Очікує на перевірку

Іванків (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Іванків
Герб Іванкова Прапор Іванкова
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Вишгородський район
Громада Іванківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32100050010050212
Основні дані
Засновано 1589
Статус із 2024 року
Площа км²
Населення 10 369 (01.01.2020)[1]
Густота 1296 осіб/км²;
Поштовий індекс 07200
Телефонний код +380 4591
Географічні координати 50°56′07″ пн. ш. 29°53′46″ сх. д. / 50.93528° пн. ш. 29.89611° сх. д. / 50.93528; 29.89611Координати: 50°56′07″ пн. ш. 29°53′46″ сх. д. / 50.93528° пн. ш. 29.89611° сх. д. / 50.93528; 29.89611
Водойма р. Тетерів, Болотня


Відстань
Найближча залізнична станція: Тетерів
До станції: 40 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 80 км
Селищна влада
Адреса 07200, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Іванків, вул. І. Проскури, 47
Голова селищної ради Поліщук Олександр Михайлович
Карта
Іванків. Карта розташування: Україна
Іванків
Іванків
Іванків. Карта розташування: Київська область
Іванків
Іванків
Мапа

Іванків у Вікісховищі

Іва́нків — селище в Україні, у Вишгородському районі Київської області, колишній районний центр Іванківського району. Розташований на лівому березі річки Тетерів. Відстань до найближчої залізниці, станції Тетерів — 40 км, до м. Києва — 80 км, до м.Чорнобиль — 50 км, до кордону з 30-кілометровою зоною відчуження — 25 км. Відстань до міжнародного аеропорту «Бориспіль» — 130 км.

Карта Іванкова
При в'їзді до селища

Історія

[ред. | ред. код]

У давнину Іванків називався Землею Трудинівською. Трудинове переходило від одного власника до іншого. У 1589 році ці землі почали називати Місцем Івановим — від імені тодішнього власника маєтку Івана Проскури. Згодом з'явилась назва Іванків.

Жителі Іванкова брали участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 років. Багато з них у складі Київського полку захищали північно-західні кордони України від нападів шляхти. Місцеве населення активно підтримувало повстання селян і козаків проти польської шляхти, що у 1664—1665 роках охопило Правобережну Україну. В Іванкові повстанці розгромили шляхетський маєток.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року Іванків залишився за Польщею.

У 1743 році було збудовано церкву ім'я Пресвятої Богородиці.

Після приєднання Правобережної України до Росії 1793 року Іванків став волосним містечком Радомисльського повіту. На початку XIX століття в ньому проживало 1300 осіб, серед яких було 10 ремісників. У містечку влаштовували ярмарки, на яких торгували лісом, бондарними виробами, смолою, дьогтем, льоном, худобою, рибою тощо. На початку XX ст. ярмарки відбувалися 6 січня, 25 березня, 29 червня та 8 вересня. Базарним днем була неділя.

Братська могила воїнів, які загинули в Другій світовій війни, смт Іванків, у парку
Братська могила воїнів, які загинули в Другій світовій війни, смт Іванків, у парку

У 1887 році за рішенням сходу громадян була створено першу бібліотеку та відкрито сільбудинок, церковнопарафіяльну школу.

Наприкінці 1897 року відкрито телеграф. Першу телеграму з Іванкова до Києва відправлено 14 (26) листопада. Штат поштово-телеграфного відділення складався всього з чотирьох осіб — начальника, наглядача, листоноші й сторожа.

На початку XX століття в містечку Іванків налічувалося 396 дворів, проживало 3138 осіб. Значну частину населення становила сільська біднота. На місцевих підприємствах — шкіряному та цегельному заводах, у 4 кузнях та 5 млинах — працювала невелика кількість робітників.

Також у містечку була православна церква, католицький костел та 2 синагоги. Освіта була представлена однокласною міністерською школою. У Іванкові були лікарня та аптека, лікар, фельдшер та повитуха.

Під час Другої світової війни 808 днів і ночей Іванків був окупований німецькими військами.

Під час російського вторгнення до України селище було окуповане російськими військами з кінця лютого до 1 квітня 2022 року[2]. З 25 лютого в районі Іванкова точилися бої різної інтенсивності, у ході яких ЗСУ змогли зупинити просування окупаційних підрозділів у бік Києва, а 1 квітня — повністю визволити Іванків.[3][4]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 95,84%
російська 3,84%
інші/не визначилися 0,32%

Визначні місця

[ред. | ред. код]

1. Пам'ятник жертвам аварії на ЧАЕС при в'їзді до селища з боку Києва по трасі «Київ-Овруч».

Скульптура у вигляді яйця

2. Яйце на кільцевій дорозі з північного боку до містечка. У 2000 році на клумбі, що на окружній дорозі біля автостанції «Іванків» встановлено незвичайну бетонну скульптуру у вигляді велетенського яйця. Її подарував селищу німецький зодчий Армін Кольбі як символ життя і родючості землі, що має відродитися після важкої «чорнобильської хвороби»[6].

3. Музей історико-краєзнавчий. Адреса: смт Іванків, вул. Шевченка, 13. Заснований у 1980 р. Експозиційні розділи музею: виставка портретів та картин, фауна і флора району, довоєнний період, Друга Світова війна, Чорнобильська катастрофа, Іванків сучасний.

4. Пам'ятник «Дзвін Чорнобиля». Пам'ятник відкритий 26 квітня 1989 р.

5. Пам'ятний знак на честь 400-річчя смт Іванків. Встановлений 21 вересня 1989 р. в центральному парку за рішенням Іванівської селищної ради. Виготовлений із мармуру за проєктом місцевого художника.

6. Пам'ятник Герою Радянського Союзу В. Кібенку. Пам'ятник Герою Радянського Союзу В. Кібенку знаходиться у смт Іванків. Встановлений 26 квітня 1987 р. у парку за рішенням Київської обласної ради. Погруддя виготовлене із бронзи, постамент обкладений мармуровими плитами. Архітектор Ю. Д. Підгородецький, скульптор П. Ф. Кальницький.

7. Музей водогосподарникам-учасникам ліквідації аварії наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відкриття музею відбулося 26 квітня 2001 року в смт Іванків.

8. В'їзний пам'ятник в смт Іванків[7]

9. Пам'ятник ліквідаторам на Чорнобильській АЕС[8]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
  2. Ворог у паніці відступає: ЗСУ повідомили про дві важливі перемоги у Київській області. Апостроф. 1 квітня 2022. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
  3. ЗСУ підірвали на Київщині міст, щоб зупинити російські танки (відео). Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
  4. Колону російських танків помітили за 64 км від Києва (знімки). Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. [1]
  7. [2]
  8. [3]
  9. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №240/2022.
  10. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №416/2022.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]