Мохоподібні: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''Мохоподібні''' — надвідділ Bryobionta, включає відділи (маршанціофіти - [[Marchantiophyta]], [[бріофіти, мохи]] - [[Bryophyta]] і антоцеротофіти - [[Anthocerotophyta]],   [[Несудинні рослини|вищих несудинних рослин]], у життєвому циклі яких переважає статеве покоління - [[гаметофіт]]. У світі понад 18150 видів (за даними [[The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014]]): Marchantiophyta - 5000 видів, Bryophyta - 13000, Anthocerotophyta - 150). В Україні на 2014 р. нараховувалося 849 видів мохоподібних представників 256 родів 83 родин 29 порядків 8 класів 3 відділів. Важливою спільною рисою є переважання в [[Біологічний життєвий цикл|життєвому циклі]] [[Гаплоїд|гаплоїдного]] покоління (гаметофіта).
'''Мохоподібні''' — надвідділ Bryobionta, включає відділи ([[печіночники]] — [[Marchantiophyta]], [[мохи]] — [[Bryophyta]] і [[антоцеротовидні]] — [[Anthocerotophyta]] вищих несудинних рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління — [[гаметофіт]]. У світі понад 18150 видів (за даними [[The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014]]): Marchantiophyta — 5000 видів, Bryophyta — 13000, Anthocerotophyta — 150). В Україні на 2014 р. нараховувалося 849 видів мохоподібних представників 256 родів 83 родин 29 порядків 8 класів 3 відділів. Важливою спільною рисою є переважання в [[Біологічний життєвий цикл|життєвому циклі]] [[Гаплоїд|гаплоїдного]] покоління (гаметофіта).


[[Файл:Bryo_cladogram.jpg|thumb|350px|праворуч|Дві гіпотези еволюційних відносин [[Embryophyta|наземних рослин]];(Embryophyta). [[Судинні рослини]]; (Tracheophyta або Polysporangiates) не відносяться до мохоподібних.]]
[[Файл:Bryo_cladogram.jpg|thumb|350px|праворуч|Дві гіпотези еволюційних відносин [[Embryophyta|наземних рослин]];(Embryophyta). [[Судинні рослини]]; (Tracheophyta або Polysporangiates) не відносяться до мохоподібних.]]
*


Наука, що вивчає мохи - [[бріологія]].
Наука, що вивчає мохи — [[бріологія]].


Раніше ця група розглядалася як єдиний [[таксон]], але через [[парафілія|парафілетичність]] зараз поділена на такі [[відділ (біологія)|відділи]]:
Раніше ця група розглядалася як єдиний [[таксон]], але через [[парафілія|парафілетичність]] зараз поділена на такі [[відділ (біологія)|відділи]]:
Рядок 11: Рядок 10:
* [[Антоцеротофіти]] (Anthocerotophyta)
* [[Антоцеротофіти]] (Anthocerotophyta)


[[Печіночники|Маршанціофіти]] [[Marchantiophyta|- Marchantiophyta]]. Більшість мають вигляд облистненого пагона, менше - у вигляді пластинчастої або стрічкоподібної слані.Слань дихотомічно розгалужена або округла, лопатева, інколи у вигляді округлих розеток, або рослини з двома рядами бокових (спинних) різної форми листків, знизу стебла буває ще один ряд (черевних) листків – амфігастріїв, які відрізняються від бокових за розмірами і формою. Слань з однакових клітин або диференційована на основну, яка може бути вкрита одним-трьома шарами епідермісу, часом з олійними тільцями, і асиміляційну тканину, з повітряними камерами, які відкриваються зверху продихами. На слані часто є різноманітні волоски і щетинки, з спіднього боку є одноклітинні ризоїди та черевні луски. Листки з одного шару клітин, без жилки. Коробочка спорогона без колонки і перистома<ref>{{Cite book|title=БОЙКО, М. Ф. Ботаніка. Систематика несудинних рослин. 2013, 2019.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref> Найвідоміший представник- [[маршанція звичайна]].
[[Печіночники|Маршанціофіти]] [[Marchantiophyta|- Marchantiophyta]]. Більшість мають вигляд облистненого пагона, менше&nbsp;— у вигляді пластинчастої або стрічкоподібної слані. Слань дихотомічно розгалужена або округла, лопатева, інколи у вигляді округлих розеток, або рослини з двома рядами бокових (спинних) різної форми листків, знизу стебла буває ще один ряд (черевних) листків&nbsp;— амфігастріїв, які відрізняються від бокових за розмірами і формою. Слань з однакових клітин або диференційована на основну, яка може бути вкрита одним-трьома шарами епідермісу, часом з олійними тільцями, і асиміляційну тканину, з повітряними камерами, які відкриваються зверху продихами. На слані часто є різноманітні волоски і щетинки, з спіднього боку є одноклітинні ризоїди та черевні луски. Листки з одного шару клітин, без жилки. Коробочка спорогона без колонки і перистома<ref>{{Cite book|title=БОЙКО, М. Ф. Ботаніка. Систематика несудинних рослин. 2013, 2019.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref> Найвідоміший представник- [[маршанція звичайна]].
[[Файл:Печіночний мох Marchantia polymorpha.jpg|міні|Маршанція звичайна.
[[Файл:Печіночний мох Marchantia polymorpha.jpg|міні|Маршанція звичайна.
Відділ розділено на три класи: 1. Клас Гапломітріопсиди – Haplomitriopsida. 2. Клас Маршанціопсиди – Marchantiopsida. 3. Юнгерманіопсиди – Jungermanniopsida.
Відділ розділено на три класи: 1. Клас Гапломітріопсиди&nbsp;— Haplomitriopsida. 2. Клас Маршанціопсиди&nbsp;— Marchantiopsida. 3. Юнгерманіопсиди&nbsp;— Jungermanniopsida.


