Приходько Пилип Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приходько Пилип Романович
Народження26 листопада 1925(1925-11-26)
Козаровичі, Вишгородський район, Україна
Смерть17 травня 2004(2004-05-17) (78 років)
Іванків
ПриналежністьСРСР СРСРУкраїна Україна
ОсвітаНаціональний транспортний університет
Звання Старший лейтенант
Війни / битви
НагородиОрден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Пили́п Рома́нович Прихо́дько (1925—2004) — військовик РА, учасник нацистсько-радянської війни, повний кавалер ордена Слави.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1925 року в селі Козаровичі (сучасний Вишгородський район, Київська область) у родині селян-українців. 1941 року здобув 8-класну освіту.

В рядах РА від 10 листопада 1943 року. Автоматник 1142-го стрілецького полку, 340-ва стрілецька дивізія, 60-та армія, Перший Український фронт.

Протягом 21-25 квітня 1944 року у боях за село Семиківці (сучасний Теребовлянський район, Тернопільська область) Пилип Приходько ліквідував понад 10 солдатів та офіцерів противника.

15 липня 1944 року у боях за Купчинці (Козівський район Тернопільської області) ліквідував 11 вояків противника, у бою за панівну висоту підняв воїнів в атаку та першим досяг розташування ворога, при цьому ліквідував ще кількох неприятелів.

В подальшому воював у складі того ж полку й дивізії — у 38-й армії Четвертого Українського фронту. 25 січня в бою за Тарново Подгорне ліквідував до 10 солдатів противника, придушив вогонь 2 кулеметних точок та захопив полоненого.

Брав участь в Проскурівсько-Чернівецькій, Львівсько-Сандомирській, Карпатсько-Дуклинській, Західно-Карпатській та Моравсько-Остравській операціях. 1945 року демобілізований.

1947 року закінчив Київський автотехнікум, 1967-го — Київський автодорожний інститут.

Працював головним механіком, інженером по спеціальній роботі Іванківського автотранспортного підприємства. Від 1972 року — старший лейтенант-інженер запасу.

Проживав в Іванкові, де й помер 2004 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден Слави 3-го ступеня (8 травня 1944)
  • орден Слави 2-го ступеня (26 серпня 1944)
  • орден Слави 1-го ступеня (23 травня 1945)
  • орден Вітчизняної війни 1-го ступеня
  • медалі

Джерела

[ред. | ред. код]