Рашомон-ефект
Рашомон-ефект,[1] також ефект Рашомона,[2] ефект Расьомон,[3] англ. Rashomon effect — це метод оповіді та написання сценарію в кіно, за якого подія отримує суперечливу інтерпретацію чи опис з боку осіб, що беруть у ній участь, таким чином надаючи різні перспективи та точки зору на один і той самий інцидент. Ефект був представлений Акірою Куросавою в фільмі «Рашомон».[1] Термін використовується для опису феномену ненадійності свідчень очевидців.
У ширшому сенсі цей термін стосується мотивів, механізму та випадків висвітлення обставин і стосується спірних інтерпретацій подій, існування розбіжностей щодо доказів подій, а також суб'єктивності та об'єктивності у людському сприйнятті, пам'яті та висвітленні подій.
_Press_Photo_of_Toshiro_Mifune_and_Machiko_Ky%C5%8D.jpg)
Свою назву ефект отримав від фільму «Рашомон» 1950 року японського режисера Акіри Куросави, в якому вбивство описується чотирма суперечливими способами чотирма свідками.[4] Кримінальна драма розповідає історію смерті самурая і зґвалтування його дружини в Японії XIII-го століття, зіставляючи різні свідчення учасників подій через еліпсис.[5] Свою версію історії розповідають Тадзьомару, дружина самурая (Мачіко Кьо), Самурай (через медіума) та Дроворуб, і кожна версія суперечить іншим версіям за низкою пунктів.[6][7] Кожна з цих розповідей подається як «історія в історії», що підкреслює її очевидний реалізм, але в кінцевому підсумку жодна з них не представляється правдивою. Всі вони, під певним кутом зору, є правдивими, але ця правда є умовною і пояснюється залежно від контексту, передісторії та стану кожної людини.
Підхід Куросави мав значний[7] кінематографічний та культурний вплив, оскільки цей фільм приніс у кіно та телебачення несподівану та дуже відмінну розповідь від того, що бачили раніше. Багато фільмів і телешоу використовували ефект Рашомона шляхом включення суперечливих аналепсів (флешбеків) від різних оповідачів.
Ефект Рашомона був визначений у сучасному академічному контексті як «назва епістемологічних рамок — або способів мислення, знання та запам'ятовування — необхідних для розуміння складних і неоднозначних ситуацій».[8]
Історія терміну та його перестановки в кіно, літературі, юриспруденції, психології, соціології та історії є предметом колективної монографії 2015 року під редакцією Блера Девіса, Роберта Андерсона та Яна Воллза під назвою «Ефекти Рашомона» (англ. Rashomon Effects): Куросава, Рашомон та їхня спадщина".[9]
Демонстрацію цього принципу в науковому розумінні можна знайти в журнальній статті з етнографії Карла Г. Гайдера 1988 року.[10] Гайдер використовував цей термін для позначення впливу суб'єктивності сприйняття на спогад, завдяки якому спостерігачі події можуть створювати суттєво різні, але однаково вірогідні звіти про неї.
У справі Верховного суду штату Квінсленд «Австралійський інститут прогресу ЛТД проти Виборчої комісії Квінсленду та інших штатів» (№ 2) суддя Епплгарт Джей писав про це:
Ефект Рашомона описує, як сторони описують подію в різний і суперечливий спосіб, що відображає їх суб'єктивну інтерпретацію та корисливу пропаганду, а не об'єктивну правду. Ефект Рашомона проявляється, коли подія є результатом судового розгляду. Не варто дивуватися, коли обидві сторони стверджують, що виграли справу.— [11]
Примхи спогадів і те, як вони залежать від власної ідентичності та інтересів, також є темою незавершеного польського фільму 1963 року «Пасажир» (за мотивами радіоп'єси 1959 року), в якому в'язень Аушвіца і охоронець по-різному згадують події в цьому нацистському концтаборі.
Методи написання сценарію в стилі Рашомон були задіяні у сценарії «Зникла дівчина» (Девід Фінчер, 2014).
Цей стиль конфліктної оповіді Рашомона можна знайти в «Скажених псах», одному з найкращих фільмів Квентіна Тарантіно.
Деякі приклади фільмів, у сценарній техніці яких використано ефект Рашомона: «Звичайні підозрювані» (Браян Сінгер, 1995), «Герой» (Чжан Їмоу, 2002), «Слон» (Гас Вант Сент, 2003), «Точка огляду» (Піт Трейвіс, 2008).
