Балаклійський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Балаклійський район
Coat of Arms of Balakliyskiy Raion in Kharkiv Oblast.png Flag of Balakliia Raion.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Харківська область
Код КОАТУУ: 6320200000
Утворений: 1923
Населення: 81 898 (на 1.02.2016)
Площа: 1986.44 км²
Густота: 42.3 осіб/км²
Тел. код: +380-5749
Поштові індекси: 64200—64282
Населені пункти та ради
Районний центр: Балаклія
Міські ради: 1
Селищні ради: 3
Сільські ради: 20
Міста: 1
Смт: 3
Села: 56
Селища: 9
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 64200, Харківська обл., Балаклійський р-н, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 18, 5-38-56
Веб-сторінка: Балаклійська РДА
Голова РДА: Столбовий Іван Михайлович[1]
Голова ради: Масельський Степан Іванович[2]

Commons-logo.svg Балаклійський район у Вікісховищі

Балаклі́йський райо́н — район у південно-східній частині Харківської області. Населення району становить 83 974 осіб (на 1 лютого 2012 року). Адміністративний центр — місто Балаклія.

Географія[ред.ред. код]

Загальна територія району становить 1986,44 км². Район розташований у лісостеповій зоні. Клімат — помірно континентальний. Середньорічні температури: літня +23,9°С, зимова — 5,5°С. Середньорічна кількість опадів — 468 мм.

Територією району протікають 12 річок. Найбільша з них — Сіверський Донець.

Район межує зі Зміївським, Чугуївським, Первомайським, Ізюмським, Барвінківським, Шевченківським та Лозівським районами.

Відстань від районного центру до Харкова — 101 км.

Історія[ред.ред. код]

У 1571 р. вперше в історичних джерелах згадується про нинішню Балаклію, а в 1617 р. з'являється перша письмова згадка про Балаклійські землі в «Писцовой книге по городу Белгороду».

У 1663 році козацький отаман Яков Черніговець разом зі своїми українськими задніпровськими переселенцями заснував м. Балаклію, а також збудував фортеці на татарських бродах Сіверського Дінця — Андрієві Лози, Бишкин, Савинці та інші. Балаклійський полк проіснував до 1677 року, тоді ж його включили до Харківського.

У 1765 р. Балаклія стає центром Балаклійського комісарства Ізюмської провінції Харківського намісництва, з 1796 р. стала називатися Новосерпуховським (за ім'ям дислокованого полку, що прибув з підмосковного Серпухова). Історичне ім'я місту повернуто у 1891 р.

3 року в рік становище простих козаків та селян погіршувалось, вони потрапляли в залежність розбагатілої старшини та російських дворян. Після скасування у 1861 році кріпацтва капіталістичні виробничі відносини стали домінуючими, але пережитки кріпосництва існували ще довгий час.

У 1875 р. в селі Андріївці було збудовано політичний каторжний централ.

Інтенсивний розвиток промисловості, формування таких нових промислових центрів як Харків, Донбас, Придніпров'я, зумовив масштабне будівництво залізниць. У 1919 р. запрацювала залізниця, що з'єднала Харків з Донбасом через Зміїв, Балаклію, Ізюм.

Роки першої російської революції 1905—1907 рр. Балаклійщина пережила без значних революційних потрясінь, але І Світова війна принесла великих страждань цьому краю.

Прискорену військову підготовку у Балаклії пройшли тисячі солдат. 1915—1917 рр. — військову службу в м. Балаклія та смт. Савинці проходить майбутній маршал Радянського Союзу Георгій Жуков.

1917 р. — військова служба в м. Балаклія Івана Манагарова, у майбутньому генерал-полковника, Героя Радянського Союзу, командувача 53-ю армією, яка в 1943 році захопила Харків та південно-західну частину Харківської області.

У 1917 році у Балаклії був сформований комітет, що визнавав лише владу Центральної Ради. В населених пунктах відбувалися численні демонстрації проти війни, царизму.

