Сара Пінскер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сара Пінскер
англ. Sarah Pinsker
Народилася 8 квітня 1977
Нью-Йорк, США
Громадянство США США
Діяльність письменниця, автор-виконавець
Alma mater Гаучер-коледж, Таусон, округ Балтимор, Меріленд
Мова творів англійська
Роки активності 2012 —дотепер
Жанр наукова фантастика, фентезі
Magnum opus And Then There Were (N-One)d, Our Lady of the Open Roadd, A Song for a New Dayd і Two Truths and a Lied
Нагороди
Сайт: sarahpinsker.com

Сара Пінскер (англ. Sarah Pinsker), нар. 8 квітня 1977, Нью-Йорк) — американська письменниця-фантастка і автор-виконавець фолк/рок пісень. Лауреат премій «Неб'юла», «Г'юго», Теодора Стерджона, Філіпа К. Діка, «Локус» та «Сейун».

Життєпис[ред. | ред. код]

Сара Пінскер народилась в Нью-Йорку, в родині рабина Ларрі Пінскера[1]. Її дитинство пройшло в Сполучених Штатах, зокрема в Іллінойсі та Техасі. 1991 року родина Пінскер оселилася в Торонто, Канада, там Сара отримала середню освіту. Повернулася до США, де вступила до коледжу[1]. 1999 року здобула ступінь бакалавра з історичних наук у Гаучер коледжі в Балтиморі, штат Меріленд[2]. Живе з дружиною в Балтиморі, штат Меріленд, працює в неприбутковій компанії[1][3].

Сара Пінскер створює власні пісні та виконує їх з гуртом Stalking Horses і має кілька альбомів, виданих незалежними студіями звукозапису[4]. На волонтерських засадах є директором Американського товариства наукової фантастики та фентезі (SFWA) й читає лекції у Товаристві наукової фантастики Балтімора[5][3].

Творчість[ред. | ред. код]

Пінскер каже, що на її творчість сильно вплинула фантастична література, яка наповнювала її батьківський дім[6], і додає, що вона є одним із небагатьох авторів, яких в дитинстві «оповідання цікавили так само як романи»[4]. Особливого впливу на її ранні оповідання мали твори Урсули Ле Гуїн (особливо оповідання-притча «Ті, що йдуть з Омеласа»)[3][6] і Кейт Вільгельм[5]. Подальші твори зазнали впливу Карен Джой Фаулер, Келлі Лінк, Кідж Джонсон і Октавії Батлер[5].

Пінскер почала публікувати свої короткі художні твори в таких журналах, як Asimov's Science Fiction, Fantasy & Science Fiction, Lightspeed, Strange Horizons, Daily Science Fiction, Journal of Unlikely Cartography і Fireside[5]. ЇЇ повісті й оповідання увійшли до антологій «Long Hidden», «Fierce Family», «How to Live on Other Planets», «Unidentified Funny Objects 3» та «Year's Best Weird Fiction Vol 2»[5][7]. Серед збірок «найкращих історій року» з її оповіданнями: «The Best Science Fiction of the Year Volume 2», «Year's Best Weird Fiction Vol 2», «Year's Best Young Adult Speculative Fiction 2015», «The Year's Best YA Speculative Fiction» та «The Year's Best Military and Adventure Fiction 2015»[7]

2019 року вийшов її дебютний роман «Пісня для нового дня» (англ. "A Song for a new day"). Він розповідає про життя музиканта в майбутньому, де пандемія та тероризм роблять незаконними публічні заходи, шоу та концерти, а музиканти з'являються перед слухачами у вигляді голограм. Антиутопія 2019 року виявилась пророцькою: пандемія 2020 року значною мірою відтворила заборони, вигадані в романі. Героїні «Пісні для нового дня» — співачка і автор-виконавець Люсі Кеннон та рекрутер талантів Розмарі Лоуз — кожна у свій спосіб вирішують для себе питання «Як має виглядати музичний світ, у якому ми хочемо жити? І чи можемо ми щось з цим зробити?»[8]. У 2020 році «Пісня для нового дня» отримав премію «Неб'юла» за найкращий роман 2019 року[9].

Роман «Ми — супутники» (англ. "We Are Satellites"), що вийшов друком 2021 року, розглядає наслідки впровадження мозкового імплантата Pilot, який стимулює здатність людини працювати в режимі багатозадачності та значно підвищує якість виконання інтелектуальної праці. В центрі уваги малозабезпечена родина з двох матерів, Вел та Джулі, сина-підлітка Девіда, що єдиний у класі досі не має імплантату, та десятирічної доньки Софі, яка страждає на епілепсію, що робить її несумісною з технологією Pilot і лишає на узбіччі нового світу[10][11]. Роман отримав схвальні відгуки критики насамперед як «глибоко людяний портрет сім'ї»[12], «чудове поєднання питаннь індустрії медичних технологій з зображенням справжнього кохання та сімейного життя»[13].

