Заячківський Микола Остафійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 103: | Рядок 103: | ||
[[Категорія:Персоналії За]] |
[[Категорія:Персоналії За]] |
||
[[Категорія:Заячківські]] |
[[Категорія:Заячківські|М]] |
||
[[Категорія:Народились 25 листопада]] |
[[Категорія:Народились 25 листопада]] |
||
[[Категорія:Народились 1870]] |
[[Категорія:Народились 1870]] |
Версія за 00:17, 4 травня 2010
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Olexa Yur (внесок, журнали) о 00:17 UTC (7367174 хвилини тому). |
Заячківський Микола Остафійович | |
---|---|
Фото 1936 року | |
Народився |
25 листопада 1870 Тишківці |
Помер |
11 лютого 1938 Львів |
Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
Національність | українець[2] |
Місце проживання | Львів (пл. Ринок, 39) |
Діяльність | економіст |
Alma mater | Львівський університет (теологічний факультет), Віденський університет (економічний факультет) |
Партія | УНДП-УТП-УНДО |
Рід | Заячківські |
Родичі | Остафій Заячківський |
| |
Мико́ла Остафійович Заячкі́вський (*25 листопада 1870, Тишківці — †11 лютого 1938, Львів) — український підприємець, економіст, державний, громадський та кооперативний діяч.
Біографічні відомості
Ранні роки
Народився 25 листопада 1870 року в Тишківцях у заможній сільській родині шляхетного походження. Змалку виявив потяг до навчання. Але, рано залишившись сиротою, ледь його не покинув. 1878 року здібного хлопця взяв на виховання місцевий греко-католицький священик Зенон Шухевич.
Успішно закінчивши сільську школу, продовжив навчання у Коломийській гімназії. Вищу освіту здобув на теологічному факультеті Львівського та економічному факультеті Віденського університетів (останній закінчив у 1896 році з відзнакою).
Напередодні І світової війни
Маючи багатьох друзів — діячів культури (Іван Франко, Олександр Колесса та інші) — розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з 1900 року — директором українського театру при «Руській бесіді». Допомагав українським літераторам, у 1898 році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» Василя Щурата. У 1903 році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка.
Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих Василем Нагірним. У 1901 році під егідою товариства «Народна Гостинниця» (створеного Нагірним) відкрив перший український готель на гірському курорті Микуличин і став його директором. Одними із перших постояльців були Богдан Лепкий та Василь Стефаник.[3]
Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім — головним директором іншого дітища Нагірного — «Народної торговлі». У вересні 1910 року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в Гамбурзі[4]. З метою налагодження торгівельних контактів з українською діаспорою їздив до Бразилії[5].
Російський полон
Після окупації Галичини росіянами під час І світової війни, як і багато інших українських діячів, вивезений до Сибіру. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок запалення легень. Звільнений після Лютневої революції, у березні 1917 року приїхав до Києва.
Центральна рада. Директорія
1920-30 роки
В різний час очолював «Міщанське братство», товариство «Сокіл» (1922—1933), «Товариство опіки над емігрантами». Член ради міста Львова, радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член Союзу українських купців.
Помер у Львові 11 лютого 1938 року.
Цитати
Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов… |
Примітки
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 405. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Нащадок українізованого польського роду Заячківських.
- ↑ Гуцульська земля додавала наснаги(укр.)
- ↑ Кость Левицький. «Iсторiя полiтичноi думки галицьких українцiв 1848-1914»
- ↑ Українська діаспора в Бразилії
Джерела та посилання
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 763.
- Роман Купчинський, Зі спогадів про сучасників
- Богдан Купчинський. Історія Тишківців (в датах, подіях і фактах). — Коломия : ВПТ «Вік», 1994.
- Качараба С. Заячківський Микола // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 255—256.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |