Саркісов Бабкен Єсайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саркісов Бабкен Єсайович
вірм. Բաբկեն Եսայու Սարկիսով
Народився 8 грудня 1913(1913-12-08)
Шуша, Єлизаветпольська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[1]
Помер 4 лютого 1999(1999-02-04) (85 років)
Єреван, Вірменія
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність вірменин
Діяльність політик
Alma mater Азербайджанська державна нафтова академія (1938) і Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1944)
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Кавказу»

Бабкен Єсайович Саркісов (8 грудня 1913(19131208), місто Шуша, тепер Нагірний Карабах, Азербайджан — 4 лютого 1999, місто Єреван, Вірменія) — радянський вірменський державний діяч, голова Президії Верховної ради Вірменської РСР, секретар ЦК КП Вірменії. Член Бюро ЦК КП Вірменії. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1976—1981 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Депутат Верховної ради Вірменської РСР 4—11-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 9—11-го скликань, заступник голови Президії Верховної ради СРСР у 1977—1985 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині службовця. У 1929—1934 роках — учень слюсаря, слюсар механічних майстерень міста Баку.

У 1934—1938 роках — студент Азербайджанського індустріального інституту.

У 1938—1941 роках — інженер, старший інженер, заступник головного механіка Бакинського нафтопереробного заводу імені Будьонного.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1941—1943 роках — партійний організатор ЦК ВКП(б) на Бакинському нафтопереробному заводі імені Будьонного.

У 1944 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б).

У 1944—1955 роках — інструктор, консультант, завідувач сектора відділу пропаганди і агітації ЦК ВКП(б) (КПРС).

15 грудня 1955 — 10 лютого 1961 року — секретар ЦК КП Вірменії.

З лютого по вересень 1961 року — голова Державного науково-технічного комітету Ради міністрів Вірменської РСР.

30 вересня 1961 — 15 жовтня 1965 року — голова Державного комітету Ради міністрів Вірменської РСР із координації науково-дослідних робіт.

15 квітня 1966 — 16 квітня 1970 року — міністр автомобільного транспорту Вірменської РСР.

16 квітня 1970 — 4 липня 1975 року — голова Державного комітету цін Ради міністрів Вірменської РСР.

4 липня 1975 — 6 грудня 1985 року — голова Президії Верховної ради Вірменської РСР.

З грудня 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Єревані.

У 1985—1991 роках — голова Товариства охорони природи Вірменської РСР.

Помер 4 лютого 1999 року в місті Єревані.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]