[[Мохи]] (Bryophyta)]]Це листкостеблові рослини з простими або розгалуженими округлими стеблами (каулідіями), три-, багаторяд¬но улистнені, без черевних листків – амфігастріїв, листки не бувають розділеними на лопаті, з жилкою або без жилки. Листкорозміщення спіральне або дворядне. Ризоїди одно- або багатоклітинні, рідше вони відсутні. Добре виражена протонема. Гаметангії – архегонії і антеридії, а також спорогон можуть розташовуватися на верхівці головного пагона або потужних галузок – акроспорогонні мохи або верхоспорогонні мохи, а можуть – на верхівці дуже вкорочених брунькоподібних бокових галузок перисторозгалуженого пагона – плевроспорогонні мохи або бокоспорогонні мохи (Бойко, 1992). Між ними розташовуються парафізи, короткі стерильні нитки. Терміни «верхоплідні» та «бокоплідні» мохи, які часто вживаються досі, не відповідають у мохів змісту понять, тому повинні бути рішуче відкинуті. Спорофіт (спорогон) не самостійний, знаходиться на листкостебловому гаметофіті (гаметофорі), має ніжку зі стопою з присоскою (гаусторією) та спорангій (коробочку) з колонкою, перистомом. Коробочка відкривається кришечкою, рідше коробочка без кришечки, деякі бріофіти мають коробочку, яка відкривається чотирма щілинами. Коробочка вкрита ковпачком, який може бути різноманітним за формою.
[[Мохи]] (Bryophyta). Це листкостеблові рослини з простими або розгалуженими округлими стеблами (каулідіями), три-, багаторяд¬но улистнені, без черевних листків&nbsp;— амфігастріїв, листки не бувають розділеними на лопаті, з жилкою або без жилки. Листкорозміщення спіральне або дворядне. Ризоїди одно- або багатоклітинні, рідше вони відсутні. Добре виражена протонема. Гаметангії&nbsp;— архегонії і антеридії, а також спорогон можуть розташовуватися на верхівці головного пагона або потужних галузок&nbsp;— акроспорогонні мохи або верхоспорогонні мохи, а можуть&nbsp;— на верхівці дуже вкорочених брунькоподібних бокових галузок перисторозгалуженого пагона&nbsp;— плевроспорогонні мохи або бокоспорогонні мохи (Бойко, 1992). Між ними розташовуються парафізи, короткі стерильні нитки. Терміни «верхоплідні» та «бокоплідні» мохи, які часто вживаються досі, не відповідають у мохів змісту понять, тому повинні бути рішуче відкинуті. Спорофіт (спорогон) не самостійний, знаходиться на листкостебловому гаметофіті (гаметофорі), має ніжку зі стопою з присоскою (гаусторією) та спорангій (коробочку) з колонкою, перистомом. Коробочка відкривається кришечкою, рідше коробочка без кришечки, деякі бріофіти мають коробочку, яка відкривається чотирма щілинами. Коробочка вкрита ковпачком, який може бути різноманітним за формою.
⚫
Відділ ділиться на класи: Такакіопсиди (Takakiopsida); Сфагнопсиди (Sphagnopsida); Андреєопсиди (Andreaeaopsida); Андреєобріопсиди (Andreaeobryopsida); Едіподіопсиди (Oedipodiopsida); Політріхопсиди (Polytrichopsida); Тетрафідопсиди (Tetraphidopsida); Бріопсиди (Bryopsida).


