Три залізничних станції повністю забезпечують потреби замовників у перевезенні вантажів залізничним транспортом.

Нині в районі діє 31 автоматична телефонна станція, з них 24 сільських АТС.

Відчутне пожвавлення в економіці виявляється й завдяки сфері малого підприємництва і бізнесу. Зараз цей сектор налічує понад 150 юридичних і майже 2 тис. фізичних осіб. При цьому, розвитку набуває не лише сфера торгівлі, а й виробництво продукції.

Провідні місця серед продовольчих товаровиробників посідають ЗАТ «Балмолоко плюс», ДП «Балаклійський хлібокомбінат», ВАТ «Савинський цукровий завод». Крім шести основних переробних підприємств, у районі при господарствах діють 13 міні-пекарень, 19 олійниць, 8 крупорушок, 9 млинів.

У районі функціонують 10 відділень банків «Національний кредит», Ощадбанк України, «Аваль», «Надра», «УкрСиббанк», «Мегабанк», «Правекс-банк», «Приватбанк».

Соціальну і агропромислову сферу району обслуговують 8 житлово-комунальних підприємств, із яких 2 надають послуги з тепло-, водопостачання і водовідведення, а 6 — житлово-комунальні послуги.

Для поліпшення якості питної води у м. Балаклія здійснено буріння глибинної свердловини, що значно зменшило вміст заліза у воді.

Транспорт[ред.ред. код]

Районом проходить автошлях E40.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 міська рада, 3 селищні ради та 20 сільських рад, які об'єднують 69 населених пунктів та підпорядковані Балаклійській районній раді[3].

Населені пункти[ред.ред. код]

У Балаклійському районі налічується 69 населених пунктів:

  • Міст районного значення — 1 (проживає 31,2 тис. ос.);
  • Селищ міського типу — 3 (проживає 25,5 тис. ос.);
  • Сільських населених пунктів — 65 (проживає 34,5 тис. ос.).

Населення[ред.ред. код]

Загальна кількість населення — 84,4 тис. ос. Міського — 53,0 тис. ос., сільського — 31,3 тис. ос. Щільність населення в районі становить 42,5 ос. на км² площі.

Народжуваність в районі: за 2004 рік народилося 747 немовлят. Смертність в районі: за 2004 рік померло 1762 ос. Загальна кількість пенсіонерів, які мешкають в районі — 26 949 ос. (29% від загальної кількості населення).

Національний склад населення в районі станом на 01.01.05р.:

Національність Кількість
українців 72037 (77,6%)
росіян 18950 (20,4%)
білорусів 405 (0,4%)
циган 271 (0,3%)
інші 1585 (1,7%)

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Навчальні і освітні заклади району[ред.ред. код]

  • Вищі (всіх рівнів акредитації) — 1 (коледж);
  • Професійно-технічні — 1;
  • Загально-освітні, навчально-виховні (всього — 42);
  • Дошкільні — 13;
  • Позашкільні — 6.
  • Дитячі музичні школи — 4;
  • Бібліотеки — 48;
  • Будинки культури, клуби — 35;
  • Пам'ятники історії та культури — 108;
  • Музеї — 6;

Із 42 шкіл району 40 — комп'ютеризовані, 23 школи підключені до Інтернету. За 2004 рік придбано 217 комп'ютерів.

ЗМІ[ред.ред. код]

У районі працюють такі засоби масової інформації:

  • Комунальне підприємство "Редакція газети «Вісті Балаклійщини»
  • ДП ТРК «Оріана» (місцеве радіомовлення).

Фізична культура і спорт[ред.ред. код]

У районі функціонує 29 типових спортзалів, 102 — ігрових, 32 — гімнастичних майданчики. Найкращий спортивний комплекс району — міський Палац спорту з плавальним басейном та спортивним залом.

У Балаклійському районі діють 2 гребні веслувальні бази у м. Балаклія та смт. Червоний Донець. Дитячо-юнацька спортивна школа навчає 1500 дітей з різних шкіл району.

