Єгупець: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Друкує художні твори (зокрема вірші [[Веніамін Блаженних|В. Блаженних]], М. Яснова, [[Фішбейн Мойсей Абрамович|М. Фішбейна]]; раніше неопубліковану прозу І. Мераса, Г. Снегірьова, [[Алексієвич Світлана Олександрівна|С. Алексієвич]], Х. Краль, [[Бабель Ісак Еммануїлович|І. Бабеля]], Ф. Горенштейна; листи [[Чуковський Корній Іванович|К. Чуковського]], Шолом-Алейхема, [[Еренбург Ілля Григорович|І. Еренбурґа]], А. Ефроса, Л. Квітко), публіцистичні статті про побут та культурне життя євреїв (переважно українських), історію Києва, українсько-єврейського та юдео-християнського діалогу, матеріали про єврейське мистецтво; переклади статей, художніх творів і мемуарів з івриту, [[Їдиш|їдишу]], польської, англійської, французької, та інших мов. |
Друкує художні твори (зокрема вірші [[Веніамін Блаженних|В. Блаженних]], М. Яснова, [[Фішбейн Мойсей Абрамович|М. Фішбейна]]; раніше неопубліковану прозу І. Мераса, Г. Снегірьова, [[Алексієвич Світлана Олександрівна|С. Алексієвич]], Х. Краль, [[Бабель Ісак Еммануїлович|І. Бабеля]], Ф. Горенштейна; листи [[Чуковський Корній Іванович|К. Чуковського]], Шолом-Алейхема, [[Еренбург Ілля Григорович|І. Еренбурґа]], А. Ефроса, Л. Квітко), публіцистичні статті про побут та культурне життя євреїв (переважно українських), історію Києва, українсько-єврейського та юдео-християнського діалогу, матеріали про єврейське мистецтво; переклади статей, художніх творів і мемуарів з івриту, [[Їдиш|їдишу]], польської, англійської, французької, та інших мов. |
||
Від свого заснування альманах був двомовним, російсько-українським. З часом, а зокрема, після [[Революція гідності|Революції гідності]], альманах позиціюється як |
Від свого заснування альманах був двомовним, російсько-українським. З часом, а зокрема, після [[Революція гідності|Революції гідності]], альманах позиціюється як україномовний, матеріали з російської подаються в перекладі. |
||
== Розповсюдження == |
== Розповсюдження == |
||
Альманах розповсюджується на комерційній основі у книгарні видавництва «<nowiki/>[[Дух і літера (видавництво)|Дух і Літера]]<nowiki/>» та книгарнях України. Значна частина примірників розповсюджується серед авторів збірника відповідно до традиції підпільного обігу книг пізньорадянської доби. |
Альманах розповсюджується на комерційній основі у книгарні видавництва «<nowiki/>[[Дух і літера (видавництво)|Дух і Літера]]<nowiki/>» та книгарнях України. Значна частина примірників розповсюджується серед авторів збірника відповідно до традиції підпільного обігу книг пізньорадянської доби. |
||
Номери альманаху доступні для перегляду на відкритій платформі ISSUU<ref>{{Cite web|title=альманах "Єгупець" by judaicacenter Stack - Issuu|url=https://issuu.com/judaicacenter/stacks/30fe158859134d1ca858c2ba74a602b2|website=issuu.com|accessdate=2021-11-10}}</ref>. |
|||
== Редколегія == |
== Редколегія == |
||
Версія за 10:53, 16 листопада 2021
«Єгупець» – художньо-публіцистичний альманах. Заснований 1995 у Києві Інститутом юдаїки, 2007 продовжено Центром юдаїки Національного університету «Києво-Могилянська академія» (директор — Леонід Фінберг). Перші шість номерів вийшли у видавництві «Сфера», наступні – у видавництві «Дух і Літера». Виходить 1–2 рази на рік українською та російською мовами; наклад складає 1000 прим. Найбільш резонансними публікаціями альманаху стали статті Ю. Тувіма, І. Дзюби, С. Аверинцева, Ш. Маркіша, Б. Сарнова, В. Скуратівського.[1]
Назва
Назва «Єгупець» взята з автобіографічної творчості Шолом-Алейхема; цим вигаданим топонімом письменник іронічно називав Київ. Слово походить від «Єгипту», натякаючи на роки полону та вигнання — бо «в Києві євреї мучаться так само як колись в єгипетському рабстві».
Наповнення та автори
Друкує художні твори (зокрема вірші В. Блаженних, М. Яснова, М. Фішбейна; раніше неопубліковану прозу І. Мераса, Г. Снегірьова, С. Алексієвич, Х. Краль, І. Бабеля, Ф. Горенштейна; листи К. Чуковського, Шолом-Алейхема, І. Еренбурґа, А. Ефроса, Л. Квітко), публіцистичні статті про побут та культурне життя євреїв (переважно українських), історію Києва, українсько-єврейського та юдео-християнського діалогу, матеріали про єврейське мистецтво; переклади статей, художніх творів і мемуарів з івриту, їдишу, польської, англійської, французької, та інших мов.
Від свого заснування альманах був двомовним, російсько-українським. З часом, а зокрема, після Революції гідності, альманах позиціюється як україномовний, матеріали з російської подаються в перекладі.
Розповсюдження
Альманах розповсюджується на комерційній основі у книгарні видавництва «Дух і Літера» та книгарнях України. Значна частина примірників розповсюджується серед авторів збірника відповідно до традиції підпільного обігу книг пізньорадянської доби.
Номери альманаху доступні для перегляду на відкритій платформі ISSUU[2].
Редколегія
Головний редактор – Гелій Аронов (від 1995), від 1998 співредактор. – Мирон Петровський.[1] Після смерті пана Мирона головним редактором альманаху виступає Леонід Фінберг.
Станом на 2021 рік редакційна колегія діє в такому складі:
- Леонід Фінберг.
- Костянтин Сігов.
- Валерія Богуславська.
- Анна Уманська — відповідальна секретарка.
- Світлана Сімакова.
Посилання
- ↑ а б Єгупець — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ альманах "Єгупець" by judaicacenter Stack - Issuu. issuu.com. Процитовано 10 листопада 2021.