⚫
Відділ ділиться на класи: Такакіопсиди (Takakiopsida); Сфагнопсиди (Sphagnopsida); Андреєопсиди (Andreaeaopsida); Андреєобріопсиди (Andreaeobryopsida); Едіподіопсиди (Oedipodiopsida); Політріхопсиди (Polytrichopsida); Тетрафідопсиди (Tetraphidopsida); Бріопсиди (Bryopsida).
⚫
[[Антоцеротовидні|Антоцеротофіти]] - Слань має вигляд розпростертої на субстраті лопатевої розетки, з простою, не диференційованою на тканини будовою, з кількох шарів клітин. На нижньому боці з численними ризоїдами, що мають гладенькі стінки, черевних лусок немає. Клітини мають хроматофори з піреноїдами. Спорогон у вигляді рогоподібного виросту, розкривається двома стулками. [[Клітина|Клітини]] слані майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі [[Тканина|тканини]] і [[Орган|органи]]. С[[слань|лань]] у деяких видів має схізогенні порожнини, наповнені слизом, де поселяються колонії [[Nostoc|носток]] (ціанобактерії).Матеріали сучасних філогенетичних досліджень показали, що найтісніше антоцеротофітові споріднені з судинними рослинами – трахеофітами. В Україні трапляються ''[[Квіткоріг польовий|Anthoceros agrestis]], ''[[Квіткоріг крапчастий| Anthoceros punctatus]],'' види роду ''[[Темноріг|Phaeoceros]]''.
⚫
Класифікація антоцеротофітів основана на мультигенній послідовності. Відділ розділяють на два класи. Клас Лейоспороцеротопсіди – Leiosporocerotopsida та Клас Антоцеротопсіди – Anthocerotopsida.


⚫
[[Антоцеротовидні|Антоцеротофіти]]&nbsp;— Слань має вигляд розпростертої на субстраті лопатевої розетки, з простою, не диференційованою на тканини будовою, з кількох шарів клітин. На нижньому боці з численними ризоїдами, що мають гладенькі стінки, черевних лусок немає. Клітини мають хроматофори з піреноїдами. Спорогон у вигляді рогоподібного виросту, розкривається двома стулками. [[Клітина|Клітини]] слані майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі [[Тканина|тканини]] і [[Орган|органи]]. С[[слань|лань]] у деяких видів має схізогенні порожнини, наповнені слизом, де поселяються колонії [[Nostoc|носток]] (ціанобактерії). Матеріали сучасних філогенетичних досліджень показали, що найтісніше антоцеротофітові споріднені з судинними рослинами&nbsp;— трахеофітами. В Україні трапляються ''[[Квіткоріг польовий|Anthoceros agrestis]], ''[[Квіткоріг крапчастий| Anthoceros punctatus]],'' види роду ''[[Темноріг|Phaeoceros]]''.

⚫
Класифікація антоцеротофітів основана на мультигенній послідовності. Відділ розділяють на два класи. Клас Лейоспороцеротопсіди&nbsp;— Leiosporocerotopsida та Клас Антоцеротопсіди&nbsp;— Anthocerotopsida.

[[
]]


== Різноманітність ==
== Різноманітність ==


Моохоподібні ми можемо знайти всюди, але найбільше мохоподібних у регіонах із помірним та холодним кліматом. Мохоподібні дуже залежать від води, оскільки не адаптовані до випаровування. Найбільше видове різноманіття властиве лісовим екосистемам: епілітні види мохоподібних ростуть на кам'янистих субстратах, [[епіксили]] - на гнилій деревині (колодах, пеньках), [[епіфіти]] - на живих гілках і стовбурах дерев.
Моохоподібні ми можемо знайти всюди, але найбільше мохоподібних у регіонах із помірним та холодним кліматом. Мохоподібні дуже залежать від води, оскільки не адаптовані до випаровування. Найбільше видове різноманіття властиве лісовим екосистемам: епілітні види мохоподібних ростуть на кам'янистих субстратах, [[епіксили]]&nbsp;— на гнилій деревині (колодах, пеньках), [[епіфіти]]&nbsp;— на живих гілках і стовбурах дерев.


