Тканина (біологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приклад тваринної тканини: нервова тканина.

Ткани́на — сукупність клітин, не обов'язково ідентичних, але спільного походження, що разом виконують спільну функцію. Тканинний рівень — це рівень клітинної організації, проміжний відносно клітин та усього організму. Органи утворюються функціональним об'єднанням тканин одного чи кількох видів.

Вивченням тканин займається наука гістологія, або ж, у зв'язку із захворюваннями, гістопатологія. До набору класичних матеріалів та інструментів для дослідження тканин входять парафіновий блок, у який вводиться тканина для фіксації і зручності одержання зрізу, гістологічний барвник та оптичний мікроскоп. За останні десятиліття розвиток електронної мікроскопії, імунофлюоресценції та використання заморожених зрізів тканин уможливив детальніше візуальне дослідження тканин. Ці інструменти дозволяють спостерігати звичайний вигляд здорових і уражених тканин, цим самим суттєво покращуючи клінічне діагностування та прогнозування. Ці досягнення використовує сучасна медицина, зокрема у хірургії — гістологічне дослідження є базовим для тканинної діагностики пухлин, інших паталогічних станів.

Тваринні тканини[ред.ред. код]

В організмі тварин та людини розрізняють 4 типи тканин:

Сполучна тканина[ред.ред. код]

Сполучні тканини мають волокнисту структуру. Вони складаються з клітин, відокремлених одна від одної позаклітинною матрицею. Сполучна тканина служить для сполучення інших видів тканин, наприклад, для утворення органів, і здатна пасивно розтягуватись і стискатися.

Сполучна́ ткани́на — тканина живого організму, яка виконує опорну, захисну і трофічну функції. Складається з декількох видів клітин; переважно з фібробластів, волокон і основної тканинної речовини. Міжклітинна речовина добре виражена. Функції

Сполучна тканина виконує опорну, захисну і трофічну функції.

Трофічна — бере участь в обміні речовин (кров, лімфа, жирова), тому в таких видах сполучної тканини багато міжклітинної речовини. Захисна — клітини здатні до фагоцитозу і беруть участь в процесах імунітету та зсідання крові Опорна — утворює зв'язки, сухожилля, хрящі, [кістки] (в таких видах сполучної тканини мало міжклітинної речовини, або вона щільна, наприклад кісткова, за рахунок наявності в ній солей, також в ній є волокна) Бере участь у загоюванні ран, бо має найвищу здатність до регенерації.

Види

Кількість і вигляд клітин та волокон, а також кількість і склад основної речовини у різних видів сполучної тканини відрізняються залежно від їхніх функції. Розрізняють декілька видів сполучної тканини: кісткову, хрящову, жирову та інші. До сполучної тканини відносяться також кров та лімфа. Сполучна тканина утворює строму практично всіх органів.

Власне сполучна тканина складається з клітин (фібробластів) і міжклітинної речовини (волокна з білків колагену й еластину); її поділяють на пухку та щільну. Пухка сполучна тканина з'єднує шкіру зі структурами, які лежать під нею, вкриває кровоносні судини та нерви. Щільна сполучна тканина утворює дерму, сухожилки, зв'язки.

Сполучна тканина зі спеціальними функціями представлена жировою тканиною і пігментними клітинами. Жирова тканина складається з клітин (ліпоцитів) і утворює жирові депо організму — підшкірну жирову клітковину, сальники. Пігментні клітини розсіяні в шкірі; вони містять пігмент меланін, який захищає організм від ультрафіолетового випромінювання.

Тверда сполучна тканина представлена кістковою і хрящовою тканинами, а рідка — кров'ю та лімфою

Нервова тканина[ред.ред. код]

Клітини, що утворюють центральну та периферичну нервову систему, класифікуються як нервова тканина. З нервової тканини складається головний і спинний мозок, що утворюють центральну нервову систему, й черепно-мозкові та спинномозкові нерви, що утворюють периферичну нервову систему, а також мотонейрони. Нервова тканина забезпечує обмін сигналами між різними структурами організму, а також зв'язок організму з навколишнім середовищем.

Епітеліальна тканина[ред.ред. код]

Епітеліальні тканини утворені шарами клітин, що вистилають поверхні органів (наприклад, поверхню шкіри, дихальних шляхів, репродуктивної системи, внутрішню поверхню травної системи). Клітини епітелію щільно прилягають одна до одної, забезпечуючи таким чином наявність бар'єру між зовнішнім середовищем та органом. Крім захисної функції, епітеліальна тканина може виконувати також видільну та всмоктувальну. Епітеліальна тканина служить для захисту організму від мікроорганізмів, механічних пошкоджень, втрати рідини тощо.

Рослинні тканини[ред.ред. код]

Тканини рослин є об'єктом вивчення гістології рослин. Перша класифікація тканин була розроблена Н.Грю ще у XVIII столітті.

Здебільшого рослинні тканини поділяють на шість груп.

  1. Меристематичні (твірні).
  2. Покривні.
  3. Основні (паренхіматичні).
  4. Механічні.
  5. Провідні.
  6. Видільні.

Серед тканин рослин виділяють малодиференційовані — твірні та високодиференційовані — постійні. Твірні тканини (Меристема) забезпечують ріст, розвиток внутрішньої структури, формують постійні тканини, що становлять у рослинах системи: покривних тканин рослин, провідних тканин рослин, провітрювальних тканин і основних тканин. До системи основних тканин відносять механічні тканини рослин, асиміляційні (Хлоренхіма), запасаючі тканини, секреторні, або видільні (Залозисті тканини рослин), та всисні тканини. Тканини рослин вивчає анатомія рослин, гістологія рослин.

Меристематична тканина[ред.ред. код]

Меристема - твірна рослинна тканина, з якої можуть утворюватися всі інші тканини, меристематичні клітини тривалий час зберігають здатність до поділу з утворенням нових неспеціалізованих клітин.

Клітини меристеми сплощені, дрібні, щільно розташовані одна біля одної, без межклітинників, в центрі клітин розташоване ядро, вакуолі дрібні, численні, клітинна оболонка первинна, наявні лише попередники пластид.

Меристеми класифікують за положенням їх в рослині:

Та за походженням:

  • первинні
  • вторинні.

Основна тканина[ред.ред. код]

Основні тканини (паренхіми) — тканини рослин, що складаються із живих клітин різної форми і виконують різні функції: виповнюючу, асиміляційну, газообміну, запасаючу, видільну та інші.

Джерела[ред.ред. код]

Біологічний словник / за ред. I. Г. Підоплічка. — К.: Головна редакція УРЕ, 1974. — Т. 3. — 552 с.


Метелик Це незавершена стаття з біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.