Степа Степанович

Степа Степанович серб. Степан Степановић
серб. Степа Степановић
Степа Степанович серб. Степан Степановић Воєвода Степа Степанович
34-й Міністр оборони Королівства Сербія
30 березня 1908 — 23 грудня 1908
Монарх	Петро I Карагеоргієвич
Прем'єр-міністр	Нікола Пашич
Попередник	Радомир Путник
Наступник	Михайло Живкович
39-й Міністр оборони Королівства Сербія
24 лютого 1911 — 22 травня 1912
Монарх	Петро I Карагеоргієвич
Прем'єр-міністр	Мілован Мілованович
Попередник	Радомир Путник
Наступник	Михайло Живкович
Народився	28 лютого (11 березня) 1856(1856-03-11) Кумодраж (передмістя Белграда)
Помер	27 квітня 1929 Чачак
Відомий як	«Степа»
Громадянство	Сербія
Alma mater	Військова академія (Белград) (1880) і First Belgrade Gymnasiumd
Професія	військовик
Звання	Фельдмаршал
Релігія	Православ'я
Нагороди	Офіцер ордена Почесного легіону Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія) Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії Орден Святого Георгія Орден Святого Станіслава 1 ступеня Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Степа Степанович (серб. Степа Степановић; нар. 28 лютого (11 березня) 1814(18140311), Кумодраж (передмістя Белграда), Князівство Сербія — пом. 27 квітня 1929, Чачак, Королівство Югославія) — військовий діяч, видатний сербський полководець, фельдмаршал. Учасник Першої сербсько-турецької війни, Другої сербсько-турецької війни, Сербсько-болгарської війни, Першої Балканської війни, Другої Балканської війни, Першої світової війни. Двічі міністр оборони Королівства Сербія (з 30 березня 1908 по 23 грудня 1908, а також з 24 лютого 1911 по 22 травня 1912).

У Битві під Кумановим (Сербсько-турецька війна) був командиром батальйону, полку, бригади, дивізії і тимчасовим виконувачем обов'язків начальника Генерального штабу. Під час Першої Балканської війни (1912-1913) Степа Степанович командував 2-ю армією. Під час Другої Балканської війни армія під командуванням Степановича захищала стратегічно важливе місто Пірот.

У часи Першої світової війни тимчасово виконував обов'язки начальника Генерального штабу у період вістуності Радомира Путника, успішно провів мобілізацію в рядах сербської армії. У Битві біля Цери армія під командуванням Степановича вщент розбила австро-угорські війська 21 дивізіону 8-го корпусу. За успішне командування Степанович був підвищений до рангу фельдмаршала (серб. вoјвода).

У Битві на Дрині Степанович успішно відбив кілька атак, а також зумів захистити Мачву (історичну область Сербії) від атаки австро-угорських військ. У Битві біля Колубар 2-а армія Степановича розбила 5-у і 6-у армію австрійського фельдцейхмейстера Оскара Потіорека, завдяки чому був звільнений Белград. Під час Сербсько-болгарської війни у Битві при Добро Поле Степанович здобув значні успіхи: його військо, спираючись на підтримку британських і французьких військ, звільнила Сербію за два тижні до кінця війни.

У часи Першої світової війни Степанович досяг незначних тактичних результатів на Салонікському фронті при наступі в квітні 1917 року. Проте рішучий перелом у положенні на фронті був досягнутий в результаті наступу союзників, який розпочався 15 вересня 1918 року. На кінець операції болгарські війська і 11-а німецька армія були розбиті, і 29 вересня Болгарське царство капітулювало і відкрився шлях для остаточного звільнення Сербії.

Біографічні відомості

Дитинство і освіта

Степа Степанович народився 11 березня (за юліанським календарем — 28 лютого) 1856 року в передмісті Белграда (село Кумодраж) в сім'ї Івана і Радожки Степанович (в дівоцтві Ніколич). Він був третім сином і четвертою дитиною в сім'ї. Назвали його на честь діда Степи, від якого виникло сімейне прізвище. Існує дві версії про походження його сім'ї.

Перша версія полягає в тому, що пращури, які раніше іменувалися Івановичами, переїхали до Кумодража з Боснії і Хорватії. За іншою версією вони переселилися з околиць Лесковаца і Пірота під час Великого переселення сербів.

Внаслідок домашніх клопотів мати Степановича Радожка не достатньо приділяла увагу синові, тому в дитинстві його часто залишали вдома з бабусею, яка доглядала за ним. Коли він підріс, йому доручили пасти худобу. Одного разу бик своїми рогами пробив йому живота. Степа врятувала його тітка, яка змогла самотужки зашити рану.

Закінчив початкову школу в Кумадрожі і середню школу в Белграді, яка знаходилася в розкішному палаці капітана Анастасієвича. У 1874 році вступив до Артилерійського училища (сучасна Військова академія Сербії). Після початку повстання Герцеговини, Князівство Сербії починає підготовку до війни. Артилерійське училище адаптувало свою програму роботи з практичної бойової підготовки.

У вересні 1875-го року Степанович разом з усіма курсантами отримав звання капрала, а у травні 1876 року — отримав звання сержанта. У червні 1876 року у період Першої сербсько-турецької війни весь клас отримує сержантське звання і відправляється на фронт.