Є мохи, що живуть у воді. Наприклад: плавунчик плаваючий, річія, водник протипожежний.
Є мохи, що живуть у воді. Наприклад: плавунчик плаваючий, річія, водник протипожежний.


Існує понад 35-40 тисяч [[вид (біологія)|видів]] мохів. В [[Україна|Україні]]&nbsp;— 849 (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014).
Існує понад 35-40 тисяч [[вид (біологія)|видів]] мохів. В [[Україна|Україні]]&nbsp;— 849 (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014).


Всі представники групи мохоподібних багаторічні, досить дрібні рослини, висота яких зазвичай становить 10-20&nbsp;см і лише окремі види&nbsp;— 50&nbsp;см.
Всі представники групи мохоподібних багаторічні, досить дрібні рослини, висота яких зазвичай становить 10-20&nbsp;см і лише окремі види&nbsp;— 50&nbsp;см.
Рядок 42: Рядок 37:


== Значення мохоподібних у природі та житті людини ==
== Значення мохоподібних у природі та житті людини ==
У природі мохоподібні відіграють важливу екосистемну роль, зокрема беруть участь у створенні [[Торф|торфу.]]
У природі мохоподібні відіграють важливу екосистемну роль, зокрема беруть участь у створенні [[Торф|торфу.]]


Мохоподібні, особливо [[епіфіти]], є добрими [[Біоіндикатор|біоіндикаторами]] забруднення повітря<ref>{{Cite book|title=Епіфітні мохоподібні м. Львова та його околиць|last=Мамчур|first=Звенислава|year=1998|publisher=|location=Укр. ботан. журн|pages=279-286|language=укр.|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Епіфітні мохоподібні промислових міст Львівської області|last=Мамчур|first=Звенислава|year=1997|publisher=|location=|pages=22 с.|language=|isbn=}}</ref>.
Мохоподібні, особливо [[епіфіти]], є добрими [[Біоіндикатор|біоіндикаторами]] забруднення повітря<ref>{{Cite book|title=Епіфітні мохоподібні м. Львова та його околиць|last=Мамчур|first=Звенислава|year=1998|publisher=|location=Укр. ботан. журн|pages=279-286|language=укр.|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Епіфітні мохоподібні промислових міст Львівської області|last=Мамчур|first=Звенислава|year=1997|publisher=|location=|pages=22 с.|language=|isbn=}}</ref>.
Рядок 56: Рядок 51:
* [[Зеров Дмитро Костянтинович|Зеров Д. К.]] Флора печіночних і сфагнових мохів України. Київ: Наукова думка, 1964.&nbsp;— 355 с.
* [[Зеров Дмитро Костянтинович|Зеров Д. К.]] Флора печіночних і сфагнових мохів України. Київ: Наукова думка, 1964.&nbsp;— 355 с.
* Мамчур З. Особливості епіфітних бріофітів в умовах урбоекосистем / З. Мамчур, І. Більська // [[Вісник Львівського університету. Серія біологічна|Вісник Львівського університету. Сер. біол.]]&nbsp;— 2013.&nbsp;— Вип. 61.&nbsp;— C. 125—132.
* Мамчур З. Особливості епіфітних бріофітів в умовах урбоекосистем / З. Мамчур, І. Більська // [[Вісник Львівського університету. Серія біологічна|Вісник Львівського університету. Сер. біол.]]&nbsp;— 2013.&nbsp;— Вип. 61.&nbsp;— C. 125—132.
*


== Посилання ==
== Посилання ==
*[http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1516/moxopodibni МОХОПОДІБНІ] //[[Фармацевтична енциклопедія]]
* [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1516/moxopodibni МОХОПОДІБНІ] //[[Фармацевтична енциклопедія]]
* [https://web.archive.org/web/20140222060011/http://collectedpapers.com.ua/collected_papers/655/moxopodibni-yak-indikatori-stupenya-rekreacijno%D1%97-digresi%D1%97-fitocenoziv-na-prikladi-parkiv-mista-chernivci-batechko-m-o Мохоподібні як індикатори ступеня рекреаційної дигресії фітоценозів (на прикладі парків міста Чернівці). Батечко М.О.]
* [https://web.archive.org/web/20140222060011/http://collectedpapers.com.ua/collected_papers/655/moxopodibni-yak-indikatori-stupenya-rekreacijno%D1%97-digresi%D1%97-fitocenoziv-na-prikladi-parkiv-mista-chernivci-batechko-m-o Мохоподібні як індикатори ступеня рекреаційної дигресії фітоценозів (на прикладі парків міста Чернівці). Батечко М. О.]