Фантастику Пінскер називають «вдумливою», «тонкою»[14] та «моторошною»[15]. Відзначається витонченість її творчості та вміння «виділити універсальне в простих і конкретних речах»[11]. Сама Пінскер каже про свій літературний доробок: «Це гарний час бути кимось, хто має щось сказати про груповий або особистий досвід, якого раніше не торкалися. Наукова фантастика дивиться на світ крізь дещо іншу призму, тому цікаво дивитися на новий досвід»[16].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • 2019 «A Song for a new day»
  • 2021 «We are satellites»

Збірки повістей та оповідань[ред. | ред. код]

  • 2019 «Sooner or later everything falls into the sea»
  • 2023 «Lost places»

Повісті та оповідання[ред. | ред. код]

  • 2012 «Queen for a day»
  • 2012 «Smashing bottles»
  • 2012 «Broken stones»
  • 2012 «Twenty ways the desert could kill you»
  • 2012 «The ants go marching»
  • 2013 «A beastly game»
  • 2013 «In joy, knowing the abyss behind»
  • 2013 «Join our team of time travel professionals»
  • 2013 «Excerpted electronic archives from the founding of the demon pitted track roller derby association»
  • 2014 «Monsters, beneath the bed and otherwise»
  • 2014 «The transdimensional horsemaster rabbis of Mpumalanga province»
  • 2014 «They sent runners out»
  • 2014 «A stretch of highway two lanes wide»
  • 2014 «Headlong»
  • 2014 «There will be one vacant chair»
  • 2014 «How a map works»


  • 2014 «The Sewell home for the temporally displaced»
  • 2014 «The low hum of her»
  • 2014 «No lonely seafarer»
  • 2014 «Notes to my past and/or alternate selves»
  • 2015 «Beauty & the Baby Beast»
  • 2014 «Songs in the key of you»
  • 2014 «When the circus lights down»
  • 2014 «Last Thursday at supervillain supply depot»
  • 2015 «Remembery Day»
  • 2015 «Today's smarthouse in love»
  • 2015 «Our Lady of the open road»
  • 2015 «In the dawns between hours»
  • 2015 «Pay attention»
  • 2015 «And we were left darkling»
  • 2015 «What wags the world»
  • 2016 «Sooner or later everything falls into the sea»
  • 2016 «The mountains his crown»
  • 2016 «Left the century to sit unmoved»
  • 2016 «Clearance»
  • 2016 «Down beneath the bridge yet unbuilt»
  • 2016 «Talking to dead people»
  • 2016 «Under one roof»
  • 2016 «A song transmuted»
  • 2017 «The ones who know where they are going»
  • 2017 «And then there were (N-One)»


  • 2017 «The smoke means it's working»
  • 2017 «Wind will rove»
  • 2017 «Remember this for me»
  • 2018 «The court magician»
  • 2018 «Do as I do, sing as I sing»
  • 2018 «I frequently hear music in the very heart of noise»
  • 2018 «Escape from caring seasons»
  • 2018 «Lost and found»
  • 2019 «That our flag was still there»
  • 2019 «The narwhal»
  • 2019 «Everything is closed today»
  • 2019 «The blur in the corner of your eye»
  • 2020 «La Mer Donne»
  • 2020 «Bigger fish»
  • 2020 «Notice»
  • 2020 «Two truths and a lie»
  • 2020 «Tru luv»
  • 2021 «Where oaken hearts do gather»
  • 2021 «A better way of saying»
  • 2022 «Now is the time for expansion and growth»
  • 2023 «One man's treasure»
  • 2023 «Science facts!»
  • 2023 «My sister told me to write a story about inheritable godhood»
  • 2023 «There's a door to the land of the dead in the land of the dead»

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 2000 Charmed
  • 2003 Wingspan
  • 2021 Something to Hold

Визнання[ред. | ред. код]