У районі працює спортивно-оздоровчий табір «Олімпія». За літній час на березі річки Ляхівка проходять оздоровлення 1000 школярів.

У 2003 році підприємством «Шебелинкагазвидобування» спорудежно стадіон європейського рівня на 1000 місць із пластиковими стільцями, накриттям, сучасними роздягальнями та електронним табло.

На рівні масових видів спорту у районі успішно культивуються футбол і волейбол. Футбольний клуб «Арсенал» успішно представляє Балаклійщину у Вищій лізі обласного турніру.

Видатні спортсмени Балаклійщини: Алла Солодка, Марина Білаш, Сергій Блудов, Людмила Бородавкіна, Олександр Швед — чемпіони України з легкої атлетики. Давид Кльонов — 5-разовий чемпіон світу і 14-разовий чемпіон України в гирьовому спорті серед спортсменів-ветеранів. Один із його результатів офіційно зафіксований і внесений до реєстру Книги рекордів Гінесса.

Релігійні громади[ред.ред. код]

У районі (станом на 25.04. 2005 р.) діють 29 релігійних громад:

  • Української Православної церкви — 14;
  • Євангельських християн-баптистів — 7;
  • Християн Віри Євангельської — 4;
  • Церкви Божої — 2;
  • Адвентистів Сьомого Дня — 1;
  • Свідків Єгови — 1

Пам'ятки культури і визначні місця[ред.ред. код]

  • районний краєзнавчий музей (пам'ятка архітектури XIX сторіччя), містить єдину експозицію в Україні про життя і творчість видатної співачки Оксани Петрусенко (м. Балаклія);
  • Андріївська церква (пам'ятка архітектури XIX сторіччя) (с. Андріївка);
  • станція юних натуралістів (міні-зоопарк) (м. Балаклія);
  • 400-річний дуб, який росте на березі озера Лебяже;
  • річка Сіверський Донець, Крейдяні гори, урочище Гайдаки.

Туризм[ред.ред. код]

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

У Балаклійському районі Харківської області на обліку перебуває 66 пам'яток археології.

Територія, де тепер розташоване місто, була заселена з часів неоліту. Поблизу міста до наших днів збереглися сліди двох неолітичних стоянок, поселення періоду бронзи та раннього залізного віку, а також скіфський курган (ІУ-ІП століття до н. е.). У перших століттях нашої ери тут кочували сарматські племена, рештками яких є багате поховання (І-ІІ століття н. е.). Знайдено тут також сліди поселення салтівської культури (УШ-ІХ століття н. е.).

На території селища Андріївка виявлені залишки трьох неолітичних поселень (У-Ш тисячоліття до н. е.).

Територія, де тепер розташоване селище Савинці, була заселена здавна. Археологами виявлені тут 8 поселень епохи неоліту, поховання древньоямної (III тисячоліття до н. е.), катакомбної (II тисячоліття до н. е.) та зрубної (І тисячоліття до н. е.) культур і стоянки тих часів. Знайдено також пам'ятки салтово-аланської культури (УШ-ІХ століття н. е.), кам'яні кочівницькі скульптури — баби (Х-ХІ століття н. е.) та золотоординські монети ХІУ-ХУстоліття н. е.

Місцевість, де розташоване село Петрівське, була заселена з давніх часів. Археологічними розкопками тут виявлено стоянки людини періоду мезоліту (Х-УІІІ тисячоліття до н. е.), неоліту (УІ-У тисячоліття до н. е.), поселення періоду бронзи (III тисячоліття до н. е.) та скіфського часу (VI–V століття до н. є.).

Поблизу села Мілова знаходиться Сіверське городище ІУ-ПІ століття до н. е.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

На південній околиці села Петрівське видно земляні вали значної висоти. Це залишки фортифікаційної споруди початку XVIII століття — Петровської фортеці. Звідси починалася Українська лінія оборони південного кордону Російської держави від нападів кримських татар.

На центральній площі м. Балаклія у пам'ять про подвиги воїнів-рятівників під час Другої світової війни балаклійці встановили монумент з Вічним вогнем.

На території району встановлено пам'ятник Григорію Данилевському — відомому російському письменнику українського походження і громадському діячу.