{{ботаніка-доробити}}
{{ботаніка-доробити}}

Версія за 03:11, 31 липня 2019

Мохоподібні — надвідділ Bryobionta, включає відділи (печіночники — Marchantiophyta, мохи — Bryophyta і антоцеротовидні — Anthocerotophyta вищих несудинних рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління — гаметофіт. У світі понад 18150 видів (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014): Marchantiophyta — 5000 видів, Bryophyta — 13000, Anthocerotophyta — 150). В Україні на 2014 р. нараховувалося 849 видів мохоподібних представників 256 родів 83 родин 29 порядків 8 класів 3 відділів. Важливою спільною рисою є переважання в життєвому циклі гаплоїдного покоління (гаметофіта).

Дві гіпотези еволюційних відносин наземних рослин;(Embryophyta). Судинні рослини; (Tracheophyta або Polysporangiates) не відносяться до мохоподібних.

Наука, що вивчає мохи — бріологія.

Раніше ця група розглядалася як єдиний таксон, але через парафілетичність зараз поділена на такі відділи:

Маршанціофіти - Marchantiophyta. Більшість мають вигляд облистненого пагона, менше — у вигляді пластинчастої або стрічкоподібної слані. Слань дихотомічно розгалужена або округла, лопатева, інколи у вигляді округлих розеток, або рослини з двома рядами бокових (спинних) різної форми листків, знизу стебла буває ще один ряд (черевних) листків — амфігастріїв, які відрізняються від бокових за розмірами і формою. Слань з однакових клітин або диференційована на основну, яка може бути вкрита одним-трьома шарами епідермісу, часом з олійними тільцями, і асиміляційну тканину, з повітряними камерами, які відкриваються зверху продихами. На слані часто є різноманітні волоски і щетинки, з спіднього боку є одноклітинні ризоїди та черевні луски. Листки з одного шару клітин, без жилки. Коробочка спорогона без колонки і перистома[1] Найвідоміший представник- маршанція звичайна. [[Файл:Печіночний мох Marchantia polymorpha.jpg|міні|Маршанція звичайна. Відділ розділено на три класи: 1. Клас Гапломітріопсиди — Haplomitriopsida. 2. Клас Маршанціопсиди — Marchantiopsida. 3. Юнгерманіопсиди — Jungermanniopsida.

Мохи (Bryophyta). Це листкостеблові рослини з простими або розгалуженими округлими стеблами (каулідіями), три-, багаторяд¬но улистнені, без черевних листків — амфігастріїв, листки не бувають розділеними на лопаті, з жилкою або без жилки. Листкорозміщення спіральне або дворядне. Ризоїди одно- або багатоклітинні, рідше вони відсутні. Добре виражена протонема. Гаметангії — архегонії і антеридії, а також спорогон можуть розташовуватися на верхівці головного пагона або потужних галузок — акроспорогонні мохи або верхоспорогонні мохи, а можуть — на верхівці дуже вкорочених брунькоподібних бокових галузок перисторозгалуженого пагона — плевроспорогонні мохи або бокоспорогонні мохи (Бойко, 1992). Між ними розташовуються парафізи, короткі стерильні нитки. Терміни «верхоплідні» та «бокоплідні» мохи, які часто вживаються досі, не відповідають у мохів змісту понять, тому повинні бути рішуче відкинуті. Спорофіт (спорогон) не самостійний, знаходиться на листкостебловому гаметофіті (гаметофорі), має ніжку зі стопою з присоскою (гаусторією) та спорангій (коробочку) з колонкою, перистомом. Коробочка відкривається кришечкою, рідше коробочка без кришечки, деякі бріофіти мають коробочку, яка відкривається чотирма щілинами. Коробочка вкрита ковпачком, який може бути різноманітним за формою.

Відділ ділиться на класи: Такакіопсиди (Takakiopsida); Сфагнопсиди (Sphagnopsida); Андреєопсиди (Andreaeaopsida); Андреєобріопсиди (Andreaeobryopsida); Едіподіопсиди (Oedipodiopsida); Політріхопсиди (Polytrichopsida); Тетрафідопсиди (Tetraphidopsida); Бріопсиди (Bryopsida).

