Координати: 48°27′51″ пн. ш. 22°35′51″ сх. д. / 48.46417° пн. ш. 22.59750° сх. д. / 48.46417; 22.59750
Очікує на перевірку

Ракошино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ракошино
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Мукачівський район
Тер. громада Великолучківська громада
Код КАТОТТГ UA21040010120087196
Основні дані
Засноване 1333
Населення ~8600
Площа 4,219 км²
Густота населення 777,44 осіб/км²
Поштовий індекс 89620
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°27′51″ пн. ш. 22°35′51″ сх. д. / 48.46417° пн. ш. 22.59750° сх. д. / 48.46417; 22.59750
Середня висота
над рівнем моря 		113 м
Місцева влада
Адреса ради 89620, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ракошино, вул. Дружби, 20
Карта
Ракошино. Карта розташування: Україна
Ракошино
Ракошино
Ракошино. Карта розташування: Закарпатська область
Ракошино
Ракошино
Мапа
Мапа

CMNS: Ракошино у Вікісховищі

Ракошино — село в Україні, в Закарпатській області, Мукачівському районі.

Ракошино знаходиться за 7 кілометрів від Мукачево.

Історія

[ред. | ред. код]

За переказами назва села Ракош (Ракове) походить від слова «раки», яких багато водилось у старому руслі річки Латориці, що пролягало через село. В окремих письмових джерелах село зустрічається ще під назвою Берегракош (тобто Ракошин Березький), оскільки воно належало до Березького комітету.


Місцевість де розташовані села Ракошинської сільради, була заселена з давніх часів. В районі Кайданова та околиці Ракошина знайдено кам'яні знаряддя праці епохи неоліту (IV—III ст. до н. е.).

У письмових джерелах село згадується в 1330 році.

У письмових джерелах село згадується в 1332 році, як Rakus.

Вже у 1427 році мешканці Ракошина та інших сіл боролись проти передачі їх земель Бранковичу. В 1463 році вони з селянами Іаношієва (Іванівки) протестували проти нападів і насильств іршавського феодала Ладислава Карачоні. У 1514 році вони взяли участь у селянській війні!

Для розміщення частин замкової кавалерії у селі власті збудували казарми.

Село мало церкву вже в середньовіччі, яка вже була в 1737 році в руїнах. У 1645 р. тут була садиба Ракоці, зруйнована поляками у 1657 році.

Реформатська церква була споруджена в неокласичному стилі між 1836 та 1844 роками та була відновлена в 1981 році.

У XVII ст. селом володіли князі, зокрема родина Ракоціїв. Зміни власників села, їх чвари призводили до посилення закріпачення селян, до затримки розвитку села. В період війни чоловіків брали до армії. Кріпаків зобов'язували сплачувати численні грошові та натуральні повинності. Крім численного оброку, селяни виконували різні роботи на будівництві і ремонті в панському маєтку чи в Мукачівському замку, несли охорону, транспортували різні речі тощо.

Під час вторгнення на Закарпаття польського — шляхетського війська у 1657 році маєток Ракоціїв в Ракошині був зруйнований. Проте володарі примусили селян швидко відбудувати його, а в 1684 році повністю реконструювали.

Після загарбання Закарпаття австрійськими Габсбургами становище народних мас ще дужче погіршало. Кріпаки як і раніше ледве животіли, терпіли нестатки, їх до того ж грабували розміщені німецькі війська. Цим, насамперед, і пояснюється активна участь багатьох селян Ракошина у визвольній війні угорського народу 1703—1711 рр. У загонах куруців було понад 40 чоловік Ракошина і сусідніх сіл. Після 1728 року Ракошино, як і вся Мукачівсько — Чинадіївська домінія, перейшла до рук графа Шенборна.

У XIX столітті, за даними Т.Легоцького і Я.Штернберга, громада Ракошина (села Мукачівського округу Березького комітату) користувалася печаткою з зображенням рака (що відтворювало один з переказів про походження назви села).

22 березня 1919 року у селі розпочався період радянської окупації, більшовицька окупація проіснувала 39 днів. 29 квітня 1919 року Ракошино окупували румунські війська. А в травні на зміну їм прийшли війська Чехословаччини.

Чимало молоді Ракошина вступило в ряди Червоної Армії і брало участь в остаточному розгромі нацистів. До самого Берліна пройшли з боями ракошинці М.Доктор, В.Крупка, І.Когутич, Ю.Глагола та інші.


храм св. арх. Михайла. 1833.

У XVII ст. більшість населення становили протестанти. У 1682 р. церква отримала ділянку, виділену поміщиком. У 1733 р. згадують дерев'яну церкву св. Михайла. У 1798 р. є згадка про стару дерев'яну церкву в поганому стані.

У 1833 р. подарували з графських земель нову ділянку для будівництва церкви, а також забезпечено будівельні матеріали. У 1834 р. для парохії надано додаткову ділянку біля но-возбудованої церкви. У 1839 р. обміняли будинки дяка та священика, внаслідок чого фара опинилася на теперішньому місці. У 1937 р. на місці, де з 1576 р. до 1833 р. стояла стара церква (чи церкви), поставлено кам'яний хрест. Кам'яна церква — типова для околиці однонавна базиліка, збудована за о. Миколи Бачинського. У кінці XIX ст. інтер'єр розмалював Микола Головчак. Дерев'яну люстру зробили Василь Лендєл та Юрій Логойда. У 1996 р. Мирон Курцеба з Руського перемалював стінопис і намісні ікони. Дзвіницю з металу і бетону збудували в 1935 р., коли стараннями пароха Миколи Товта оновлювали церкву. Три дзвони відлила ужгородська фірма «Акорд» у 1933 р. до 100-річчя храму. Дзвони освятив єпископ О. Стойка на празник св. Михайла 1935 р. Біля церкви збереглося кілька понищених часом дерев'яних хрестів.

Присілки

[ред. | ред. код]

Ракошуйфолу

Ракошуйфолу — колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Ракошино

Згадки: 1572: Rákosújfalu

Родився в селі

[ред. | ред. код]

В селі народилися:

  • Бейла Шаламон, Бейла Шалі (Ракошино, 4 березня 1885 — Будапешт, 15 червня 1965) угорський актор, театральний режисер, гуморист, письменник;
  • Карой Пап (1872—1954) історик літератури та професор університету
  • Міца Володимир Михайлович.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 5412 осіб, з яких 2575 чоловіків та 2837 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3266 осіб.[2]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
русинська 51,90 %
угорська 46,58 %
українська 2,30 %
молдовська 0,06 %
словацька 0,06 %

Туристичні місця

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Ракошино — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ракошино&oldid=40868168