Природні пам'ятки[ред.ред. код]

У Балаклійському районі є понад 10 заказників різних типів.

  • Ботанічні заказники місцевого значення:
    • «Сербівський» розташований в Андріївському лісництві. Площа 2,0 га. Це ділянка лісу, де ростуть на полях чистотіл, звіробій продірявлений, деревій.
    • «Борисоглібський» розташований у Високобірському лісництві. Площа 2,9 га. На території заказника — посадки рози коричної, барбарису звичайного, горобини, липи, скумпії.
    • «Байрак» розташований у Балаклійському лісництві. Площа 1,0 га. Під пологом дубового рідколісся і на галявинах — зарості конвалії травневої, чистотілу великого, лікарської медунки.
    • «Нурівський» розташований у Балаклійському лісництві біля с. Нурове. Площа 36,6 га.
    • «Ковиловий» розташований у с. Петрівське на ділянці степової рослинності, де проростає ковила волосиста — вид занесений до Червоної книги України. Площа 3,0 га.
  • Ентомологічні заказники місцевого значення
    • «Бойневе». Площа 17,3 га. Розташований у с. Залиман. Являє собою ділянку на південному схилі яружно-балочної системи. Рослинність подана формаціями різнотрав'я типчаково-ковилових степів. Живуть біля 30 видів корисних комах, з яких понад 10 видів — дикі бджоли — запилювачі люцерни.
    • «Рибчине». Площа 9,4 га. Розташований у с. Чепіль. Займає ділянку на південно-західному схилі яружно-балочної системи, де росте ковила, сон-трава. Тут живуть приблизно 20 видів диких бджіл.
  • Ландшафтні заказники місцевого значення:
    • «Крейдянська лісова дача». Площа (477,7 га. Знаходиться на території Балаклійського лісництва. Це типовий для північного лісостепу живописний ландшафт, сформований на боровій терасі р. Сіверський Донець. Один з унікальних лісових масивів, де ростуть високопродуктивні соснові деревостої — еталони створення ґрунтозахисних насаджень на піщаних аренах.
    • «Савинська лісова дача». Площа 1711,0 га.
  • Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Лиман». Площа 131,2 га. Розташований біля с. Морозівка на типових заливних і водно-болотних ділянках. Це місто гніздування пернатих, в тому числі рідких видів: пастушка водяного, болотної курочки та ін.
  • Загальногеологічний заказник місцевого значення «Протопопівський». Площа 14,6 га. Розташований біля с. Морозівка.
  • Комплексна пам 'ятка природи місцевого значення «Юннатівська», Площа 0,3 га. Розташована в місті Балаклія.
  • Лісове заповідне урочище «Бір». Площа 734,0 га.
  • Регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука». Площа 2560,0 га.

Відомі люди[ред.ред. код]

  • Данилевський Григорій Петрович (26(14).04.1829—18(06). 12.1890) — письменник, чиновник, мандрівник, етнограф, історик. Похований в с. Пришиб.
  • 1869 р. — народився відомий географ Яків Едельштейн в м. Балаклія.
  • 1873 р. — народився відомий лікар-ортопед Михайло Зеленін в с. Лозовенька.
  • 1889 р. — народився відомий художник-графік Всеволод Аверін в с. Чепіль
  • 1900 р. — народилася видатна співачка О. А. Петрусенко (Ксенія Бородавкіна) в м. Балаклія.
  • 1905 р. — народився відомий перекладач, прозаїк, поет Микола Дукин.
  • 1908 р. — народився майбутній перший секретар ЦК Компартії України, Герой Соціалістичної Праці Петро Шелест в смт. Андріївка.
  • 1910 р. — народився майбутній міністр вугільної промисловості, заступник Голови ради Міністрів СРСР, Герой Соціалістичної Праці Олександр Засядько в с. Чепіль.
  • 1963 р. — народився доктор історичних наук, професор, науковець, педагог Волошин Юрій Володимирович в селі Крючки

Жителі району, які отримали високі урядові нагороди в роки війни[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]