У січні 1918 року тут була проголошена радянська влада. Процес цей пройшов мирно, без яких-небудь ексцесів. Члени волосного ревкому взяли під свій контроль полкові склади зі зброєю, розпочали інвентаризацію землі та майна поміщиків і заможних селян. Остаточно Центральна Рада втратила свій авторитет серед населення після укладення домовленості з Німеччиною та Австро-Угорщиною про військову допомогу в боротьбі проти більшовиків. 22 лютого 1919 року на Балаклійщині утвердилась радянська влада.

У 1923 році Балаклія стала районним центром однойменного району відповідно до постанови Робітничо-Селянського Уряду України від 7.03. 1923 р. «Про адміністративно-територіальний поділ Харківщини» ст. 313. із Балаклійської і Волохів'ярської волостей із центром в с. Балакліївка. Життя людей було складним. Велика посуха 1921 року принесла голод. Життя стабілізується лише в 1924 році. Разом з тим, нова хвиля Голодомору пронеслася над краєм у 1932—1933 роках.

1938 р. — Балаклія одержує статус міста. 1940 р. — споруджено і відкрито районний Будинок культури.

Глибоких ран Балаклійщині завдала Німецько-радянська війна. Були спалені села: Червона Гусарівка, Байрак, Криничне, половина Лагерів та Новоселівки міста Балаклія. Німецька окупація тривала з 10 грудня 1941 року до 5 лютого 1943 року.

Більш ніж 30 тис. жителів району брали участь у війні в складі Червоної Армії, понад 200 — в радянських партизанських загонах. На фронтах Другої світової війни загинуло 8 тис. балаклійців, під час німецької окупації 200 ос., заслано в Німеччину близько 2 тис. ос. На території району загинуло 18 тис. бійців Червоної Армії, які брали участь в захопленні району.

Початок захопленню Харківщини радянськими військами поклала Сталінградська битва. У ніч з 5 на 6 лютого 1943 року війська 172-ї стрілецької дивізії генерал-майора Ф. Толбухіна захопили місто Балаклію. Балаклійський район було захоплено військами 172-ї, 263-ї, 35-ї стрілецьких гвардійських дивізій 6-ї Армії під командуванням генерал-лейтенанта Ф. Харитонова.

З 24 серпня 1991 року Балаклійський район є адміністративно-територіальною одиницею незалежної України.

Історія економіки[ред.ред. код]

Основні факти про розвиток району (сільське господарство та промисловість) у минулому столітті й до наших днів:

  • 1910—1914 рр. — будівництво залізниці та залізничних станцій Шебелинка, Балаклія, Савинці;
  • 1916 р. — в Балаклії встановлено перші телефони, комутатор на 30 номерів належав земству;
  • 1917 р. — Балаклія та довколишні землі входять до складу УНР.
  • 1919 р. — в с. Чепіль утворено одну з перших в Україні сільськогосподарську комуну ім. Р. Люксембург «Плуг і Молот»;
  • 1919 р. — у Балаклії утворена перша артіль городників;
  • 1926—1940 рр. — в Балаклії стали до ладу промкомбінат, птахокомбінат, маслозавод, артілі, майстерні, завершена електрифікація;
  • 1932 р. — засновано Державний артилерійський ремонтно-дослідний завод № 2 «Арсенал»;
  • 1932—1933 — Голодомор;
  • 1936 р. — початок перших розвідувальних пошуків нафти і газу на території району ;
  • 1948 р. — ланкова колгоспу ім. Чапаєва Асіївської сільської ради М. Р. Катихіна за високий урожай пшениці удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці;
  • 1948 р. — за умілу організація сільськогосподарського виробництва звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно О. А. Майбороді;
  • 1950 р. — завершено відбудову народного господарства району;
  • 1950 р. (травень) — відкрито потужне Шебелинське газородовище;
  • 1956 р. — початок будівництва селища газовиків і буровиків Червоний Донець;
  • 1959 р. — за відкриття унікального газородовища в Шебелинці вчені і геологи М. П. Балуховський, Б. С. Воробйов, М. О. Горєлов, В. Р. Литвинов, Л. С. Палець та С. Є. Черпак удостоєні Ленінської Премії;
  • 1960 р. — початок будівництва Балаклійського цементного заводу;
  • 1960 р. — в смт. Андріївка споруджено газопереробний завод;
  • 1962 р. — став до ладу Савинський цукровий завод;
  • 1962 р. — в смт. Андріївка відкрито швейну фабрику з виробництва дитячого одягу;
  • 1962 р. — почала працювати птахофабрика «Курганська»;
  • 29 червня 1963 р. — стала до ладу перша обертова піч цементного заводу-гіганта;
  • 1963 р. — до ладу стала автоматична телефонна станція;
  • 1963 р. — розпочалася газифікація міста;
  • 1968 р. — розпочав роботу Балаклійський міськмолокозавод;
  • 1968 р. — здані в експлуатацію заводи з виробництва шиферу й азбоцементних труб;
  • 1972 р. — став у лави діючих Балаклійський домобудівельний комбінат.
  • 1991 р. — Балаклійський район стає адміністративно-територіальною одиницею незалежної України.

