Сакраментарій Геласія
Так званий Сакраментарій Геласія (лат. Sacramentarium Gelasianum) — це сакраментарій, книга з християнської літургії[1]. Це друга найдавніша західна літургічна книга, яка збереглася до нашого часу (екземпляр рукопису у Ватиканській бібліотеці (MS Reginensis 316), старшим є тільки Веронський сакраментарій.
Книга існує в декількох рукописах, найстарший з яких — рукопис 8-го сторіччя, що зберігається у Ватиканській бібліотеці та був отриманий з бібліотеки шведської королеви Христини. Цей рукопис є найважливішим зразком меронвінзьких ілюмінованих манускриптів з тих, що збереглися, та демонструє поєднання усталених мистецьких норм Пізньої Античності з мотивами «варварського» мистецтва періоду міграцій, які можна порівняти з більш відомим острівним мистецтвом Британії та Ірландії.
Жоден з наявних рукописів книги не містить ім'я Геласія, натомість вона має назву Liber sacramentorum Romanae ecclesiae («Книга таїнств Римської церкви»). Однак дуже стара традиція пов'язує книгу з папою Геласієм I, традиція, яка походить з приписування створення сакраментарія цьому папі 5-го сторіччя в роботах поета та боголова 8-го сторіччя Валафріда Страбона.
Сакраментарій з Ватиканської бібліотеки був створений неподалік Парижа бл. 750 року та містить суміш галльських та римських елементів[2]. Ймовірно до його створення існували попережні схожі тексти, які не збереглися. Датування літургічного змісту базується не на характеристиках рукопису, а самої літургії: більша її частина показує суміш римських та галльських практик, наслідуваних від меровінзької церкви. Приписування рукопису Геласію додавало ваги його змісту, який є важливим документом догригоріанської літургії.
Серед декількох літургійних обрядів, які існували у Західній Європі до 8-го сторіччя, двома найвпливовішими були римський обряд півдня Італії та Ломбардії та галліканський обряд (лат. Ritus Gallicanus), який був у використанні у більшості інших частин Західної Європи, за виключенням Іберійського півострову та Британських островів. До 700 року римський обряд вчинив певний вплив на використання галліканського, що і відображено в сакраментарії Геласія. Однак ця суміш була відкинута при переході імперії Карла Великого на римський обряд, сакраментарій якого був наданий папою Адріаном I — в 785-86 роках від надіслав Сакраментарій Адріана, версію григоріанського сакраментарію для використання папами, адаптовану для імперії Каролінгів.
«Сакраментарій Геласія» складається з трьох догригоріанських частин, що відповідають літургічному року, і містить меси для неділь та свят, молитви, таїнства та освячення води і олії, молитви при освяченні церков та для прийому чорниць.
- ↑ Глосарій Британської бібліотеки про сакраментарій [Архівовано 2013-06-26 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Liturgica.com: Реформи папи Григорія І. Архів оригіналу за 15 березня 2005. Процитовано 13 грудня 2014. [Архівовано 2005-03-15 у Wayback Machine.]
