Західно-Карпатська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Західно-Карпатська операція
Друга світова війна
Западно-Карпатская операция.gif
Хід Західно-Карпатської операції
Дата: 12 січня18 лютого 1945
Місце: Західні Карпати, Польща, Чехословаччина
Результат: перемога Червоної Армії, звільнення більшої частини Словаччини та південної Польщі
Сторони
СРСР СРСР
Румунія Королівство Румунія
Чехословаччина Чехословаччина
Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg Королівство Угорщина
Командувачі
СРСР Малиновський Р. Я.
СРСР Петров І. Ю.
СРСР Гречко А. А.
Чехословаччина Людвік Свобода
Третій Рейх Йозеф Гарпе
Третій Рейх Фердинанд Шернер
Третій Рейх Готтард Хейнріці
Третій Рейх Фрідріх Шульц
Третій Рейх Ганс Крейсінг
Військові сили
СРСР 593 000 о/с[1] Flag of the German Reich (1935–1945).svg
Втрати
91 932 чоловік вбиті, поранені та зниклі безвісті

За́хідно-Карпа́тська опера́ція (12 січня — 18 лютого 1945) — стратегічна наступальна операція радянських військ на Східному фронті Другої світової війни з метою розгрому угрупування німецьких військ, що оборонялися в Західних Карпатах (1-ї танкової, 8-ї, частина сил 17-ї німецьких, а також 1-ї угорської армії), подолання силами 4-го Українського фронту Західних Карпат і вихід на підступи до Моравсько-Остравського промислового району.

Проводилася військами 4-го Українського фронту і правого крила 2-го Українського фронту. У складі 2-го Українського фронту брали участь 1-ша і 4-та румунські армії, у складі 4-го Українського фронту — 1-й чехословацький армійський корпус. Додатково були введені: 5-й гвардійський механізований корпус, управління 2 легких гірсько-стрілецьких корпусів, 6 бригад, 1 самохідно-артилерійська бригада.

В рамках даної операції проведені:

  • Кошицке-Попрадська,
  • Бельська,
  • Плешивец-Брезновська фронтові наступальні операції.

Тривалість операції — 38 діб. Ширина фронту бойових дій — 440 км. Глибина просування радянських військ — 170—230 км. Середньодобові темпи наступу — 4-6 км.

Передумови[ред.ред. код]

На початок операції після успішного завершення Східно-Карпатської операції війська 4-го Українського фронту під командуванням генерала армії І. Ю. Петрова (38-ма, 1-ша гвардійська, 18-та загальновійськові армії, 1-й Чехословацький армійський корпус, 8-ма повітряна армія) займали оборону по рубежу Ясло, Стропков, Генцовце, Турна.

2-й Український фронт (Маршал Радянського Союзу Р. Я. Малиновський) частиною сил у взаємодії з військами 3-го Українського фронту проводив Будапештську операцію 1944-45, а військами правого крила і центру (40-ва, 27-ма і 53-тя армії, 1-ша кінно-механізована група генерал-лейтенанта І. А. Плієва, 4-та і 1-ша румунські армії) наступав в південно-східні райони Словаччини. Їм протистояли частина сил 17-ї армії, 1-ша танкова армія та 1-ша угорська армія, що входили до складу групи армій «А» (з 26 січня — «Центр»), 8-ма армія групи армій «Південь».

Планування операції[ред.ред. код]

У Західних Карпатах противник підготував глибоко ешелоновану оборону, широко використовуючи для її організації важкодоступну гірську місцевість. За задумом радянського командування війська 4-го Українського фронту повинні були наступати на трьох напрямах. Головного удару завдавала 38-ма армія основними силами в обхід Карпат з півночі в загальному напрямі на Бельсько-Бяла і частиною сил на Краків для сприяння 1-шу Українському фронту, що починав в цей же час Сандомірсько-Сілезьку операцію 1945, допоміжний удари повинні були нанести 1-ша гвардійська армія та Чехословацький корпус (у складі 1-ї гвардійської армії, з 22 січня — 18-ї армії) на люботінському напрямі і 18-та армія на попрадськом напрямі.

Від чехословацько-угорського кордону повинні були наступати в північно-західному напрямі армії правого крила 2-го Українського фронту Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського — 40-ва (з 4-ю румунською армією), 27-ма (з 4-м румунським армійським корпусом 1-ї румунської армії) і 53-тя, а також 1-ша кінно-механізована група. Передбачалася тісна взаємодія із словацькими і радянськими партизанами.

Війська центру і правого крила 2-го Українського фронту мали завдання вийти на рубіж pp. Грон, Нітра, а надалі розвернути наступ на Братиславу, Відень, Брно.

На момент початку операції у 4-му Українському фронті було 215 танків і САУ, з них в 38-й армії (де їх застосування було найдоцільнішим за умовами місцевості) — 134. У 1-й гвардійській армії з врахуванням гірських умов, в яких їй належало діяти, 42 танки і САУ планувалося використовувати як засоби підтримки стрілецьких частин, яким вони додавалися. У 18-й армії 39 танків і САУ могли діяти на одному напрямі — уздовж західного берега річки Гернад. Загальне співвідношення сил на початок операції було на користь радянських військ: по особовому складу — в 1,2 разу, гарматам та мінометам — в 1,9, танкам і самохідним гарматам — в 1,3, літакам — в 1,9 разу.