Економіка[ред.ред. код]

Балаклійський район один із найбільших районів області, це значний промисловий, транспортний та культурний центр.

Питома вага промислового виробництва району становить 6,3 % від загального обсягу промислового виробництва області. Серед 17 промислових підприємств найбільшими є газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування», Шебелинське відділення з переробки газоконденсату та нафти, відкрите акціонерне товариство «Балцем», які в грошовому виразі виробляють левову частку валової продукції і таким чином підтримують районний бюджет. Стабільно нарощують свій виробничий потенціал й інші підприємства району.

Вагома частка в господарському комплексі Балаклійщини належить аграрному сектору: 25 сільгосппідприємств, 3 фермерських господарства та особисті підсобні господарства мають зерновий, зерно-цукровий, зерно-молочний напрямки. Власниками земельних паїв у районі стали 14,3 тис. селян, 98 % яких віддали свої паї в оренду новоствореним с/г підприємствам.

Основні напрямки виробництва в сільському господарстві:

  • вирощування зернових і технічних культур;
  • вирощування великої рогатої худоби м'ясо-молочного напрямку;
  • птахівництво.

Площа сільськогосподарських угідь — 144,7 тис. га:

  • ріллі — 114,6 тис. га.
  • сіножаті — 9 тис. га.
  • пасовища — 19 тис. га

На 514 км пролягли асфальтовані шляхи, які обслуговує підприємство «Балаклійський автодор». Економіку, соціальні потреби населення обслуговують транспорт і зв'язок. У районі збережена мережа автобусних перевезень, яку обслуговує ТОВ «Автотранс-Балаклія». Три залізничних станції повністю забезпечують потреби замовників у перевезенні вантажів залізничним транспортом.

Нині в районі діє 31 автоматична телефонна станція, з них 24 сільських АТС.

Відчутне пожвавлення в економіці виявляється й завдяки сфері малого підприємництва і бізнесу. Зараз цей сектор налічує понад 150 юридичних і майже 2 тис. фізичних осіб. При цьому, розвитку набуває не лише сфера торгівлі, а й виробництво продукції.

Провідні місця серед продовольчих товаровиробників посідають ЗАТ «Балмолоко плюс», ДП «Балаклійський хлібокомбінат», ВАТ «Савинський цукровий завод». Крім шести основних переробних підприємств, у районі при господарствах діють 13 міні-пекарень, 19 олійниць, 8 крупорушок, 9 млинів.

У районі функціонують 10 відділень банків «Національний кредит», Ощадбанк України, «Аваль», «Надра», «УкрСиббанк», «Мегабанк», «Правекс-банк», «Приватбанк».

