Понтійська мова
| Понтійська мова | |
|---|---|
| Ποντιακή γλώσσα | |
| Поширена в | Греція, Туреччина, Росія, Україна, Грузія, Казахстан, Німеччина, Нідерланди |
| Регіон | Європа, Азія |
| Носії | 324,535 |
| Писемність | грецька абетка, кирилиця і латинське письмо |
| Класифікація | Індо-Європейська Грецькі мови Понтійська мова |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | ine |
| ISO 639-3 | pnt |
| SIL | pnt |
Понтійська мова (також понтійська грецька, понтійський діалект; грец. Ποντιακή διάλεκτος, Ποντιακή γλώσσα) — умовне найменування кількох груп діалектів, на яких говорило грецьке і елінізоване населення південного узбережжя Чорного моря (греки — понтійці) в Малій Азії (особливо історичної області Понт) у середньовіччя та новий час. У грецькомовних джерелах розглядається як діалект грецької. Як і останній, належить до грецької групи. Загальна кількість носіїв — близько 324 тис., постійно скорочується через асиміляційні процеси. Мова не має офіційного статусу.
Битва при Манцикерті призвела до поступової втрати контролю Візантії над Малою Азією. У цей період починається відокремлюватися каппадокійська мова. Місто Трапезунд (Трабзон) залишається анклавом Візантії, а в 1204 — 1461 роках є центром Трапезундської імперії, поступово втрачаючи свої території під натиском тюрків. Поширення понтійського мови в цілому збігається з територією Трапезундської імперії 13-14 століть. Але, місцеве грецьке і елінізоване населення було менше асимільоване. Так виникла понтійська мова. Її позиції похитнулися після того, як у 1922 — 1923 роках було проведено Грецько-турецький обмін населенням. Значна кількість носіїв опинилася в СРСР, де багато хто перейшов на російську мову. Після масової репатріації греків-понтійців до Греції на початку 90-х робляться спроби його відродження там. Так у 2006, в Салоніках було відкрито театр понтійської мови.
Понтійська мова, як і споріднена з нею, але ще більш потурчена каппадокська мова — певний залишковий діалект середньогрецької(візантійської) мови Малої Азії, що остаточно відокремився і не зазнав впливу сучасної дімотіки, а тому досить архаїзований. Лексика і фонетика понтійської мови багато в чому зберігають ранньовізантійські і навіть класичні античні риси часів давньогрецької колонізації і давньогрецького койне, водночас морфологія близька середньогрецький. Архаїзми понтійської, як і каппадокійської мають переважно давньоіонічне походження. Іншомовний вплив є помітним, на відміну від новогрецької він має переважно азійський характер (вірменський, грузинський, турецький). При цьому він менш помітний, ніж у каппадокійській, де тюркізація спричинила злам граматичного ладу мови.
Грецький мовознавець Маноліс Тріандафіллідіс пропонує наступну діалектну класифікацію для понтійської мови:
- Західно-понтійські діалекти (ніотічні діалекти) на ділянці Синоп — Ун'є.
- Східно-понтійські діалекти на схід від Ун'є, які у свою чергу підрозділяються на:
- Прибережні в районі Трабзона,
- Континентальні групи говірок (халдіотські) у місцевості Халді (міста Гюмюшхане, грец. Аргіруполіс або понтійське Канин), а також сусідні Келькіт, Байбурт, Орду.
Континентальні різновиди є найбільш тюркізованними, в них також помітно сильний субстратний і адстратний вплив інших мов, але саме вони і досі зберігаються в сільській місцевості гірських регіонів Туреччини.
До початку XIV століття ареал розповсюдження понтійської мови носив суцільний характер, охоплюючи всі південне узбережжя Чорного моря і зливаючись на заході з власне візантійською мовою, з якої склалася новогрецька мова. Поступова тюркізація мовців в Османській імперії, а потім і в Туреччини призвела до розпаду ареалу на кілька ізольованих населених пунктів. В наш час[коли?] найчисленнішими є носії халдіотської говірки. Всі вони наразі сповідують іслам і мають турецьку самосвідомість.
Халдіотська говірка має сильний турецький вплив на всіх рівнях аж до сингармонізму (Мірабель, 1965). Вона багато в чому нагадує вже вимерлий фарасіотський діалект каппадокійської грецької мови Малої Азії (місто Фараса, село Девелі поруч з Кайсері, селища Афшар-Кею, Чукурі).
- Греція: з понтійською мовою знайомі до 200 тис. громадян Греції (2001, оцінка). Рідною мовою вважається лише для кілька сотень осіб віком понад 80 років. Основна маса греко-понтійських переселенців з країн СНД русифіковані. Молоді покоління понтійських переселенців 20-х — 30-х років перейшли на стандартну новогрецьку мову, хоча багато хто знайомий з понтійською з мови старших поколінь. Здебільшого це греки з Македонії та Західної Фракії.
- Туреччина: надійних даних щодо числа осіб, які володіють понтійською мовою, немає. Офіційне опитування проводилося востаннє 1965 року. Згідно з сучасними дослідженнями, нараховується десь 5 тис. носіїв понтійської мови у Туреччині[1].