Твори Сари Пінскер неодноразово номіновані на премію «Неб'юла», перемогли в категоріях «Найкращий роман», «Найкраща коротка повість» (двічі) та «Найкраще оповідання». Коротка повість «Дві правди та брехня» (англ. "Two Truths and a Lie"), крім «Неб'юла», отримала також премію «Г'юго» у відповідній категорії. Пінскер є лауреатом премії Філіпа К. Діка та Меморіальної премії ім. Теодора Стерджона, багаторазова фіналістка премії «Г'юго» та премії World Fantasy and Otherwise Awards.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Sarah Pinsker: Personal Collisions. Locus Online (англ.). 21 жовтня 2019. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  2. ↑ Sarah Pinsker (30 жовтня 2019). Sarah Pinsker Resume (PDF). Baker Artist (англ.). The Greater Baltimore Cultural Alliance. Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  3. ↑ а б в Michael B. Tager (22 вересня 2016). Destroying Science Fiction: An Interview with Nebula Award Winning Writer, Sarah Pinsker. What Weekly (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 20 листопада 2023.
  4. ↑ а б Jean Marie Ward (20 лютого 2015). Sarah Pinsker Interview – Award Winning Short Story Author. Buzzy Mag (англ.). Архів оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  5. ↑ а б в г д Andrea Johnson (2015-05-5). Interview with Sarah Pinsker. Apex Magazine (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2023. Процитовано 22 листопада 2023.
  6. ↑ а б Elizabeth Tabler (12 травня 2021). An interview with Sarah Pinsker. Grimdark Magazine (англ.). Архів оригіналу за 11 серпня 2022. Процитовано 22 листопада 2023.
  7. ↑ а б Sarah Pinsker:Fiction. sarahpinsker.com (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2023. Процитовано 22 листопада 2023.
  8. ↑ Piotr Orlov (2020-07-1). The Rock’n’Roll Sci-Fi Novel 'A Song for a New Day' Eerily Predicted Our Dystopian, Concert-less World. Pitchfork Book Club (англ.). Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 22 листопада 2023.
  9. ↑ а б в г д Sarah Pinsker Past Nominations and Wins. nebulas.sfwa.org (англ.). Science Fictions & Fantasy Writers Association. 2015. Архів оригіналу за 29 травня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  10. ↑ 'We Are Satellites' by Sarah Pinsker. Publisher Weekly (англ.). 30 листопада 2020. Архів оригіналу за 1 лютого 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  11. ↑ а б Molly Templeton (26 травня 2021). The Future Is Never For Everyone: Sarah Pinsker’s 'We Are Satellites'. tor.com (англ.). Архів оригіналу за 15 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  12. ↑ Gary K. Wolfe (25 червня 2021). Gary K. Wolfe Reviews 'We Are Satellites' by Sarah Pinsker. Locus Online (англ.). Архів оригіналу за 30 травня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  13. ↑ Robyn Chowdhury (9 червня 2021). 'We Are Satellites' review: What brain implants could do to family life. New Scientist (англ.). Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  14. ↑ 'Sooner or Later Everything Falls into the Sea' by Sarah Pinsker. Small Beer Press (англ.). 19 березня 2019. Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  15. ↑ Deborah Stanish (вересень/жовтень 2016). Interview: Sarah Pinsker. Uncanny Magazine (англ.). Архів оригіналу за 29 травня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  16. ↑ Samia Madwar (30 серпня 2016). Changing the face of diversity in Canadian comics and sci-fi. Canadian Broadcasting Corporation (англ.). Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  17. ↑ Theodore Sturgeon Memorial Award - Past winners. sfcenter.ku.edu (англ.). The University of Kansas: J. Wayne and Elsie M. Gunn Center for the Study of Science Fiction. 2014. Архів оригіналу за 13 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  18. ↑ 2014 Campbell and Sturgeon Award Winners. Locus Magazine (англ.). 10 червня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  19. ↑ Laureate Awards. N3F (англ.). 2018. Архів оригіналу за 9 жовтня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  20. ↑ 2020 Philip K. Dick Award Winner Announced. www.philipkdickaward.org (англ.). Philip K. Dick Award. 10 квітня 2020. Архів оригіналу за 26 листопада 2022. Процитовано 20 листопада 2023.
  21. ↑ 2021 Hugo Awards. The Hugo Awards (англ.). World Science Fiction Society. 13 квітня 2021. Архів оригіналу за 14 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  22. ↑ 2022 Locus Awards Winners. Locus Magazine (англ.). 25 червня 2022. Архів оригіналу за 4 липня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  23. ↑ The Eugie Award. EugieFoster.com (англ.). 2022. Архів оригіналу за 17 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
  24. ↑ 2023年 第54回星雲賞 · Лауреати премії Сейун 2023 (яп.). Федерація груп шанувальників наукової фантастики Японії. Архів оригіналу за 22 квітня 2023. Процитовано 20 листопада 2023.
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сара_Пінскер&oldid=42019081