Соціальну і агропромислову сферу району обслуговують 8 житлово-комунальних підприємств, із яких 2 надають послуги з тепло-, водопостачання і водовідведення, а 6 — житлово-комунальні послуги.

Для поліпшення якості питної води у м. Балаклія здійснено буріння глибинної свердловини, що значно зменшило вміст заліза у воді.

Транспорт[ред.ред. код]

Районом проходить автошлях E40М03.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 міська рада, 3 селищні ради та 20 сільських рад, які об'єднують 69 населених пунктів та підпорядковані Балаклійській районній раді[3].

Населені пункти[ред.ред. код]

У Балаклійському районі налічується 69 населених пунктів:

  • Міст районного значення — 1 (проживає 31,2 тис. ос.);
  • Селищ міського типу — 3 (проживає 25,5 тис. ос.);
  • Сільських населених пунктів — 65 (проживає 34,5 тис. ос.).

Населення[ред.ред. код]

Загальна кількість населення — 84,4 тис. ос. Міського — 53,0 тис. ос., сільського — 31,3 тис. ос. Щільність населення в районі становить 42,5 ос. на км² площі.

Народжуваність в районі: за 2004 рік народилося 747 немовлят. Смертність в районі: за 2004 рік померло 1762 ос. Загальна кількість пенсіонерів, які мешкають в районі — 26 949 ос. (29 % від загальної кількості населення).

Національний склад населення в районі станом на 01.01.05р.:

Національність Кількість
українців 72037 (77,6 %)
росіян 18950 (20,4 %)
білорусів 405 (0,4 %)
циган 271 (0,3 %)
інші 1585 (1,7 %)

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Навчальні і освітні заклади району[ред.ред. код]

  • Вищі (всіх рівнів акредитації) — 1 (коледж);
  • Професійно-технічні — 1;
  • Загально-освітні, навчально-виховні (всього — 42);
  • Дошкільні — 13;
  • Позашкільні — 6.
  • Дитячі музичні школи — 4;
  • Бібліотеки — 48;
  • Будинки культури, клуби — 35;
  • Пам'ятники історії та культури — 108;
  • Музеї — 6;

Із 42 шкіл району 40 — комп'ютеризовані, 23 школи підключені до Інтернету. За 2004 рік придбано 217 комп'ютерів.

ЗМІ[ред.ред. код]

У районі працюють такі засоби масової інформації:

  • Комунальне підприємство "Редакція газети «Вісті Балаклійщини»
  • ДП ТРК «Оріана» (місцеве радіомовлення).

Фізична культура і спорт[ред.ред. код]

У районі функціонує 29 типових спортзалів, 102 — ігрових, 32 — гімнастичних майданчики. Найкращий спортивний комплекс району — міський Палац спорту з плавальним басейном та спортивним залом.

У Балаклійському районі діють 2 гребні веслувальні бази у м. Балаклія та смт. Червоний Донець. Дитячо-юнацька спортивна школа навчає 1500 дітей з різних шкіл району.

У районі працює спортивно-оздоровчий табір «Олімпія». За літній час на березі річки Ляхівка проходять оздоровлення 1000 школярів.

У 2003 році підприємством «Шебелинкагазвидобування» спорудежно стадіон європейського рівня на 1000 місць із пластиковими стільцями, накриттям, сучасними роздягальнями та електронним табло.

На рівні масових видів спорту у районі успішно культивуються футбол і волейбол. Футбольний клуб «Арсенал» успішно представляє Балаклійщину у Вищій лізі обласного турніру.

Видатні спортсмени Балаклійщини: Алла Солодка, Марина Білаш, Сергій Блудов, Людмила Бородавкіна, Олександр Швед — чемпіони України з легкої атлетики. Давид Кльонов — 5-разовий чемпіон світу і 14-разовий чемпіон України в гирьовому спорті серед спортсменів-ветеранів. Один із його результатів офіційно зафіксований і внесений до реєстру Книги рекордів Гінесса.

