Романчук Олег Костянтинович
| Романчук Олег Костянтинович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
16 липня 1951 (72 роки) Кам'янка-Бузька, Кам'янка-Бузький район, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | письменник, журналіст, письменник наукової фантастики, викладач університету |
| Галузь | журналістика[1] |
| Знання мов | українська[1] |
| Членство | Національна спілка письменників України |
| Нагороди | |
Оле́г Костянти́нович Романчу́к (нар. 16 липня 1951, місто Кам'янка-Бузька Львівська область) — український письменник, журналіст, член Світової організації періодичної преси (Брюссель), науковець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української преси факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1968—1973 роках навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка (радіофізик).
Творчість[ред. | ред. код]
Автор:
- збірок фантастичних оповідань «Таємниця жовтої валізи» (1981) і «Право на істину» (1990);
- науково-фантастичного роману «Зоряний кристал» (1986);
- збірки нарисів «Оглянутися в майбутнє» (1989);
- історичного дослідження «Ультиматум» (1990).
Співавтор футурологічного дослідження «На порозі надцивілізації» (1991, 1998).
Упорядник збірок нарисів «Аксіоми для нащадків», «Українські імена в світовій науці» та інших.
Автор сценарію документального фільму «Розвіяні по чужині», написаного на основі цієї книжки. Співавтор футурологічного дослідження «На порозі Надцивілізації».
Автор наукових статей і досліджень із проблем культури, політичної і воєнної історії України.
Засновник двох популярних часописів — журналу політології, футурології, економіки, науки та культури «Універсум» (від 1993) і «Світ пригод». Автор багатьох проплачених статей. За що має декілька відкритих судових справ у м. Львів по місцю проживання.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Член Національної спілки письменників і Національної спілки журналістів
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреат премії імені Івана Багряного 2008 року «за визначний внесок у розбудову державної незалежності України та консолідацію суспільства».
- Лауреат міжнародної літературної премії імені Дмитра Нитченка 2009 року.
- Лауреат конкурсу українського фонду Воляників-Швабінських за навчальний посібник «Системний аналіз у журналістиці».
- Лауреат обласної премії імені В'ячеслава Чорновола 2012 року за публіцистичну збірку «У пошуках універсуму». Автор книги публіцистики «Перезаснування України» (2013).
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Жити серцем |
- Олег Романчук. Ультиматум. Хроніка одного конфлікту між Раднаркомом РРФСР і Центральною Радою
- Ризики для України. Порошенко, мова і Московський патріархат
Джерела[ред. | ред. код]
- Петрук В. Олег Романчук в гостях у ковельчан // Волинь-нова. — 2011. — 26 липня. — С. 7.
- Михайлин І. Л. Краса врятує світ, а Україну — книжка. Працю Олега К. Романчука висунуто на здобуття Шевченківської премії / Ігор Михайлин // День. — 2013. — 29—30 листопада.
- Михайлин І. Л. Краса врятує світ, а Україну — книга. На здобуття Національної премії України імені Т. Шевченка / Ігор Михайлин // Універсум. — 2013. — № 11-12. — С. 54–55.
|
