Сенечів
| село Сенечів | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Калуський район |
| Тер. громада | Вигодська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26060070150020227 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1670 |
| Населення | 1031 |
| Площа | 67,03 км² |
| Густота населення | 15,38 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77564 |
| Телефонний код | +380 3477 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°45′9″ пн. ш. 23°36′0″ сх. д. / 48.75250° пн. ш. 23.60000° сх. д. |
| Водойми | Мизунка, Слов'янський, Жабинець, Обнога |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77564, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, с.Сенечів |
| Староста | Рошко Петро Васильович |
| Карта | |
  Сенечів | |
 Сенечів | |
| Мапа | |
| |
Сенечів — село у Вигодській громаді Калуського району Івано-Франківської області України.
Село є найвіддаленішим населеним пунктом Вигодської громади. Розташоване за 40 км від міста Долина у мальовничій гірській місцевості. Через село протікає річка Мізунка. Найвища гора в східному напрямку — Городище Велике (1370 м).
Сенечів є найзахіднішим населеним пунктом Івано-Франківської області.
У селі беруть початок потоки: Слов'янський, Жабинець та Обнога — ліві допливи Мізунки.
Перша згадка в джерелах про поселення датується 1752 роком.
За переказами село дістало свою назву від перших поселенців. Це було семеро втікачів, які врятувалися від татарського нападу і знайшли безпечне місце на гірській полонині. Тобто — сім чіл (від слова «чоло»). На карті 1775 року село позначене як «Сіначоле».
У 1939 році в селі проживало 1310 мешканців (1270 українців, 30 поляків, 10 євреїв)[1].
За радянської влади в документах до 1989 року називали село Семичів.[2]
- У 1831 році збудовано церкву Святого Архангела Михаїла, яка є пам'яткою архітектури[3].
- У селі є декілька пам'ятних Хрестів.
- Символічна могила «Борцям за волю України».
У 1971 році збудовано загальноосвітню школу та клуб, в 1972 році — будинок для вчителів, у 2001 році — адмінбудинок сільської ради.
- Залізняк-Охримович Олена Юліанівна — українська громадська діячка, журналістка, учасниця жіночого руху, очільниця жіночих організацій в канадській діаспорі, таких як Український жіночий союз, Світова федерація українських жіночих організацій, авторка статей про відомих українок.
- Суслинець Дмитро «Буйтур» (03.12.1905-07.11.1946; нар. в с. Верхня Рожанка Сколівського району Львівської області) — брав участь у боях Карпатської Січі у 1939 р. Активно працював над створенням відділів Української народної самооборони на Сколівщині. Керував операцією відділу УНС по розгрому німецького штрафного табору для української молоді в м. Святослав 18 серпня 1943 р. В 1944 р. восени призначений командиром сотні ім. Хмельницького куреня «Бойки» в ТВ-24 «Маківка». Загинув у бою в с. Сенечів[4].
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України
- ↑ Церква Св. Арх. Михайла 1831
- ↑ Відтинок «Магура». (Калуська округа). Спогади. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 жовтня 2015.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