Релігійні громади[ред.ред. код]

У районі (станом на 25.04. 2005 р.) діють 29 релігійних громад:

  • Української Православної церкви — 14;
  • Євангельських християн-баптистів — 7;
  • Християн Віри Євангельської — 4;
  • Церкви Божої — 2;
  • Адвентистів Сьомого Дня — 1;
  • Свідків Єгови — 1

Пам'ятки культури і визначні місця[ред.ред. код]

  • районний краєзнавчий музей (пам'ятка архітектури XIX сторіччя), містить єдину експозицію в Україні про життя і творчість видатної співачки Оксани Петрусенко (м. Балаклія);
  • Андріївська церква (пам'ятка архітектури XIX сторіччя) (с. Андріївка);
  • станція юних натуралістів (міні-зоопарк) (м. Балаклія);
  • 400-річний дуб, який росте на березі озера Лебяже;
  • річка Сіверський Донець, Крейдяні гори, урочище Гайдаки.

Туризм[ред.ред. код]

Археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

У Балаклійському районі Харківської області на обліку перебуває 66 пам'яток археології.

Територія, де тепер розташоване місто, була заселена з часів неоліту. Поблизу міста до наших днів збереглися сліди двох неолітичних стоянок, поселення періоду бронзи та ранньої залізної доби, а також скіфський курган (ІУ-ІП століття до н. е.). У перших століттях нашої ери тут кочували сарматські племена, рештками яких є багате поховання (І-ІІ століття н. е.). Знайдено тут також сліди поселення салтівської культури (УШ-ІХ століття н. е.).

На території селища Андріївка виявлені залишки трьох неолітичних поселень (У-Ш тисячоліття до н. е.).

Територія, де тепер розташоване селище Савинці, була заселена здавна. Археологами виявлені тут 8 поселень епохи неоліту, поховання древньоямної (III тисячоліття до н. е.), катакомбної (II тисячоліття до н. е.) та зрубної (І тисячоліття до н. е.) культур і стоянки тих часів. Знайдено також пам'ятки салтово-аланської культури (УШ-ІХ століття н. е.), кам'яні кочівницькі скульптури — баби (Х-ХІ століття н. е.) та золотоординські монети ХІУ-ХУстоліття н. е.

Місцевість, де розташоване село Петрівське, була заселена з давніх часів. Археологічними розкопками тут виявлено стоянки людини періоду мезоліту (Х-УІІІ тисячоліття до н. е.), неоліту (УІ-У тисячоліття до н. е.), поселення періоду бронзи (III тисячоліття до н. е.) та скіфського часу (VI—V століття до н. є.).

Поблизу села Мілова знаходиться Сіверське городище ІУ-ПІ століття до н. е.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

На південній околиці села Петрівське видно земляні вали значної висоти. Це залишки фортифікаційної споруди початку XVIII століття — Петровської фортеці. Звідси починалася Українська лінія оборони південного кордону Російської держави від нападів кримських татар.

На центральній площі м. Балаклія у пам'ять про подвиги воїнів-рятівників під час Другої світової війни балаклійці встановили монумент з Вічним вогнем.

На території району встановлено пам'ятник Григорію Данилевському — відомому російському письменнику українського походження і громадському діячу.

Природні пам'ятки[ред.ред. код]

У Балаклійському районі є понад 10 заказників різних типів.

