Рауль Бова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бова.
Рауль Бова
італ. Raoul Bova
Народився14 серпня 1971(1971-08-14)[1][2][3] (53 роки)
Рим, Італія[1]
Громадянство Італія
Діяльністьактор, модель, кіноактор, сценарист, телеактор, кінорежисер
Роки діяльності1984 — тепер. час
IMDbnm0100556
CMNS: Рауль Бова у Вікісховищі

Рауль Бова (італ. Raoul Bova; нар. 14 серпня 1971, Рим) — італійський актор та режисер.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Рауль Бова народився 14 серпня 1971 року у Римі в родині Джузеппе Бова з Роччелла-Йоніка, Калабрія, та його дружини Рози з Ачерри, Кампанія. З дитинства серйозно займався плаванням, у 15-річному віці виграв чемпіонат Італії у плаванні на 100-метровій дистанції на спині. 1991 року почав працювати на телебаченні як помічник в ігровому телешоу «Scomettiamo che…?» на каналі Rai 1. Наступного року почав зніматися у невеликих ролях в кіно і телесеріалах[4].

1993 року зіграв свою першу головну роль — Марко, інструктора з серфінгу, закоханого в іноземну принцесу, у комедійній мелодрамі «Маленьке велике кохання» Карло Вандзіни. 1995 року виконав роль комісара Ніно Де Венанціо у драматичному трилері «Палермо — Мілан: Квиток в один кінець» Клаудіо Фрагассо, за яку був номінований на премію Давид ді Донателло у категорії Найкращий актор другого плану. 1996 року спільно з Монікою Гуерріторе зіграв у фільмі «Вовчиця» Габріеле Лавія за твором Джованні Верга. У 1997—1998 роках виконував роль капітана Карло Аркуті у серіалах «Спрут 8» та «Спрут 9». 1999 року разом з Мадонною знявся у телерекламі Max Factor. 2002 року зіграв у телефільмі «Франческа і Нунціата» Ліни Вертмюллер з Софі Лорен та Клаудією Джеріні. 2003 року разом з Джованною Медзоджорно знявся в головній ролі у кінодрамі «Вікно навпроти» Ферзана Озпетека[5].

2020 року видав автобіографічну книгу «Уроки води» (італ. Le regole dell'acqua)[6]. Того ж року виступив режисером та продюсером документального телефільму про плавання «Остання гонка», прем'єра якого відбулася у червні 2021 року на Canale 5[7].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Після завершення стосунків з італійською акторкою Роміною Монделло, Бова 2000-го року одружився з К'ярою Джордано, ветеринаром. У шлюбі народилися двоє синів — Алесандро Леон (2000) та Франческо (2001). Розлучилися 2013 року. З того часу актор перебуває у фактичному шлюбі з Росіо Муньйос Моралес, іспанською акторкою, телеведучою та моделлю. У пари народилися двоє доньок — Луна (2 грудня 2015) та Альма (1 листопада 2018)[8].

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1993 ф Маленьке велике кохання Piccolo grande amore Марко
1995 с Спрут 7 La piovra —Indagine sulla morte del commissario Cattani віцекомісар Джанні Бреда
1996 ф Палермо — Мілан: Квиток в один кінець Palermo — Milano solo andata Ніно де Венанціо
1996 ф Німфа Ninfa plebea П'єтро
1996 ф Вовчиця La lupa Нанні Ласка
1997 с Спрут 8 La piovra — Lo scandalo капітан Карло Аркуті
1998 с Спрут 9 La piovra — Il patto капітан Карло Аркуті
2001 тф Франческа і Нунціата Francesca e Nunziata Федеріко Монторсі
2002 с Франциск Francesco Франциск Ассізський
2002 ф Янгол помсти Avenging Angelo Марчелло / Джанні Карбоні
2003 ф Вікно навпроти La finestra di fronte Лоренцо
2003 тф Кароль — людина, що стала Папою Римським Karol — Un uomo diventato papa отець Томаш Залеський
2004 ф Чужий проти Хижака Alien vs. Predator Себастьян де Роза
2005 ф Під сонцем Трскани Under the Tuscan San Марчелло
2007 ф Я, інший Io, l'altro Джузеппе
2008 ф Пробач за кохання Scusa ma ti chiamo amore Алесандро Беллі
2009 ф Копи Sbirri Матео Гатті
2010 ф Пробач, я хочу з тобою одружитися Scusa ma ti vogluo sposare Алесандро Беллі
2010 ф Наше життя La nostra vita П'єро
2010 ф Баарія Baaria римський журналіст
2010 ф Прекрасне товариство La bella società Ромоло
2010 ф Турист The Tourist граф Філіппо Гаджія
2011 ф Ніхто не може мене засуджувати Nessuno mi può guidicare Джуліо
2011 ф Незрілі Immatiri Джорджо Романіні
2013 ф Вгадай, хто прийде на Різдво? Indovina chi viene a Natale? Франческо
2013 ф Добридень, тату Buongiorno, papà Андреа Манфредіні
2014 ф Вибачте, якщо я існую! Scusate se esisto! Франческо
2015 ф Римські побачення All Roads Lead to Rome Лука
2018 с Медічі Medici Сікст IV
2019 с Королева Півдня La Reina del Sur Франческо Бельмондо
2019 с Зроблено в Італії Made in Italy Джорджо Армані
2022 с Дон Матео Don Matteo дон Массімо
2024 док Я трохи божевільний, а ти? Io sono un po' matto, e tu? у ролі самого себе

Режисер

  • 2011 — Чорне кохання (короткометражний) (італ. Amore nero)
  • 2013 — Як дельфін (телесеріал) (італ. Come un delfino)
  • 2020 — Остання гонка (документальний) (італ. Ultima gara)

Музичні кліпи

[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Давид ді Донателло

Срібна стрічка

  • 2009 — Спеціальна Срібна стрічка (Копи).
  • 2011 — Номінація на найкращого актора (Ніхто не може мене засуджувати).
  • 2013 — Номінація на найкращого актора (Добридень, тату).

Золотий глобус (Італія)

  • 2006 — Європейський Золотий глобус.
  • 2007 — Найкращий актор (Я, інший).
  • 2011 — Найкращий актор (Ніхто не може мене засуджувати).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1028843852 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ https://www.supereva.it/raoul-bova-ricorda-frizzi-aveva-sempre-unenergia-positiva-66938
  5. ↑ https://www.sipario.it/attori/item/638-s-i-p-a-r-i-o-raoul-bova.html
  6. ↑ https://tvzap.kataweb.it/news/280823/le-regole-dellacqua-il-libro-autobiografico-di-raoul-bova/
  7. ↑ https://www.dituttounpop.it/ultima-gara-film-stasera-trama-completa-trailer-cast-incassi-dove-in-streaming-repliche-ieri/
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рауль_Бова&oldid=43667933