Населені пункти:
| Грецька абетка |
Турецька абетка |
Російська абетка |
IPA | Приклади |
|---|---|---|---|---|
| Α α | A a | А а | [a] | ρομεικα, romeyika, ромейика |
| Β β | V v | В в | [v] | κατιβενο, kativeno, кативено |
| Γ γ | Ğ ğ | Г г | [ɣ] [ʝ] | γανεβο, ğanevo, ганево |
| Δ δ | DH dh | Д д | [ð] | δοντι, dhonti, донти |
| Ε ε | E e | Е е | [e] | εγαπεςα, eğapesa, егапеса |
| Ζ ζ | Z z | З з | [z] | ζαντος, zantos, зантос |
| ΖΖ ζζ | J j | Ж ж | [ʒ] | πυρζζυας, burjuvas, буржуас |
| Θ θ | TH th | С с, Ф ф, Т т | [θ] | θεκο, theko, теко |
| Ι ι | İ i | И и | [i] | τοςπιτοπον, tospitopon, тоспитопон |
| Κ κ | K k | К к | [k] | καλατζεμαν, kalaceman, калачеман |
| Λ λ | L l | Л л | [l] | λαλια, lalia, лалиа |
| Μ μ | M m | М м | [m] | μανα, mana, мана |
| Ν ν | N n | Н н | [n] | ολιγον, oliğоn, олигон |
| Ο ο | O o | О о | [o] | τεμετερον, temeteron, теметерон |
| Π π | P p | П п | [p] | εγαπεςα, eğapesa, егапеса |
| Ρ ρ | R r | Р р | [ɾ] | ρομεικα, romeyika, ромейка |
| Σ ς | S s | С с | [s] | καλατζεπςον, kalacepson, калачепсон |
| ΣΣ ςς | Ş ş | Ш ш | [ʃ] | ςςερι, şeri, шери |
| Τ τ | T t | Т т | [t] | νοςτιμεςα, nostimesa, ностимеса |
| ΤΖ τζ | C c | Ч ч | [ʤ] | καλατζεμαν, kalaceman, калачеман |
| ΤΣ τς | Ç ç | Ц ц | [tʃ] | μανιτςα, maniça, маница |
| Υ υ | U u | У у | [u] | νυς, nus, нус |
| Φ φ | F f | Ф ф | [f] | εμορφα, emorfa, эморфа |
| Χ χ | H, KH (sert H) | Х х | [x] | χαςον, hason, хасон |
- Georges Drettas, Aspects pontiques, ARP, 1997, ISBN 2-9510349-0-3. «… marks the beginning of a new era in Greek dialectology. Not only is it the first comprehensive grammar of Pontic not written in Greek, but it is also the first self-contained grammar of any Greek „dialect“ written, in the words of Bloomfield, „in terms of its own structure“.» (Janse)
- Özhan Öztürk, Karadeniz: Ansiklopedik Sözlük. 2 Cilt. Heyamola Yayıncılık. İstanbul, 2005. ISBN 975-6121-00-9
- Mackridge, P. 1987. Greek-Speaking Moslems of North-East Turkey: Prolegomena to Study of the Ophitic Sub-Dialect of Pontic. Byzantine and Modern Greek Studies 11: 115—137.
- Τομπαΐδης, Δ.Ε. 1988. Η Ποντιακή Διάλεκτος. Αθήνα: Αρχείον Πόντου. (Tompaidis, D.E. 1988. The Pontic Dialect. Athens: Archeion Pontou.)
- Τομπαΐδης, Δ.Ε. ϗ Συμεωνίδης, Χ.Π. 2002. Συμπλήρωμα στο Ιστορικόν Λεξικόν της Ποντικής Διαλέκτου του Α.Α. Παπαδόπουλου. Αθήνα: Αρχείον Πόντου. (Tompaidis, D.E. and Simeonidis, C.P. 2002. Additions to the Historical Lexicon of the Pontic Dialect of A.A. Papadopoulos. Athens: Archeion Pontou.)
- Παπαδόπουλος, Α.Α. 1955. Ιστορική Γραμματική της Ποντικής Διαλέκτου. Αθήνα: Επιτροπή Ποντιακών Μελετών. (Papadopoulos, A.A. 1955. Historical Grammar of the Pontic Dialect. Athens: Committee for Pontian Studies.)
- Παπαδόπουλος, Α.Α. 1958-61. Ιστορικόν Λεξικόν της Ποντικής Διαλέκτου. 2 τόμ. Αθήνα: Μυρτίδης. (Papadopoulos, A.A. 1958-61. Historical Lexicon of the Pontic Dialect. 2 volumes. Athens: Mirtidis.)
- Οικονομίδης, Δ.Η. 1958. Γραμματική της Ελληνικής Διαλέκτου του Πόντου. Αθήνα: Ακαδημία Αθηνών. (Oikonomidis, D.I. 1958. Grammar of the Greek Dialect of Pontos. Athens: Athens Academy.)
- Τοπχαράς, Κονσταντίνος. 1998 [1932]. Η Γραμματική της Ποντιακής: Ι Γραματικι τι Ρομεικυ τι Ποντεικυ τι Γλοςας. Θεσσαλονίκη: Αφοί Κυριακίδη. (Topcharas, K. 1998 [1932]. The Grammar of Pontic. Thessaloniki: Afoi Kiriakidi.)
- Понтійська мова / Понтійський діалект // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 402. — ISBN 978-966-439-921-7.
- Mark Janse, «Aspects of Pontic grammar», a Review Article of Drettas (1997). The paper summarizes the high points of the book.
- Ethnologue report for Pontic
- Committee for Pontian Studies (Επιτροπή Ποντιακών Μελετών)
- Trebizond Greek: A language without a tongue
- Info about Pontians
- Pontic Greek: A cost of a alanguage
- The Pontic Dialect
- Argonautai Komninoi Association
- Pontic Greek — English Dictionary
- Development of the Pontic Greek Dialect
- ↑ Against all odds: archaic Greek in a modern world. Процитовано 9 липня 2015.