Блукаючі вогні: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м UeArtemis перейменував сторінку з Блудні вогні на Блукаючі вогні поверх перенаправлення: Стилістичне редагування |
Qypchak (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Ana|Блудні вогні}} |
|||
'''Блукаючі вогні'''<ref name="Блукаючі"/> або '''мандрівні вогні'''<ref>{{СУМ-11|МАНДРІВНИЙ}}</ref> — блідо-синє світіння, утворюване згорянням метану, що виділяється внаслідок гниття.<ref name="Блукаючі">{{СУМ-11|БЛУКАЮЧИЙ}}</ref> Зустрічаються за теплої вогкої погоди вночі на болотах, цвинтарях тощо. |
'''Блукаючі вогні'''<ref name="Блукаючі"/> або '''мандрівні вогні'''<ref>{{СУМ-11|МАНДРІВНИЙ}}</ref> — блідо-синє світіння, утворюване згорянням метану, що виділяється внаслідок гниття.<ref name="Блукаючі">{{СУМ-11|БЛУКАЮЧИЙ}}</ref> Зустрічаються за теплої вогкої погоди вночі на болотах, цвинтарях тощо. |
||
Версія за 10:45, 4 лютого 2017
 | Цю сторінку запропоновано перейменувати на Блудні вогні.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
Блукаючі вогні[1] або мандрівні вогні[2] — блідо-синє світіння, утворюване згорянням метану, що виділяється внаслідок гниття.[1] Зустрічаються за теплої вогкої погоди вночі на болотах, цвинтарях тощо.
Маленькі вогники рухаються за вітром. Вони переслідують спостерігача, що намагається втекти від них, та самі втікають від того, хто намагається наблизитись до них. Це зумовлено повітряними потоками навколо людини, що рухається.
Повір'я
Через свій вигляд, дивну поведінку та місце появи їх пов'язують в народній уяві з душами мерців, зокрема в Україні.
Щодо вогнів, які з'являються на цвинтарях, народні повір'я різняться: одні думають, що ці вогники «бувають на могилках грішних людей», (бо грішні душі «в вогні від гріхів очищуються»); інші ж, навпаки, думають, що «вогні на могилках з'являються тільки добрих людей».
Щодо вогників на болотах та інших незвичних місцях, то тут теж нема однодушності. Для одних ці вогники — також душі померлих, а саме — «нехрещених дітей», яких там потаємно поховано; або — цятки крові, полишені на місці якогось злочину, або закопані гроші, скарби, що себе виявляють.
Вогники, породжені злочином, нічого доброго принести не можуть, і тому — «видко їх тільки тоді, коли в певній містині має скоїтись якесь лихо, як от худоба має гинути, помірок на людей, війна чи будлі яке нещастя для людей».
Коли ж «гроші горять», то тут народ теж розрізняє «скарби закляті» і «незакляті». Закляті гроші горять звичайно до півночі, і їх ніяк не взяти, бо хоронить їх нечиста сила. Незакляті ж гроші горять під ранок, і їх можна було б знайти, коли б пощастило кинути на те місце якусь річ — чобота, онучу, тощо — а вже на другий день, при божому світлі, можна ті гроші викопати.
Ще їх називають потерчатами.
Див. також
Примітки
- ↑ а б БЛУКАЮЧИЙ // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ МАНДРІВНИЙ // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.