Хід операції[ред.ред. код]

12 січня у наступ перейшли 18-та армія і армії правого крила і центру 2-го Українського фронту. За 4 дні боїв радянські війська просунулися на окремих напрямах на 18 км. 15 січня почала наступ 38-ма армія, яка в перший же день прорвала оборону противника і за 4 дні просунулася на глибину до 80 км.

18 січня перейшла в наступ 1-ша гвардійська армія; відкинувши до кінця дня противника на 22 км, вона наступного дня звільнила важливий вузол комунікацій м. Прешов. 19 січня 18-та А оволоділа м. Кошице. Розвиваючи успіх, війська 4-го Українського фронту до кінця січня вийшли до завчасно підготовленого противником оборонного рубежу, який проходив по річці Сола і висотам на схід від рр. Живець, Яблонка, Ліптовськи-Светі-Мікулаш. Війська правого крила 2-го Українського фронту розгромили противника в Словацьких Рудних горах, звільнили Брезно, а південніше вийшли на рубіж на захід від міст Абелов, Немце. 12 лютого з'єднання 1-ї гвардійської і 38-ї армій оволоділи м. Бельсько-Бяла — потужним вузлом опору противника на підступах до Моравсько-Остравського р-ну.

До середини лютого подальше просування військ 4-го Українського фронту було зупинено противником на оборонному рубежі західніше Струменя, Жівеца, західніше Яблонки, східніше Ліптовського Мікулашу. З 18 лютого 4-й Український фронт перейшов до оборони, а війська 2-го Українського фронту своїм правим крилом до середини березня продовжували бої з метою висунення до р. Грон. Радянським військам в ході наступу надавали допомогу партизани і жителі гірських районів Словаччини.

Сили сторін[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Бойовий склад, чисельність військ та бойові втрати в Західно-Карпатській операції
(станом на 18 лютого 1945 року)
[1]


Найменування об'єднань Бойовий склад, чисельність військ на 12 січня Людські втрати в операції
Кількість з'єднань Чисельність Безповоротні Санітарні Всього Щодобові
СРСР СРСР
4-й Український фронт сд-24, пдд-1, отбр-1, УР-1 267 500 12 316 45 836 58 152 1 530
2-й Український фронт
40-ва, 27-ма, 53-тя армії, КМГ Плієва
сд-25, пдд-4, кд-6, мк-2, тк-1,
отбр-1, УР-1
214 700 4 021 16 815 20 836 548
Всього Дивізій-60, мк, тк-3,
бригад-4, УР-2
482 200 16 337
(3,4 %)
62 651 78 988 2 078
Румунія Королівство Румунія
1-ша та 4-та румунські армії пд-5, гсд-3, кд-2 99 300 2 486 9 488 11 974 315
Чехословаччина Чехословаччина
1-й чехословацький армійський корпус пбр-2, отбр-1 11 500 257 713 970 25

сд — стрілецька дивізія, пдд — повітряно-десантна дивізія, кд — кавалерійська дивізія, тд — танкова дивізія, мд — моторизована дивізія, мк — механізований корпус, тк — танковий корпус, сабр — самохідно-артилерійська бригада, отбр — окрема танкова бригада, бр — бригада, УР — укріплений район

Підсумки операції[ред.ред. код]

В результаті Західно-Карпатської операції війська 4-го і 2-го Українських фронтів звільнили більшу частину території Словаччині та південні райони Польщі. Вийшовши в район верхньої течії Вісли, війська 4-го Українського фронту сприяли розгрому угрупування противника в Силезії військами 1-го Українського фронту. Були створені умови для подальшого наступу з метою оволодіння Моравсько-Остравським промисловим районом.

Радянські війська розгромили 17 ворожих дивізій і 1 бригаду. Противник втратив велику кількість солдатів і офіцерів, близько 2300 гармат та мінометів, 320 танків і штурмових гармат, 65 літаків та іншу бойову техніку. За бойові відзнаки 149 частин і з'єднань фронтів нагороджено орденами; 42 з'єднанням і частинам присвоєні почесні найменування «Кошицькі», «Прешовські», «Горліцькі», «Попрадські», «Ясловські».

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б На основі: Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооруженных сил. Статистическое исследование / Под общей редакцией кандидата военных наук, профессора АВН генерал-полковника Г. Ф. Кривошеева. — Западно-Карпатская стратегическая наступательная операция

Джерела[ред.ред. код]

Мемуари[ред.ред. код]

  • Гречко А.А. Через Карпаты. — М., 1972. (рос.)
  • Москаленко К. С. На юго-западном направлении. 1943-1945. — М., 1979. — С. 439–463. (рос.)

Література[ред.ред. код]

  • За освобождение Чехословакии. — М., 1965. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Кінохроніка[ред.ред. код]