Пію блідий
Пію блідий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Synallaxis albescens Temminck, 1823[2][3] | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пію блідий[4] (Synallaxis albescens) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці[5][6]. Виділяють низку підвидів.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 13-16 см, вага 9-17 г. Довжина хвоста становить приблизно 9,3 см. Верхня частина тіла переважно світло-коричнева, крила і хвіст більш темні. Тім'я, потилиця і покривні пера крил рудувато-бурі. Лоб і скроні темно-сірі, обличчя і підборіддя білуваті. На горлі чорна пляма, помітна під час співу. Нижня частина тіла білувата. боки коричнюваті. Виду не притаманний статевий диморфізм. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють одинадцять підвидів:[7]
- S. a. latitabunda Bangs, 1907[8] — південно-західна Коста-Рика, Панама і північно-західна Колумбія (узбережжя затоки Ураба);
- S. a. insignis Zimmer, JT, 1935[9] — північна і центральна Колумбія (Вальє-дель-Каука, долина річки Магдалена, Бояка) і західна Венесуела (південь Апуре);
- S. a. occipitalis Madarász, 1903[10] — північно-західна Венесуела (Сьєрра-де-Періха, від Мериди і західної Тачири на схід до Міранди) і північ центральної Колумбії (Норте-де-Сантандер, Сантандер);
- S. a. littoralis Todd, 1948[11] — узбережжя північної Колумбії;
- S. a. perpallida Todd, 1916[12] — крайня північ Колумбії (півострів Гуахіра) і північно-західна Венесуела (від північно-західної Сулії на схід до Фалькона і на південь до озера Маракайбо і Лари);
- S. a. nesiotis Clark, AH, 1902[13][14] — північна Колумбія (Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта), північна Венесуела, острів Маргарита;
- S. a. trinitatis Zimmer, JT, 1935 — східна Венесуела, острів Тринідад;
- S. a. josephinae Chubb, C, 1919[15][16]. — південна і східна Венесуела, Гаяна, Суринам і північна Бразилія (Рорайма);
- S. a. inaequalis Zimmer, JT, 1935 — Французька Гвіана і північ центральної Бразилії (по обидва береги Амазонки між річками Мадейра і Тапажос);
- S. a. albescens Temminck, 1823 — східна і центральна Бразилія (від Мараньяну і Пернамбуку на захід до Мату-Гросу і на південь до Парани), східний Парагвай і північно-західна Аргентина (Місьйонес);
- S. a. australis Zimmer, JT, 1935 — крайній південний схід Перу (Мадре-де-Дьйос, центральна і східна Болівія, західний Парагвай, північно-західна і центральна Аргентина (від Сальти і Формоси на південь до Мендоси, Ла-Пампи і Буенос-Айреса).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Бліді пію мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Бразилії, Перу, Болівії, Парагваї, Уругваї, Аргентині та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, які включають в себе савани і чагарникові зарості, рівнинні і гірські вологі тропічні ліси, луки, болота, плантації і сади[17][18]. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Бліді пію зустрічаються парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами, яких шукають на землі та серед рослинності. Гнізда кулеподібні з трубкоподібним входом, зроблені з гілочок. В кладці 2 зеленувато-білих яйця. Інкубаційний період триває 15-16 днів.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція блідих пію становить приблизно 50 мільйонів птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Synallaxis albescens.
- ↑ Coenraad Jacob Temminck & Georges Louis Leclerc Buffon: Nouveau recueil de planches coloriées d’oiseaux. T. 3. Strasburg: Chez Legras Imbert et Comp., 1823.
- ↑ E.C. Dickinson. Systematic notes on Asian birds. 9. 1 The “Nouveau recueil de planches coloriées” of Temminck & Laugier (1820-1839). „Leiden Zoologische verhandelingen”. 335, s. 40, 2001. ISSN 0024-1652.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Robert S. Ridgely: A Guide to the Birds of Panama: With Costa Rica, Nicaragua, and Honduras. Princeton University Press, 1992, s. 250. ISBN 9780691025124.
- ↑ Thomas S. Schulenberg, Douglas F. Stotz, Daniel F. Lane, John P. O’Neill & Theodore A. Parker: Birds of Peru: Revised and Updated Edition. Princeton University Press, 2010, s. 310. ISBN 9781400834495.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 січня 2022.
- ↑ Outram Bands. On a Collection of Birds from Western Costa Rica. „The Auk”. 24, 1907. doi:10.2307/4070379.
- ↑ John T. Zimmer. Studies of Peruvian Birds XVIII. „American Museum Novitates”. 819.
- ↑ dr. Julius Madarász. Description of some new birds from Venezuela. „A Magyar Természettudományi Múzeum évkönyve”. 1, 1903.
- ↑ W.E. Clyde Todd. Critical remarks on the Oven-birds. „Annals of the Carnegie Museum”. 31, ss. 36-37, 1950.
- ↑ W.E.C. Todd. Preliminary diagnoses of fifteen apparently new neotropical birds. „Proceedings of The Biological Society of Washington”. 29, 1916.
- ↑ Charles E. Hellmayr: Catalogue of birds of the Americas and the adjacent islands in Field Museum of Natural History. T. 13. 1925, s. 90.
- ↑ Austin H. Clark. The Birds of Margarita Island, Venezuela. „The Auk”. 19, s. 264, 1902.
- ↑ Charles Chubb: The birds of British Guiana: based on the collection of Frederick Vavasour McConnell. T. 2. 1921, s. 97.
- ↑ Fr. Haverschmidt. More Bird Weights from Surinam. „The Wilson Bulletin”. 64, s. 237, 1952.
- ↑ Mariela V. Lacoretz, M. Cecilia Sagario & Víctor R. Cueto. Habitat selection by the Pale-breasted Spinetail (Synallaxis albescens) at multiple spatial scales in the central Monte Desert, Argentina. „The Emu”. 112 (2), ss. 162-166, 2011. doi:10.1071/MU11067.
- ↑ Inara R. Leal, Marcelo Tabarelli & Jose Maria Cardoso da Silva: Ecologia e conservação da caatinga. Editora Universitária UFPE, 2003, s. 265.
Джерела[ред. | ред. код]
- Stiles and Skutch, A guide to the birds of Costa Rica ISBN 0-8014-9600-4
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Skutch, Alexander F. (1969). Pale-breasted castlebuilder (PDF). Life Histories of Central American Birds III: Families Cotingidae, Pipridae, Formicariidae, Furnariidae, Dendrocolaptidae, and Picidae. Pacific Coast Avifauna, Number 35. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 335—340.
- Image - Animal Diversity Web
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Горнерові
- Птахи, описані 1823
- Птахи Коста-Рики
- Птахи Панами
- Птахи Колумбії
- Птахи Сьєрра-Невади-де-Санта-Марти
- Птахи Венесуели
- Птахи Гаяни
- Птахи Французької Гвіани
- Птахи Суринаму
- Птахи Бразилії
- Птахи Тринідаду і Тобаго
- Птахи Перу
- Птахи Болівії
- Птахи Парагваю
- Птахи Уругваю
- Птахи Аргентини