Транслітерація

Транслітерáція (транс і [litera] - буква) — механічна передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передача однієї писемності літерами іншої.

Транслітерація відрізняється від транскрипції (і ще більшою мірою від трансграфіки) тим, що має на меті точну фонетичну або фонологічну передачу звуків. Найкраща транслітерація така, яка дозволяє легко вернутися при потребі до ориґінальної системи письма.

Необхідність у транслітерації виникла в кінці 19 ст. (у процесі створення прусських наук, бібліо­тек) для того, щоб включити в єдиний каталог праці, написані мовами, які базуються на ла­тинських, кириличних, арабських, індійських та ін. системах письма.

Інструкції транслітерації, складе­ні з цією метою, стали в 20 ст. основою стандарту для перекладу нелатинських систем письма на латиницю.

Два основні принципи транслітерації

Транслітерація застосовується для спрощення друкарського набору або для заміни маловідомого алфавіту відомим. Транслітеруванню піддаються географічні назви та інші власні назви, терміни, що набули міжнародного визнання. При їх перенесенні з мови в мову бажано дотримуватися точності або в збереженні буквеного образу топоніма чи власного імені, або у відтворенні звучання. Зумовлене це тим, що жоден з існуючих алфавітів не забезпечує повної відповідності між написанням і вимовою. Не становлять у цьому винятків і топоніми та власні назви. Тому їх транслітерування можна здійснювати або за читанням букв, або за їх вимовою, прийнятою у мові-оригіналі. Це й зумовило застосування двох принципів передачі власних назв: перше — побуквене відтворення, друге — записування звучання слова без уваги на його буквенне оформлення у мові-оригіналі.

Ілюстрацію першого принципу може становити транслітерування назви столиці Великої Британії. У мові-оригіналі вона має такий буквений вигляд: London (вим. приблизно [Ландон]). В українській мові це слово транслітеровано за буквами — Лондон.

Другий принцип транслітерування власних назв застосовано при записуванні в російській мові прізвища німецького поета Ґете. яке у німецькій мові письмово оформляється як Goethe (побуквена передача Ґ'оете), а вимовляється як [ґьоте].

Обидва ці принципи транслітерування власних назв співіснують як рівноправні і цілком можливі. Тому час від часу виникає дилема: як передавати ту чи іншу власну назву — за вимовою чи написанням? Потрібна узгодженість у застосуванні єдиних критеріїв. У їх виробленні треба враховувати специфіку графічної системи різних мов, що може спричинювати неоднотипне відтворення транслітерованого слова, що небажано. Так, прізвище російського поета Пушкин в передачі англійською має вигляд Pushkin, французькою Puchkin, німецькою Puschkin, польською Puszkin. Виникає потреба в усуненні подібних розбіжностей.

Особливої гостроти вона набуває з посиленням міжнародних контактів. Вони спричинюють необхідність створення універсальних транслітерацій, чим займається Міжнародна організація з питань стандартизації (англ. ISO — International Organisation for Standardisation).

Правила транслітерації

Офіційна система українсько-англійської транслітерації, що застосовується при відторенні українських власних назв засобами англійської мови у законодавчих та офіційних актах, була ухвалена рішенням Української комісії з питань правничої термінології від 19 квітня 1996 р. № 9 та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55 Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею.

Основні її постулати:

• Використання затвердженої системи не є обов'язковим при перекладі іноземних імен на українську мову.
• Транслітерація повинна здійснюватися безпосередньо з української на англійську мову, без використання будь-якої додаткової мови.
• Затверджена норма є обов'язковою для перекладу імен з української на англійську в законодавчих і офіційних актах.
• Для стислості, система дозволяє для імен як місто “Zaporizhzhia” називатися як “Zaporizhia”, “L'viv” як “Lviv” і т.д. Крім того, наведено *короткий список офіційних варіантів написання назв: “Ukraine” (без використання артикля “the”), “Crimea” (на противагу “Krym”), “Black Sea” і “Sea of Azov”. У деяких випадках “традиційні” форми можуть бути вказані в дужках після офіційної форми: “Dnipro (Dnieper)”.

Українська	Англійська	Коментарі	Приклад
А	А	-	Алушта - Alushta
Б	B	-	Борщагівка - Borshchahivka
В	V	-	Вишгород - Vyshhorod
Г	H	-	Гадяч - Hadiach;Згорани - Zghorany
Ґ	G	-	Ґалаґан - Galagan
Д	D	-	Дон - Don
Е	E	-	Рівне - Rivne
Є	Ye, ie	Ye - на початку слова, іе - в інших позиціях	Єнакієве - Yenakiieve;Наєнко - Naienko
Ж	Zh	-	Житомир - Zhytomyr
З	Z	-	Закарпаття - Zakarpattia
И	Y	-	Медвин - Medvyn
І	I	-	Іршава - Irshava
Ї	Yi, I	Yi - на початку слова, і - в інших позиціях	Їжакевич - Yizhakevych;Кадіївка - Kadiivka
Й	Y, i	Y - на початку слова, і - в інших позиціях	Йосипівка - Yosypivka;Стрий - Stryi
К	K	-	Київ - Kyiv
Л	L	-	Лебедин - Lebedyn
М	M	-	Миколаїв - Mykolaiv
Н	N	-	Ніжин - Nizhyn
О	O	-	Одеса - Odesa
П	P	-	Полтава - Poltava
Р	R	-	Ромни - Romny
С	S	-	Суми - Sumy
Т	T	-	Тетерів - Teteriv
У	U	-	Ужгород - Uzhhorod
Ф	F	-	Фастів - Fastiv
Х	Kh	-	Харків - Kharkiv
Ц	Ts	-	Біла Церква - Bila Tserkva
Ч	Ch	-	Чернівці - Chernivtsi
Ш	Sh	-	Шостка - Shostka
Щ	Shch	-	Гоща -Hoshcha
Ю	Yu, iu	Yu - на початку слова, iu - в інших позиціях	Юрій - Yurii;Крюківка - Kriukivka
Я	Ya, ia	Ya - на початку слова, іа - в інших позиціях	Яготин - Yahotyn;Ічня - Ichnia

Примітки:
1. Буквосполучення "зг" відтворюється латиницею як "zgh" (наприклад, Згорани - Zghorany, Розгон - Rozghon) на відміну від "zh" - відповідника української літери "ж".
2. М'який знак і апостроф латиницею не відтворюються.
3. Транслітерація прізвищ та імен осіб і географічних назв здійснюється шляхом відтворення кожної літери латиницею.

Див. також

• Транслітерація української мови латиницею
• Спрощена система транслітерації болгарської мови

Посилання

• Дорошенко С. Загальне мовознавство: Навч. посіб. — Київ: Центр навчальної літератури, 2006
• Ю. Ф. Прадід. Транслітерація // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Стандартна українська транслітерація — онлайн-транслітерація з підтримкою головних чинних стандартів транслітерування (паспортний, географічний, науковий трансліт, ISO 9, ТКПН, BGN/PCGN, ALA-LC та ін.)
• Автоматична транслітерація — інтернет-сервіс для автоматичної транслітерації текстів (нестандартний трансліт)
• Універсальний транслітератор — інтернет-сервіс для набору кириличних текстів за допомогою стандартної англійської клавіатури (нестандартний трансліт)
• Правила української транслітерації сучасної церковнослов’янської мови (проект)