Переносний зенітно-ракетний комплекс

Один з перших ПЗРК: зенітний гранатомет часів Третього Рейху Fliegerfaust

Розрахунок переносного зенітного ракетного комплексу «Джавелін». Велика Британія

ПЗРК Стріла-2. СРСР

Американський переносний зенітно-ракетний комплекс FIM-43 Redeye

Шведський ПЗРК RBS 70 на озброєнні австралійських військ протиповітряної оборони

Переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК) — зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження вертольотів і літаків противника, що низько летять, на зустрічних і наздоженяючих курсах в умовах впливу природних і штучних теплових перешкод. Комплекс, як правило, транспортується (переноситься) та застосовується за призначенням одним військовослужбовцем.

Попередником ПЗРК були зенітні гранатомети, що були розроблені у нацистській Німеччині (німецький ПЗРК «Luftfaust» («Повітряний кулак») зразка 1944 року), в яких реактивні гранати були позбавлені системи самонаведення, а необхідна ймовірність ураження досягалася залповим пуском. Перші зразки ПЗРК з керованими зенітними ракетами були розроблені в 1960-х роках, і вперше застосовані в бойових діях в 1969 році в ході арабо-ізраїльської «війни на виснаження» (радянські ПЗРК «Стріла-2»).

В основу побудови ПЗРК може бути покладена пасивна система самонаведення («Стінгер», «Стріла-2, -3», «Ігла»), радіо-командна система («Блоупайп»), система наведення по лазерному променю (RBS-70).

Історія

Перші спроби розробити переносні протиавіаційні ракетні установки були здійснені німцями ще наприкінці Другої світової війни. По суті першим дослідним переносним зенітно-ракетним комплексом стала німецька пускова установка «Fliegerfaust». Установка становила зблоковані разом дев'ять 20-мм стволів довжиною 1,25 метра, у яких було розміщено осколково-запалювальні ракети.

Стрільба здійснювалася з плеча. При натисканні на спусковий механізм запускалися спочатку 5 ракет, а через 0,1 секунди — ще 4. Ракети йшли до цілі двома ешелонами, не збиваючи одна одну з курсу струменями вихлопних газів. Діаметр розсіювання ракет складав близько 40 метрів. «Fliegerfaust» планувалося випускати з березня 1945 року, але налагодити його виробництво в умовах краху Третього Рейху вже не уявлялося можливим.

Першим ПЗРК, який застосовував керовану ракету став американський FIM-43 «Ред Ай», прийнятий на озброєння армії США у 1965 році. Цей комплекс став родоначальником цілого класу ПЗРК, які мають систему наведення за допомогою інфрачервоної головки самонаведення (ІЧ ГСН), яка відстежує ціль по тепловому контрасту двигуна.

При використанні таких ПЗРК оператор за допомогою оптичного прицілу пускової установки виявляє, а потім супроводжує повітряну ціль доти, поки вона не буде захоплена головкою самонаведення (ГСН) зенітної керованої ракети (ЗКР). Як тільки інфрачервоне випромінювання цілі починає сприйматися приймачем головки самонаведення ЗКР, спрацьовують візуальний і звуковий індикатори, які повідомляють про фіксацію та захоплення цілі ІЧ ГСН.

Оператор, продовжуючи стежити за ціллю, визначає момент її входу в зону ураження й здійснює пуск ракети. Політ ракети, переслідування і ураження цілі відбувається в автоматичному режимі без участі оператора. На теперішній час більшість ПЗРК використовують саме таку систему наведення (сімейство радянських ПЗРК «Стрела» та «Ігла», американський FIM-92 «Стінгер», французький «Mistral».

Разом з ними існують і ПЗРК які мають напівавтоматичну систему наведення. Завдання оператора такого комплексу полягає у супроводженні повітряної цілі за допомогою оптичного прицілу, у той час як супровід ракети, вимір її відхилення від лінії візування, а також вироблення команд на борт ракети здійснюється автоматично. При цьому оператор протягом деякого, нехай нетривалого часу повинен сконцентрувати всю свою увагу тільки на одній цілі. Такими є британські ПЗРК «Javelin» та «Starstrike», шведський RBS-70.

Кожна з вище перелічених систем наведення має як свої переваги так і недоліки. Система наведення за допомогою ГСН не вимагає участі оператора в процесі керування польотом ракети після пуску, реалізується принцип «вистрілив і забув» — робота оператора зводиться до прицілювання комплексу до захоплення цілі ГСН і здійснення пуску. Це дозволяє оператору швидше здійснювати обстріл нової цілі та міняти позицію у випадку нагальної необхідності. Простота експлуатації істотно полегшує підготовку особового складу.

Разом з тим таким ПЗРК притаманні наступні недоліки: через те що основний тепловий контраст літака спостерігається у зоні двигуна стрільба з ПЗРК здійснюється навздогін. Ефективність ГСН знижується внаслідок застосування «теплових пасток». Теплова пастка являє собою вистрілюємий піропатрон, який після вильоту з літака впродовж деякого часу дає яскраву вогняну кулю дуже високої температури. Через більшу теплоконтрастність піропатрону у порівнянні з соплом двигуна літака ГСН перенацілюється і ракета, минаючи літак уражає хибну ціль.

Теплові пастки особливо ефективні проти ПЗРК першого покоління, які застосовують моноспектральні головки самонаведення, працюючі у діапазоні 1-2 мкм. Також ефективність ІЧ ГСН знижується при наявності природних перешкод, таких як купчасті хмари, освітлені сонцем. При кутах між віссю ГСН і напрямком на сонце менш 20° наведення ракети на ціль практично не забезпечується.

Див. також

• Ігла (переносний зенітно-ракетний комплекс)
• Стріла-3
• Starstreak (ПЗРК)
• FIM-92 Stinger
• FIM-43 Redeye
• Blowpipe
• QW-2 Vanguard 2

Література

• Радянська військова енциклопедія. «ГРАЖДАНСКАЯ — ЙОКОТА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 3. — С. 460-462. — ISBN 00101-236. (рос.)
• Толин А. Переносные зенитные ракетные комплексы (рус.) // Зарубежное военное обозрение. — М.: «Красная Звезда», 1982. — № 7. — С. 33-38. — ISSN 0134-921X

Посилання

• Загальна характеристика переносних зенітно-ракетних комплексів.
• Переносные зенитно ракетные комплексы
• Переносной зенитный ракетный комплекс «Стрела-2М» (9К32М)
• Переносной зенитно-ракетный комплекс Stinger
• ПЗРК «Игла» 9К38
• Переносные зенитно-ракетные комплексы
• Переносные зенитные ракетные комплексы
• Chiron Переносной зенитный ракетный комплекс
• Переносной зенитный ракетный комплекс RBS-70
• MANPADS Proliferation
• Man-Portable Air Defence Systems (MANPADS)
• Man Portable Missiles vs Airliners
• Are Helicopters Vulnerable?
• Man Portable AIr Defense System

Відео

• Переносной зенитно-ракетный комплекс «Игла». www.voenvideo.ru
• Ударная сила № 141: «Огненные стрелы пехоты» (27.02.2008)
• Переносной зенитно-ракетный комплекс Игла.