  • Ботанічні заказники місцевого значення:
    • «Сербівський» розташований в Андріївському лісництві. Площа 2,0 га. Це ділянка лісу, де ростуть на полях чистотіл, звіробій продірявлений, деревій.
    • «Борисоглібський» розташований у Високобірському лісництві. Площа 2,9 га. На території заказника — посадки рози коричної, барбарису звичайного, горобини, липи, скумпії.
    • «Байрак» розташований у Балаклійському лісництві. Площа 1,0 га. Під пологом дубового рідколісся і на галявинах — зарості конвалії травневої, чистотілу великого, лікарської медунки.
    • «Нурівський» розташований у Балаклійському лісництві біля с. Нурове. Площа 36,6 га.
    • «Ковиловий» розташований у с. Петрівське на ділянці степової рослинності, де проростає ковила волосиста — вид занесений до Червоної книги України. Площа 3,0 га.
  • Ентомологічні заказники місцевого значення
    • «Бойневе». Площа 17,3 га. Розташований у с. Залиман. Являє собою ділянку на південному схилі яружно-балочної системи. Рослинність подана формаціями різнотрав'я типчаково-ковилових степів. Живуть близько 30 видів корисних комах, з яких понад 10 видів — дикі бджоли — запилювачі люцерни.
    • «Рибчине». Площа 9,4 га. Розташований у с. Чепіль. Займає ділянку на південно-західному схилі яружно-балочної системи, де росте ковила, сон-трава. Тут живуть приблизно 20 видів диких бджіл.
  • Ландшафтні заказники місцевого значення:
    • «Крейдянська лісова дача». Площа (477,7 га. Знаходиться на території Балаклійського лісництва. Це типовий для північного лісостепу живописний ландшафт, сформований на боровій терасі р. Сіверський Донець. Один з унікальних лісових масивів, де ростуть високопродуктивні соснові деревостої — еталони створення ґрунтозахисних насаджень на піщаних аренах.
    • «Савинська лісова дача». Площа 1711,0 га.
  • Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Лиман». Площа 131,2 га. Розташований біля с. Морозівка на типових заливних і водно-болотних ділянках. Це місто гніздування пернатих, в тому числі рідких видів: пастушка водяного, болотної курочки та ін.
  • Загальногеологічний заказник місцевого значення «Протопопівський». Площа 14,6 га. Розташований біля с. Морозівка.
  • Комплексна пам 'ятка природи місцевого значення «Юннатівська», Площа 0,3 га. Розташована в місті Балаклія.
  • Лісове заповідне урочище «Бір». Площа 734,0 га.
  • Регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука». Площа 2560,0 га.

Відомі люди[ред.ред. код]

  • Данилевський Григорій Петрович (26(14).04.1829—18(06). 12.1890) — письменник, чиновник, мандрівник, етнограф, історик. Похований в с. Пришиб.
  • 1869 р. — народився відомий географ Яків Едельштейн в м. Балаклія.
  • 1873 р. — народився відомий лікар-ортопед Михайло Зеленін в с. Лозовенька.
  • 1889 р. — народився відомий художник-графік Всеволод Аверін в с. Чепіль
  • 1900 р. — народилася видатна співачка О. А. Петрусенко (Ксенія Бородавкіна) в м. Балаклія.
  • 1905 р. — народився відомий перекладач, прозаїк, поет Микола Дукин.
  • 1908 р. — народився майбутній перший секретар ЦК Компартії України Петро Шелест в смт. Андріївка.
  • 1910 р. — народився майбутній міністр вугільної промисловості, заступник Голови ради Міністрів СРСР Олександр Засядько в с. Чепіль.
  • 1963 р. — народився доктор історичних наук, професор, науковець, педагог Волошин Юрій Володимирович в селі Крючки

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Балаклійського району було створено 59 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 43,62 % (проголосували 29 023 із 66 532 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Михайло Добкін — 33,39 % (9 691 виборців); Петро Порошенко — 26,39 % (7 659 виборців), Сергій Тігіпко — 9,92 % (2 880 виборців), Юлія Тимошенко — 5,78 % (1 678 виборців), Вадим Рабінович — 4,80 % (1 394 виборців), Анатолій Гриценко — 4,53 % (1 315 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,70 %.[4]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Зміївський район Чугуївський район Шевченківський район
Первомайський район Gray compass rose.svg Ізюмський район
Лозівський район Барвінківський район Ізюмський район