Період спокою у рослин

Період спокою у рослин — фізіологічний стан рослин, при якому у них різко знижуються швидкість росту і інтенсивність обміну речовин після вегетаційного періоду.

Період спокою у рослин виник в ході еволюції як пристосування для переживання несприятливих умов середовища у різні періоди життєвого циклу або сезону року. Спочиваючі рослини стійкіші до морозів, спеки, посухи. У стані спокою можуть перебувати рослини в цілому (взимку), їх насіння, бруньки, бульби, кореневища, цибулини, спори тощо.

При переході в стан спокою утворюються тканини, ізолюючі рослину або її органи від середовища, а також відбуваються глибокі фізіолого-біохімічні зміни в клітинах, що призводять до відокремлення в них протоплазми, збагачення ліпідами, вуглеводами, зневоднення, зміни співвідношення між інгібіторами і стимуляторами росту.

Розрізняють глибокий і вимушений спокій. Перший зумовлений певним поєднанням внутрішніх факторів і їх взаємодією з середовищем, другий — різкими відхиленнями зовнішніх факторів від нормальних умов життя. Іноді виділяють органічний спокій, який пов'язують із змінами в нуклеїновому і білковому обміні; вихід з такого спокою обумовлює нормальний ріст рослин та насіння навесні. Глибокий спокій пов'язують із загартовуванням рослин та їх морозостійкістю. Стан спокою є відносним і зовні не завжди легко виявляється (наприклад, влітку у зовні не змінних бруньках і цибулинах). Приклад спокою — зимовий стан дерев після листопаду і визрівання пагонів. Насіння багатьох рослин здатне до тривалого спокою, який зумовлює їх тривале збереження в ґрунті. У стані спокою знаходяться бульби картоплі, завдяки чому не відбувається їх проростання після прибирання. Багато тропічних рослин в стані спокою переживають посушливі сезони. Для зняття спокою у насіння кісточкових та деяких інших рослин, що мають тривалий період спокою, застосовують стратифікацію насіння і скарифікацію насіння, а у пагонів — вигонку рослин. Для затримки в стані спокою бульб картоплі їх обробляють ефіром a-нафтіоцетової кислоти та іншими речовинами.

Література

• Власенко М. Ю., Вельямінова-Зернова Л. Д., Мацкевич В. В. Фізіологія рослин з основами біотехнології. — Біла Церква, 2006. — 504 с.
• Злобін Ю. А. Курс фізіології і біохімії рослин: Підручник. — Суми: ВТД «Універсальна книга», 2004. — 464 с.
• Кузнецов В. В., Дмитриева Г. А. Физиология растений. — М.: Высш.шк. 2006. — 504 с. (рос.)
• Медведев С. С. Физиология растений: Учебник. — СПб: Изд-во: С.-Петерб. ун-та. — 2004. — 336 с. (рос.)
• Мусієнко М. М. Фізіологія рослин: підручник. — Київ: Либідь, 2005. — 808 с.
• Полевой В. В. Физиология растений. Учебник. — М.: Высшая школа. — 1989. — 464 с. (рос.)
• Полевой В. В., Саламатова Т. С. Физиология роста и развития растений. — Л.: изд-во Ленинградского ун-та, 1991. — 238 с. (рос.)
• Терек О. І. Ріст рослин: навчальний посібник. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. — 248 с.
• Максимов Н. А. Краткий курс физиологии растений. — 9 изд. — М., 1958. (рос.)
• Нестеров Я. С. Период покоя плодовых культур. — М., 1962. (рос.)
• Физиология состояния покоя у растений. — М., 1968. (рос.)
• Кефели В. И. Рост растений, М., 1973. (рос.)

Джерела

• http://bse.sci-lib.com/article090602.html [Архівовано 17 березня 2010 у Wayback Machine.]