Антоцеротофіти — Слань має вигляд розпростертої на субстраті лопатевої розетки, з простою, не диференційованою на тканини будовою, з кількох шарів клітин. На нижньому боці з численними ризоїдами, що мають гладенькі стінки, черевних лусок немає. Клітини мають хроматофори з піреноїдами. Спорогон у вигляді рогоподібного виросту, розкривається двома стулками. Клітини слані майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. Слань у деяких видів має схізогенні порожнини, наповнені слизом, де поселяються колонії носток (ціанобактерії). Матеріали сучасних філогенетичних досліджень показали, що найтісніше антоцеротофітові споріднені з судинними рослинами — трахеофітами. В Україні трапляються Anthoceros agrestis, Anthoceros punctatus, види роду Phaeoceros. Класифікація антоцеротофітів основана на мультигенній послідовності. Відділ розділяють на два класи. Клас Лейоспороцеротопсіди — Leiosporocerotopsida та Клас Антоцеротопсіди — Anthocerotopsida.

Різноманітність

Моохоподібні ми можемо знайти всюди, але найбільше мохоподібних у регіонах із помірним та холодним кліматом. Мохоподібні дуже залежать від води, оскільки не адаптовані до випаровування. Найбільше видове різноманіття властиве лісовим екосистемам: епілітні види мохоподібних ростуть на кам'янистих субстратах, епіксили — на гнилій деревині (колодах, пеньках), епіфіти — на живих гілках і стовбурах дерев.

Є мохи, що живуть у воді. Наприклад: плавунчик плаваючий, річія, водник протипожежний.

Існує понад 35-40 тисяч видів мохів. В Україні — 849 (за даними The Second Checklist of Bryobionta Of Ukraine, 2014).

Всі представники групи мохоподібних багаторічні, досить дрібні рослини, висота яких зазвичай становить 10-20 см і лише окремі види — 50 см.

Сфагнові мохи

У життєвому циклі мохоподібних переважає гаметофіт. Спорофіт, який у мохоподібних називається спорогоном, представлений звичайно лише коробочкою з ніжкою, яка за допомогою стопи, або гаусторії (від лат. гаустор — той, що п'є), занурюється в тканину гаметофіту. Спорогон недовговічний і існує звичайно один вегетаційний період.

Найпоширинішими є: рунянка, торфовикові або сфагнові мохи, річія плавуча, пілезія, чевоностебловик Шребера, прямоволосники, зіркокошик оксамитовий, короткокошик білуватий, головмох сріблястий, аридниця сільська та ін.

Зозулин льон

Значення мохоподібних у природі та житті людини

У природі мохоподібні відіграють важливу екосистемну роль, зокрема беруть участь у створенні торфу.

Мохоподібні, особливо епіфіти, є добрими біоіндикаторами забруднення повітря[2][3].

Примітки

  1. ↑ БОЙКО, М. Ф. Ботаніка. Систематика несудинних рослин. 2013, 2019.
  2. ↑ Мамчур, Звенислава (1998). Епіфітні мохоподібні м. Львова та його околиць (укр.) . Укр. ботан. журн. с. 279—286.
  3. ↑ Мамчур, Звенислава (1997). Епіфітні мохоподібні промислових міст Львівської області. с. 22 с.

Джерела

  • Бойко М. Ф. Червоний список мохоподібних України. — Херсон: Айлант, 2010. — 93 с.
  • Бойко М. Ф. «Другий чекліст мохоподібних України.» Чорномор. ботан. журн.—2014.—10 4 (2014): 426—487.
  • Бойко М. Ф.  Матеріали до Червоної книги України (Marchantiophyta) // Чорноморськ. бот. ж. 2014. Т. 10. № 3. С.287-304.
  • Бойко М. Ф.  Українські назви мохоподібних //Чорноморськ. бот. ж. 2015. Т. 11. № 2. С.178-216.
  • Зеров Д. К. Флора печіночних і сфагнових мохів України. Київ: Наукова думка, 1964. — 355 с.
  • Мамчур З. Особливості епіфітних бріофітів в умовах урбоекосистем / З. Мамчур, І. Більська // Вісник Львівського університету. Сер. біол. — 2013. — Вип. 61. — C. 125—132.

Посилання


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мохоподібні&oldid=25816553