- «CSI: Місце злочину» (сезон 6 № 21 «Подружка нареченої Диявола (Рашомама)»),
- «Швидка допомога» (сезон 8 № 1 «Чотири кути»)
- «Сімпсони» (сезон 10 № 23 «Тридцять хвилин над Токіо»)
- «Південний парк» (сезон 13 № 5 «Рибні палички»)
- «Губка Боб» (5 сезон № 1 «Друг чи ворог»)
- «Зоряна брама: SG-1» (сезон 4 № 19 «Вундеркінд[es]»)
- «Новий Зоряний шлях» (Сезон 3 № 14, Епізод 62 «Питання точки зору»)
- «Надприродне» (сезон 2 № 15 «Високі казки»)
- «Цілком таємно» (сезон 3 № 20 «Хосе Чанг з космосу») (сезон 5 № 12 «Погана кров»)
- «Доктор Хаус» (8 сезон № 11 «Ніхто не винен»)
У соціальних науках «ефект Рашомона» використовується для позначення ситуацій, коли важливість події, мети або цінності, визначеної в абстрактних термінах, не заперечується, але існують різні погляди або оцінки щодо того, чому, як, хто і для чого. Хоча «ефект Рашомона» має важливі епістемологічні наслідки, він також може бути евристичним ресурсом для підходу до аналізу наративів і телеологій, за допомогою яких конструюється, структурується і репрезентується соціальна реальність.
- ↑ а б Рашомон-ефект або трагедія запрограмованої людини // Сучасність: література, мистецтво, суспільне життя. Червень 1976 — Ч.6 (186). — Мюнхен: Сучасність. Доступ
- ↑ Участь Генерального консула України в Кракові Вячеслава Войнаровського у роботі міжнародного конгресу Open Eyes Economy Summit. krakow.mfa.gov.ua. (22 листопада 2023 року).
Лейтмотивом конгресу була повномасштабна російська військова агресія проти України, зокрема цій тематиці були присвячені наступні дискусійні панелі: «Україна в глобальній продовольчій мережі», «війна в Україні та небезпечний ефект Рашомона» і «Геополітичний ЄС в умовах війни в Україні».
- ↑ Олександр Рудяченко. Андрій Cова. Не із дешевих пряників | 12.12.2020 | ukrinform.ua
- ↑ Davenport, Christian (2010). Rashomon Effect, Observation, and Data Generation. Media Bias, Perspective, and State Repression: The Black Panther Party. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 52–73, esp. 55. ISBN 9780521759700.
- ↑ Станіслав Мензелевський. Еліпсис в кіно | Мистецький журнал «Кіно-Театр», номер 2005:#5
- ↑ Nick Bugeja. Everyone is selfish and dishonest: The Rashomon effect and Kurosawa's storytelling legacy | 19 May 2017 | ACMI (музей)
- ↑ а б Брюховецька, Лариса Іванівна. Кіномистецтво: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Лариса Брюховецька. — К.: Логос, 2011. — 391 с.: іл. Бібліогр. в кінці глав. — Бібліогр.: с.385-389. — 300 прим. ISBN 978-966-171-382-5 (стор.: 271, 379)
- ↑ Anderson, Robert (2016). The Rashomon Effect and Communication. Canadian Journal of Communication. 41 (2): 250—265. doi:10.22230/cjc.2016v41n2a3068. ISSN 0705-3657.
- ↑ Davis, Blair; Anderson, Robert; Walls, Jan, ред. (2015). Rashomon Effects: Kurosawa, Rashomon and Their Legacies. Routledge Advances in Film Studies. Abingdon, England: Routledge. ISBN 978-1138827097. Процитовано 28 September 2016. See also the citation of individual chapters.
- ↑ Heider, Karl G. (March 1988). The Rashomon Effect: When Ethnographers Disagree (PDF). American Anthropologist. 90 (1): 73—81. doi:10.1525/aa.1988.90.1.02a00050. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2011.
- ↑ The Australian Institute for Progress Ltd v The Electoral Commission of Queensland & Ors (No 2) [2020] QSC 174 (15 June 2020), Supreme Court (Qld, Australia).
- (англ.) «Кінематографічні дослідження того, як перевага спостерігача визначає об'єктивне та суб'єктивне»
- Davis, Blair (cura di), Rashomon Effects: Kurosawa, Rashomon and Their Legacies, collana Routledge Advances in Film Studies, Abingdon, England, Routledge, 2015, ISBN 1138827096.
- (англ.) W.D. Roth en J.D. Mehta (2002), The Rashomon Effect. Combining Positivist and Interpretivist Approaches in the Analysis of Contested Events, in: Sociological Methods & Research, Vol. 31 No. 2, November 2002, pp. 131—173