Підгаєцький Віталій Васильович
| Підгаєцький Віталій Васильович | |
|---|---|
| Народився |
1 серпня 1951 Тартак (Чечельницький район), Вінницька область |
| Помер |
13 лютого 2004 (52 роки) м. Дніпро |
| Країна |
 Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Дніпропетровський державний університет |
| Галузь | джерелознавство, історія, історіографія, кліометрика |
| Заклад | Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Науковий керівник | Валентин Борщевський |
| Відомі учні | Юрій Святець, Ольга Обласова, Ілона Тарнопольська, Вікторія Дмитрієва, Роман Топка, Кирило Шихов, Володимир Ващенко |
Віталій Васильович Підгаєцький (* 1 серпня 1951, с. Тартак, Жмеринський район, Вінницька область — 14 лютого 2004, м. Дніпропетровськ) — український історик, історіограф, джерелознавець, теоретик кліометричних досліджень, україніст. Доктор історичних наук (1993), професор (1995), професор кафедри історіографії та джерелознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (1994)[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Віталій Васильович Підгаєцький народився 1 серпня 1951 року у с. Тартак Чечельницького району Вінницької області. У 1973 році закінчив історичний факультет Дніпропетровського державного (нині — національного) університету.
1982 року у Московському державному історико-архівному інституті захистив кандидатську дисертацію на тему «Джерела про участь робітничого класу в діяльності міських рад (на матеріалах південно-східних областей України) у 1921—1925 рр.». Докторська дисертація «Соціальна структура населення міст України у роки НЕПу (досвід багатовимірного статистичного аналізу матеріалів переписів 1923 і 1926 рр.)» була захищена у 1993 році в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова.[2].
У 1978—1988 роках працював викладачем, згодом — доцентом кафедри всесвітньої історії історичного факультету ДДУ. З 1988 року — доцент, а з 1995 року — професор кафедри історіографії та джерелознавства. У 1995 році заснував науково-дослідну лабораторію комп'ютерних технологій історичних досліджень, яку очолював до смерті.[3]
Працюючи на історичному факультеті викладав курси «Кількісні методи в історичних дослідженнях», «Теорія джерелознавства», «Історія науки і техніки України». Підготував сім кандидатів історичних наук, двоє з яких (Ю. А. Святець та В. В. Ващенко) згодом стали докторами наук.
Помер 13 лютого 2004 року у м. Дніпропетровську внаслідок інсульту. Був похований на Сурсько-Литовському кладовищі.[4]
Праці[ред. | ред. код]
- Основи теорії та методології джерелознавства з історії України ХХ століття: навчальний посібник для історичних ф-тів ун-тів ; Дніпропетровський національний ун-т. — Д. : Видавництво Дніпропетровського ун-ту, 2001. — 392 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Історичний факультет
- ↑ [1]
- ↑ [Информационный бюллетень ассоциации «История и компьютер» № 33, май 2006 / под ред. Л. И. Бородкина. — М.: МГУ, 2006. — С. 221—222.]
- ↑ [Професори Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара 1918—2008 / під ред. С. І. Світленка. — Д.: ДНУ, 2008. — С. 383]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Удод О. А. Підгаєцький Віталій Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 229. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |